Коли обчислення строків не може змінюватися ретроактивно — огляд практики ЄСПЛ

Застосування до провадження, що вже розпочате, нового правила щодо строків, яке було як непередбачуваним у принципі, так і неминучим на практиці, обмежило право осіб на доступ до суду.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Legros and others v. France», інформує «Закон і Бізнес».

Заяви стосувалися негайного застосування до проваджень у справах, розгляд яких вже розпочався, правового висновку щодо тлумачення положень Кодексу адміністративного судочинства в частині строків подання позову, сформульованого Державною радою Франції, внаслідок чого заяви заявників було відхилено національними судами як такі, що подані зі спливом встановленого строку.

ЄСПЛ зазначив, що в низці справ заявників лише час, необхідний судам для прийняття рішення, уможливив застосування нового тлумачення під час таких проваджень. Також Суд визнав, що недотримання нового розумного строку було єдиною підставою неприйнятності, на яку посилалися заявники.

Високі судді погодилися, що така зміна судової практики  була абсолютно непередбачуваною. До того ж, заявники не були сторонами у судовому процесі, який призвів до ухвалення такого рішення, отже на момент подання позовів до адміністративних судів, вони не могли обґрунтовано передбачити зміст і наслідки рішення у цій справі для прийнятності їхніх позовів.

З огляду на це, ЄСПЛ констатував, що була порушена сама суть права на доступ до суду всупереч §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

До речі, цей висновок може бути застосований не тільки до цивільних, а й, з певними уточненнями, до кримінальних проваджень, в яких через зміну судової практики ВС чи законодавчих змін змінюється порядок обчислення процесуальних строків.

Крім цієї справи, в огляді практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими впродовж листопада — грудня 2023 року, який підготував Верховний Суд, включені низка інших.

Так, у справі «Figurka v. Ukraine» ЄСПЛ не визнав порушення §1 ст.6 конвенції через відсутність прокурора під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст. 130 КпАП. Адже не побачив ознак того, що апеляційний суд, за відсутності сторони обвинувачення, перебрав на себе її функції. Окрім того, заявник не був позбавлений свободи, на власний розсуд обрав собі захисника та мав повну можливість підготувати свій захист.

ЄСПЛ також урахував предмет цієї справи – незначне порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі, тобто це категорія правопорушень, до яких гарантії ст.6 конвенції в її кримінальному аспекті з повною суворістю не застосовуються.

Закон і Бізнес