«Вознаграждение» за бизнес-выгоду

Подкуп иностранного чиновника станет преступлением в Украине: что меняют два президентских законопроекта

Статья 369 УК наказывает за подкуп должностного лица, но практика долгое время трактовала эту норму в основном в отношении отечественных должностных лиц. Пробел существовал — и им пользовались. Но вскоре его должны закрыть два законопроекта.

Уявімо реальний кейс. Великий український агрохолдинг домовляється про довгострокові поставки пшениці до однієї з африканських країн. Місцевий міністр торгівлі натякає, що «пришвидшити» підписання можна за відповідну «консультаційну» винагороду. Гроші передаються через офшорну структуру. Контракт підписано. Чи є тут злочин за українським правом? Донедавна відповідь була невтішною: формально — ні. Стаття 369 КК карає за підкуп службової особи, але практика тривалий час трактувала цю норму переважно щодо вітчизняних посадовців. Прогалина існувала — і нею користувалися.

6 березня 2026 року Президент вніс до Верховної Ради два взаємопов’язані законопроєкти, покликані цю прогалину закрити:

№0367 — про приєднання України до Конвенції ОЕСР 1997 року про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб;

№15056 — про відповідні зміни до Кримінального кодексу, Кримінального процесуального кодексу і закону «Про запобігання корупції».

Ця стаття — спроба розібратися, що саме і чому змінюється, які правові наслідки матиме приєднання і чому, попри зовнішню «технічність», ці законопроєкти варті значно більше уваги.

Конвенція 1997 року: що це таке і чому вона не застаріла

Конвенція ОЕСР про боротьбу з підкупом іноземних посадових осіб у міжнародних ділових операціях була укладена в Парижі 17.12.1997. На момент підписання вона стала першим у міжнародному праві документом, який зосередився виключно на стороні, що дає хабар, — на відміну від більшості попередніх антикорупційних механізмів, орієнтованих на отримувача.

Логіка конвенції проста: якщо всі великі експортні держави криміналізують підкуп іноземних чиновників у власному законодавстві, «попит» на корупцію в міжнародному бізнесі знизиться структурно, а не точково. Жодна американська або французька компанія не матиме конкурентної переваги від підкупу — бо ризик кримінальної відповідальності вдома нівелює будь-яку ситуативну вигоду за кордоном. Сьогодні конвенцію ратифіковано понад 46 державами, включно з усіма членами ОЕСР.

Конвенція не є декларацією. Вона встановлює конкретні зобов’язання для кожної держави-учасниці, в т.ч.:

криміналізувати умисну пропозицію, обіцянку або надання хабаря іноземному посадовцю з метою отримання або збереження бізнес-вигоди — незалежно від того, де та коли це сталося;

встановити відповідальність юридичних осіб — тобто компанії не можуть відмежуватися від дій своїх представників;

передбачити санкції, співмірні з тими, що застосовуються за підкуп власних посадовців, включно з позбавленням волі та конфіскацією;

забезпечити взаємну правову допомогу та екстрадицію між учасниками — і прямо заборонити посилатися на банківську таємницю як підставу для відмови в такій допомозі.

Чому Україна приєднується до конвенції лише зараз?

Конвенція набрала чинності ще 15 лютого 1999 року. Тобто Україна мала можливість приєднатися до неї понад чверть століття. Чому не приєдналася?

Пояснень кілька. По-перше, до 2022 року членство в ОЕСР не було для України стратегічним пріоритетом. По-друге, конвенція вимагала не лише підписання, а й реальної імплементації — змін до кодексів, розбудови правозастосовної практики, готовності до жорсткого міжнародного моніторингу. Це означало справжні внутрішні реформи, а не лише ратифікаційний голос у парламенті.

Все змінилося після 24 лютого 2022 року. У травні того ж року Україна подала заявку на членство в ОЕСР. 23 жовтня 2025 року робоча група ОЕСР з боротьби з хабарництвом ухвалила рішення запросити Україну стати повноправним учасником конвенції. 10 грудня 2025 року Кабінет Міністрів прийняв це запрошення розпорядженням №1392-р. А 6 березня 2026 року відповідні законопроєкти зареєстровано в парламенті.

Логіка цього процесу симетрична: Україна потребує ОЕСР як підтвердження свого реформаційного курсу і передумови для масштабного іноземного інвестування під час відновлення. ОЕСР потребує, щоб нові учасники реально виконували вимоги Конвенції, а не просто підписували її. Ці два законопроєкти — не жест доброї волі, а виконання конкретних умов членства.

Що саме змінює законопроєкт №15056

Загальновживана оцінка «точкові зміни» звучить як применшення. Насправді кожна зі змін закриває конкретну прогалину, яка до цього робила конвенцію теоретично незастосовною в українських умовах. Розберімо по черзі.

