Ликвидированного не вернешь

Усиление ответственности за доведение банка до банкротства не коснется владельцев уже проблемных финучреждений

Владельцев и руководителей банков, а иногда даже их родственников могут привлекать к ответственности за доведение финучреждения до банкротства. В то же время фигуранты скандалов с банками, которые в настоящее время ликвидируются, могут не волноваться, их будут привлекать к ответственности по старым правилам. Да и то, если следователем хватит профессионализма.

Штрафний приріст

Закон «Про внесення змін до де­яких законодавчих актів України щодо відповідальності пов’язаних із банком осіб» передбачає відповідальність реальних власників банку за дії, які призвели до його неплатоспроможності. І хоча на тлі ліквідації більш як 50 українських банків акт виглядає дещо запізнілим, його норми не можна не вітати. Адже вони принаймні дають поняття про нові правила гри для ще діючих фінустанов.

Документ значно посилює адміністративну відповідальність за порушення в банківській сфері, встановлюючи розмір штрафів відповідно до ст.166⁵ Кодексу про адміністративні правопорушення в межах від 34000 до 170000 грн., а до внесення змін максимальний розмір штрафу дорівнював 17000 грн. Крім цього, в Кримінальному кодексі з’явиться нова ст.218¹ «Доведення банку до неплатоспроможності», яка передбачає відповідальність у вигляді обмеження або позбавлення волі на строк від 1 до 5 років, з накладенням штрафу в розмірі від 85000 до 170000 грн. та позбавленням права займати певні посади та займатися певною діяльністю за строк до 3 років. До запровадження цієї норми власника банку можна було (з певними застереженнями) притягнути до відповідальності за доведення до банкрутства відповідно до загальної ст.219 КК. Однак указана норма не передбачає покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Ланцюг власників

Крім посилення відповідальності, закон розширює коло осіб, яких можуть притягнути до адміністративної та кримінальної відповідальності в банківській сфері, зокрема внаслідок уведення поняття «пов’язана з банком особа». Так, якщо до прийняття закону до кримінальної відповідальності за доведення банку до банкрутства можна було притягнути лише його службову особу або безпосереднього учасника (засновника), то з набуттям чинності новаціями до відповідальності можна буде притягнути також осіб, котрі мають істотну участь у банку, та осіб, через яких ці люди здійснюють опосередковане володіння істотною участю в банку, керівників фінустанови, очільників служби внутрішнього аудиту, керівників та членів комітетів банку, осіб, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку тощо.

Новела закону полягає, зокрема, в розширенні поняття «істотна участь». Якщо раніше для встановлення опосередкованого володіння необхідно було визначити відносини контролю опосередкованого власника відносно прямого власника, то тепер під опосередковане володіння підпадають випадки, коли опосередкований власник контролює не тільки прямого власника істотної участі, а й будь-яку іншу особу в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи. Відповідно, до законодавства вводиться поняття «ланцюг володіння корпоративними правами та ключові учасники такого ланцюга володіння».

Таким чином, значно розширюється коло відповідальних осіб за шкоду, завдану платоспроможності банку. Цей факт сам по собі може бути стримувальним чинником, оскільки майже весь керівний склад фінустанов, родичі власника банку, всі формальні власники та їх керівники при здійсненні підозрілих або завідомо незаконних операцій мають серйозно поміркувати, чи хочуть вони бути співучасниками в кримінальному провадженні або сплачувати штрафи.

Хоча норми цього закону, як і прий­няті в жовтні минулого року зміни щодо кінцевих вигодоодержувачів, не дають вичерпної відповіді на запитання, як притягати до відповідальності фактичних власників, а не формальних, «захованих» за офшорами та довіреними особами, зв’язок з якими неможливо підтвердити документально. Відповідно, може скластися ситуація, коли до відповідальності притягнуть кого завгодно, крім реального замовника та вигодоодержувача незаконної операції. Тому в цій частині норми законодавства ще мають бути доопрацьовані.

Контрольні повноваження

Контроль за операціями з пов’язаними особами забезпечується не тільки за рахунок запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності, а й низкою інших змін, унесених до закону «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, на фінустанови покладається обов’язок розкривати всіх пов’язаних осіб у звітності, яка подається до НБУ, і, крім цього, регулятор одержує право додатково, на підставі поданих документів, установити пов’язаних осіб фінустанови. На законодавчому рівні передбачено вимоги до операцій банку з пов’язаними особами. Так, умови безпосередніх правочинів з пов’язаними особами банку тепер не можуть відрізнятися від поточних ринкових умов, а у випадку недотримання цього положення відповідний правочин може бути визнаний судом недійсним. У свою чергу здійснення опосередкованих кредитних операцій з пов’язаними особами банкам узагалі заборонено.

Відзначити необхідно й нову редакцію ч.6 ст.58 закону «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої пов’язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до зав­дання фінустанові шкоди, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за заподіяну шкоду. Хоча, з точки зору цивільно-правової доктрини, стаття не містить якихось нових норм. Адже солідарна відповідальність осіб, винних у заподіянні шкоди, вже передбачена ст.1190 Цивільного кодексу. Однак позитивним можна вважати розширення кола відповідальних осіб, до яких раніше належали тільки керівник і власники істотної участі.

Проте слід зауважити, що на підставі зазначених нововведень, на жаль, не можна буде притягнути до відповідальності пов’язаних осіб тих банків, котрі вже ліквідовані, в яких уведена тимчасова адміністрація та навіть тих, які будуть ліквідовані в майбутньому в результаті дій, учинених до вступу закону в силу. Такий висновок випливає зі змісту ст.58 Конституції та стст.4, 5 КК. Згідно з правилами злочинність діяння визначається виключно законом, який діяв на час скоєння такого діяння. Отже, притягнути до відповідальності пов’язаних осіб банку, відповідно до змін можна буде лише за дії, вчинені після 8 березня цього року, коли закон вступив у силу. Разом з тим це не означає, що власників та пов’язаних осіб ліквідованих чи неплатоспроможних фінустанов узагалі неможливо притягнути до відповідальності, оскільки й до прийняття вищезазначених змін були чинними загальні положення законодавства про компенсацію винними особами завданої шкоди, а також статті КК, присвячені шахрайству, доведенню до банкрутства тощо. Отже, притягнення до відповідальності таких осіб видається питанням швидше високої кваліфікації слідчих органів та політичної волі, ніж недоліків законодавства.