В зеркале объективности

Неурядицы с коммуникативностью судей и журналистов объясняются отсутствием правовой и информационной культуры

Как бы эффективно не работали судьи-спикеры, пресс-секретари судов, пресс-службы Высшего совета юстиции и Высшей квалификационной комиссии судей, низкая правовая культура населения может свести все это на нет. Спасти ситуацию возможно лишь за счет объективности СМИ, считают законники.

Правило «5 С»

Саме з обговорення цих актуальних питань запропонували розпочати роботу V судового форуму організатори його учасникам. Як з’ясувалося, судді та репортери все ще говорять різними мовами, але намагаються зрозуміти одне одного. Так, суддя, якому законодавством відведено певний час для розгляду справи, має детально проаналізувати норму права та ретельно встановити кожну обставину, натомість журналісту потрібна швидка оперативна інформація, як правило, емоційно забарвлена.

На це під час дискусії звернула увагу член Ради суддів Тетяна Суярко. За її словами, більшість засобів масової інформації подають інформацію за правилом п’ятьох «С», коли йдеться про смерть, страх, сенсацію, сміх або секс. Це — топові теми, які завжди цікаві, особливо комерційним ЗМІ.

У результаті в суддів складається враження, що, поки спікерів учать, що таке прес-реліз і піраміда, журналісти, які висвітлюють судову тематику, не вважають за потрібне підвищувати свій рівень. Водночас представники спеціалізованих ЗМІ не визнають це проблемою. Дійсно, Україна не готує фахівців із судової журналістики, однак спеціалізовані видання й телеканали не маніпулюють громадською думкою, спотворюючи інформацію. У них нема такого завдання. Водночас юридичні часописи готують інформацію для правників.

Разом з тим, спрямовані на масове сприйняття загальносуспільні ЗМІ, маючи на меті підвищити свій рейтинг, подекуди не зацікавлені в об’єктивному поданні тих чи інших відомостей. Таким чином, на думку деяких учасників дискусії, йдеться насамперед про проблему не ефективної комунікації, а правової та інформаційної культури населення.

На думку Т.Суярко, саме мас-медіа й суди повинні нести цю культуру в суспільство. Суддя розповіла, як на одному сайті з’явилася новина, що мала значення для правової спільноти, але розміщений на цьому ж ресурсі в той самий час рецепт запіканки набрав більше переглядів.

Представники ЗМІ пояснили це манерою подання інформації, якою судді зазвичай не опікуються, оперуючи юридичними термінами, яких прості громадяни не розуміють. Але хіба це не є водночас свідченням низької правової культури українців, на чому наголошують судді?

«Ми намагаємося об’єктивно подавати інформацію, тобто як негатив, так і позитив, — зауважила Т.Суярко. — Наразі я не бачу позитивної інформації про суди, хоча вона, безперечно, є. Чому? Бо негативна інформація глибше сприймається і краще чіпляє. Будьмо свідомими!»

Відновити баланс

Цей заклик підтримав Владислав Цукуров з Ворошиловського районного суду м.Донецька, який зауважив, що відповідно до чинного законодавства ЗМІ повинні об’єктивно висвітлювати події, зокрема, дотримуватися балансу протилежних точок зору, відмежовувати факти від думок, подавати інформацію повно та правдиво, чого нині не відбувається.

Так, В.Цукуров згадав, як ведучий одного з популярних телеканалів дозволив собі в прямому ефірі назвати суддю «дурком у мантії», а ведучий Першого національного на всю країну авторитетно заявив, що «не побачив змін у судовій системі», хоча для людини, яка не є експертом, це цілком природно.

Оскільки такі ефіри загрожували підірвати репутацію Феміди, суддя написав кілька звернень до центральних телеканалів, на які або не отримав відповідей, або отримав відмови з формальних підстав. При цьому копії звернень були направлені в Національну раду з питань телебачення і радіомовлення.

«Коли у 2009 році я, будучи адвокатом, обслуговував одну з телекомпаній, таке звернення мало вплив, — розповів В.Цукуров. — Телевізійники писали пояснення, намагалися вирішити питання зі скаржником». Однак цього разу відреагували на звернення тільки через півроку, та й то лише після повторного звернення до нацради. І це при тому, що відповідний лист підписали 80 суддів.

Урешті-решт тележурналісти запропонували Феміді ефірний час для виправлення ситуації. Але реноме володарів мантій уже, зрозуміло, було підмочено.

Про судові «послуги»

Показовою є також відома справа «про повернення пенсії Миколі Азарову», про яку під час дискусії згадав президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування Володимир Кравчук. «Як тільки в ЗМІ заговорили про це, суд одразу ж відреагував, а хто хотів, той почув». Прикметно, що при всій оперативності правдиве повідомлення суду дійшло далеко не до всі новинарів, які використали інформаційний привід.

Володарі мантій і самі розуміють амбівалентність свого становища, особливо коли йдеться про так звані судові послуги. Не виключено, що необережне використання економічного терміна створює в громадян хибні враження та уявлення про роботу людей у мантіях. Законники наголошують: правосуддя є однією з функцій держави, судді служать народу, а не надають послуги, зокрема щодо ув’язнення. Адже з точки зору особи, яку запроторили за грати, ця послуга є спірною.

Так чи інакше, але представники ЗМІ визнають: сьогодні вітчизняна Феміда є більш відкритою, і саме для цього в судах були створені професійні команди, які взяли на себе обов’язок щодо висвітлення роботи законників, попри необхідність відповідати на незручні запитання. Проте до жовтня поточного року відсутність єдиного координаційного центру в цій комунікативній структурі давалася взнаки. Тож законники сподіваються, що з набуттям чинності змінами до Конституції в частині правосуддя такий єдиний центр з’явиться в особі Вищої ради правосуддя й це виведе на новий рівень взаємовідносини судів і ЗМІ.

ПРЯМА МОВА

Володимир КРАВЧУК, суддя Львівського окружного адміністративного суду, президент Асоціації розвитку суддівського самоврядування:

— У нас вже є ціла система інфраструктурних речей, є прес-секретарі, які вміють писати. Досвід резонансних справ показує, що цей інститут починає ефективно та вчасно працювати. Проблема не в тому, що в нас немає комунікації зі ЗМІ, а в масовій аргументації. Мало не зачиняти двері, за якими чекатиме прес-секретар, треба, аби в ці двері стукали. Ми зацікавлені не в тому, щоб суд любили, а в тому, щоб про нього знали правду. Суддя все одно орієнтуватиметься не на оплески і галас трибун, а на справедливість і закон. Водночас суд, як і всі суспільні інституції, залежить від довіри.

Валентин БОГУНОВ, заступник головного редактора газети «Закон і Бізнес»:

— У медіа-просторі є позитивні приклади, коли прес-служби судів працюють ефективно. Всі ми користуємося Фейсбуком і бачимо, що судді подають оперативну, якісну, нову інформацію, навколо якої можна побудувати цікаву новину.