Стратегія прохача

Що краще для адвоката: збирати свої докази чи спростовувати чужі

Про причини схиляння захисників перед обвинуваченням і суддівський погляд на помилки адвокатів говорили на Lviv Criminal Law Forum. Не оминули юристи увагою й резонансного рішення Конституційного Суду щодо закону «Про запобігання корупції».

Сумні перспективи

Цей форум, організований за підтримки Асоціації адвокатів України, присвятили гучним рішенням КС, питанням впливу законотворчої практики на адвокатську та судову діяльність.

На вістрі дискусії опинилися саме рішення єдиного органу конституційної юрисдикції, насамперед ті, що делегітимізували директора Національного антикорупційного бюро та окремі положення закону «Про запобігання корупції». Юристи жартують, що такі політико-правові дискусії впливають перш за все на заробітки адвокатів. Як зазначив один зі спікерів, для нього подібні рішення — це мінус 6 клієнтів.

Утім, юристи погоджуються, що справи з притягненням до відповідальності за ст.366¹ Кримінального кодексу — не дуже популярні. Віра Михайленко з Вищого антикорупційного суду підмітила, що нині там на стадії розгляду ні багато ні мало 17 справ за ст.366¹ КК. ВАКС уже закрив першу справу, пов’язану з недостовірним декларуванням. Імовірно, така ж доля чекає й інші.

Юристи підтримали тезу, що через недосконалий, а подекуди дивний законотворчий процес постійно виникають проблеми з формуванням сталої судової практики та реалізацією принципу правової визначеності. Модератор заходу Тарас Пошиванюк зачепив резонансні рішення «конституційників». По-перше, якщо відкинути весь політичний галас, то залишається запитання «А що далі?». Чоловік зазначив, що в рішенні про визнання неконституційними повноважень Президента щодо призначення та звільнення директора НАБУ було встановлено певний період для узгодження положень закону з Конституцією — до 16.12.2020. Але з огляду на тенденції невиконання рішень КС доля бюро повисла в повітрі.

Правник переконаний, що на будь-яку силу є протидія. Т.Пошиванюк уважає: рішення КС, яким установлено, що призначення директора НАБУ відбулося в неконституційний спосіб, рикошетом ударило по самих суддях. Адже після цього в Національного агентства з питань запобігання корупції раптом виникли запитання до декларацій суддів КС. Так і виник конфлікт інтересів. А згодом «конституційники», ухваливши рішення від 27.10.2020 №13-р/2020, що зачепило вже повноваження агентства, показали, що на них здійснюється тиск шляхом відкриття адміністративних проваджень.

Процесуальна нерівність

Утім, від резонансу перейшли до практики та юриспруденції. Юристи зачепили тему використання рішень інших судів як способу доказування чи спростування доказів. Під аналогією мається на увазі кілька однакових правовідносин, відносно них учиняються подібні правочини. На практиці трапляються випадки, коли є дві й більше однакових справ, але рішення суду щодо них або доля в органах досудового розслідування — різні.

Тому дехто з правників упевнений, що аналогія судових рішень могла би позбавити подібних патових ситуацій. Проте Віра Михайленко з ВАКС висловилася проти таких ідей. На її думку, кожна ситуація індивідуальна й має розглядатися через призму всіх елементів кримінального права.

Представник Юридичної компанії Amber Сергій Пересунько порушив актуальну для адвокатів тему збирання доказів. Одна з ідей, втілена в останній редакції Кримінального процесуального кодексу, — розширення прав сторони захисту. Для цього законодавець увів норму про рівність сторін у правах на збирання доказів.

Проте на практиці адвокати перебувають у статусі прохача перед органом досудового слідства або судом. Тому виникає запитання: є сенс робити спроби зібрати якісь докази, ініціювати проведення слідчих дій чи, можливо, варто просто брати та спростовувати докази? Як сказав С.Пересунько, для нього це питання риторичне. «Якщо ми вкажемо на наявність певних доказів, то можна ставити питання перед обвинуваченням про зміну кваліфікації або про закриття справи», — сказав адвокат.

Якщо ж нічого не робити, то вже в суді адвокат отримає масив доказів, зібраних слідством, і єдине, що залишається, — спростувати їх, якщо це можливо, або піддавати сумніву. На думку юриста, орган досудового розслідування працює тільки на себе, а норма про те, що слідство повинне встановлювати не тільки обставини, які викривають особу, а й ті, що її виправдовують, не працює.

Думку С.Пересунька поділяє й адвокат Олег Мицик, котрий зазначив, що ст.221 КПК про обов’язок сторони обвинувачення надавати доступ до матеріалів справи не працює. Утім, епоха цифри йде назустріч правникам, адже тепер купу доказів можна знайти в соціальних мережах, у відкрити реєстрах, ботах... Як зазначив юрист, йому не раз удавалося виграти справу завдяки доказам з Інтернету.

Помилки дорого коштують

Надія Стефанів із Касаційного кримінального суду розповіла про помилки адвокатів. На її думку, деякі прорахунки призводять до негативних наслідків для клієнта.

Для досягнення бажаного результату кожен захисник обирає свою тактику. Утім, як зазначила Н.Стефанів, закидання суду клопотаннями чи, навпаки, надмірна пасивність не приведе до перемоги. Успіх для правника — поняття невизначене. Адже неотримання виправдувального вироку ще не говорить про поразку. Кожен адвокат завжди має чітко визначати мінімальні та максимальні межі удачі. Як зазначила суддя, будь-які помилки можна виправити, головне, щоб вони не були умисними.