Розширення терміну «іноземна посадова особа» (ст.18 і примітка до ст.364 КК)

Це — ключова зміна. Чинна редакція ч.4 ст.18 КК містила застереження: членами міжнародних парламентських асамблей вважаються службовими особами лише ті, «учасником яких є Україна». Конвенція ОЕСР такого обмеження не знає — вона поширюється на будь-яких посадовців будь-яких міжнародних організацій та асамблей.

Законопроєкт прибирає це застереження. Одночасно примітка до ст.364 КК доповнюється: тепер чітко згадуються посадовці органів місцевого самоврядування іноземних держав, автономних утворень, державних і комунальних підприємств. Раніше в нормі фігурував лише узагальнений перелік, що на практиці викликало різне тлумачення.

Після внесення відповідних змін сфера застосування норми охоплюватиме практично будь-яку особу, яка виконує публічну функцію в будь-якій державі або міжнародній структурі.

Відповідальність правонаступників юридичних осіб (ч.3 ст.96⁴ КК)

Класична схема корпоративного ухилення від кримінальної відповідальності: компанія, стосовно якої порушено провадження, проходить реорганізацію — злиття, приєднання, виділення. «Нова» юридична особа отримує активи і договори, але, за старою редакцією, заходи кримінально-правового характеру до неї не застосовувалися у справах про підкуп іноземних посадовців.

Законопроєкт розширює перелік підстав для відповідальності правонаступників юридичних осіб, доповнюючи ч.3 ст.96⁴ КК посиланням на пп.1–4 ч.2 ст.96³ КК. Тепер реорганізація компанії не звільняє правонаступника від санкцій, якщо той успадкував майно та права, пов’язані із корупційним злочином.

Обов’язки уповноважених осіб юрособи (нова ч.4 ст.61 закону «Про запобігання корупції»)

Це нова норма без аналога в чинному законодавстві. Закон зобов’язував вживати антикорупційних заходів лише штатних посадових та службових осіб і працівників компанії. Але хто насправді «вирішує питання» в непрозорих угодах? Найчастіше — зовнішній агент, брокер, «консультант», оформлений не в штат, а за договором. Нова ч. 4 прямо поширює антикорупційні обов’язки на будь-яку фізичну особу, яка має право діяти від імені юридичної особи — незалежно від форми оформлення відносин: закон, статут, договір, інструкція, навіть усний дозвіл.

Для розуміння важливості: у більшості великих корупційних справ, що розслідувалися в рамках FCPA, саме зовнішні агенти були фактичними суб’єктами підкупу. Норма закриває цей лаз у вітчизняному праві.

Формулювання відповідальності юрособи (ст.651 закону «Про запобігання корупції»)

Чинна редакція передбачала відповідальність юридичної особи лише тоді, коли уповноважена особа вчиняла злочин «в інтересах» компанії. Нова редакція замінює «та» на «та/або» — тобто достатньо, щоб злочин було вчинено «від імені» юридичної особи, навіть якщо прямої вигоди для неї не виникло. Це важлива деталь: на практиці довести «інтерес» компанії буває складно, тоді як факт дій «від її імені» зазвичай очевидний.

Практичні наслідки для бізнесу

Приєднання до конвенції не є абстрактною подією в міжнародно-правовому просторі. Воно безпосередньо стосується кожної компанії, яка працює або планує працювати на зовнішніх ринках.

Що ускладниться

Будь-яка схема «вирішення питань» через агентів або «консультантів» у третіх країнах відтепер несе реальний кримінально-правовий ризик — і для фізичних осіб, і для компанії. Реорганізація більше не є захисним екраном. Позабалансові виплати, фіктивні витрати, підроблені рахунки — не лише бухгалтерська проблема, а можлива кримінальна відповідальність.

Корисно знати: механізм взаємної правової допомоги між учасниками Конвенції означає, що іноземна правоохоронна система може запросити документи та інформацію від українських органів — і навпаки. Банківська таємниця як підстава відмови у такому запиті пряmo забороняється ст. 9 Конвенції.

Що відкривається

Для чесного бізнесу приєднання до конвенції — перевага. Участь у міжнародних тендерах і держзакупівлях у країнах — членах ОЕСР нерідко вимагає підтвердження відповідності антикорупційним стандартам контрагента. Перебування в юрисдикції, яка є учасницею конвенції, — важливий сигнал для інституційних інвесторів і міжнародних партнерів.

Крім того, якщо українська компанія сама стає об’єктом корупційного вимагання за кордоном, держава отримує правові підстави для міжнародного співробітництва у розслідуванні — чого раніше фактично не було.

Практичний висновок для юридичних і комплаєнс-відділів

Компаніям, які мають або планують мати зовнішньоекономічну діяльність, варто вже зараз провести перегляд агентських договорів і договорів з «консультантами» на предмет відповідності новим вимогам. Корпоративні антикорупційні програми мають бути оновлені з урахуванням розширеного кола суб’єктів (нова ч.4 ст.61 закону «Про запобігання корупції»). Момент набрання чинності — не час для спринту, а дедлайн для системної роботи, яку треба починати зараз.

Закон і Бізнес