Приговор за несколько недель

В делах о преступлениях против жизни и здоровья на вынесение вердиктов идет от 16 до 34 дней

Преступления против жизни и здоровья составляют самую распространенную категорию дел, которые рассматривают местные суды. Как правило, речь идет о нанесении средней тяжести или легких телесных повреждений, за что предусмотрен штраф. При этом судьи обращают внимание на моральный вред, причиненный потерпевшему, удовлетворяя соответствующие компенсации в разумных пределах.

Судова статистика

У Мурованокуриловецькому районному суді Вінницької області узагальнили практику розгляду кримінальних справ (проваджень) щодо злочинів проти життя та здоров’я особи за 2014 рік.

Такі злочини становлять найпоширенішу категорію кримінальних проваджень, що розглядалися судом торік. Зокрема, в провадженні перебувало 53 справи, з яких 1 справу було порушено за ст.121 Кримінального кодексу («Умисне тяжке тілесне ушкодження») щодо 1 особи; 3 — за ст.122 КК («Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження») стосовно 3 осіб; 49 — за ст.125 КК («Умисне легке тілесне ушкодження») щодо 55 осіб; 3 — за ст.126 КК («Побої і мордування») стосовно 3 осіб.

За результатами розгляду засуджено 14 громадян, закрито провадження щодо 43 осіб, матеріали повернуто на розгляд прокурору стосовно 1 громадянина.

Тяжкі тілесні ушкодження

Під час розгляду кримінального провадження, відкритого за ст.121 КК, стосовно Особи 1 суд установив, що підсудний під час сварки зі своєю матір’ю на грунті раптово виниклих неприязних відносин, узявши вила, умисно завдав їй одного удару по голові, в результаті чого в неї виникли тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя на час їх утворення.

За результатами розгляду ухвалено вирок, яким Особу 1 визнано винним, та призначено йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Згідно з стст.75, 76 КК підсудного звільнено від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком 2 роки та покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти останню про зміну місця проживання або роботи.

Справа перебувала в провадженні 24 дні.

Дороге задоволення

Торік із 3 проваджень, порушених за ст.122 КК, 2 розглянуто з ухваленням вироку, а 1 — з постановленням ухвали про закриття у зв’язку з відмовою потерпілого від обвинувачення.

Так, у справі, відкритій за підозрою Особи 2 у вчиненні кримінального правопорушення зазначеної категорії, під час підготовчого судового засідання потерпілий, ознайомившись зі своїми правами та обов’язками, подав заяву про відмову від обвинувачення, оскільки примирився з Особою 2 та не мав до нього претензій. У зв’язку із цим провадження було закрите. Справа перебувала на розгляді 16 днів.

В іншій справі, порушеній за обвинуваченням Особи 3 за ч.1 ст.122 КК, суд ухвалив обвинувальний вирок, яким призначив йому покарання у вигляді 1 року позбавлення волі. На підставі стст.75, 76 КК суд звільнив засудженого від покарання за умови, що той протягом 1-річного іспитового строку не скоїть нового злочину. Цивільний позов не заявлявся. Справа перебувала в провадженні 34 дні.

Ще в одній справі від прокуратури Мурованокуриловецького району надійшов обвинувальний акт про обвинувачення Особи 4 за ч.1 ст.122 КК та Особи 5 — за ч.1 ст.126 КК.

Потерпілий у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про звільнення Особи 5 від відповідальності у зв’язку з примиренням та просив справу закрити. Таким чином, суд закрив кримінальне провадження щодо Особи 5 та звільнив його від кримінальної відповідальності.

Стосовно ж Особи 4 справа розглядалася у відкритому судовому засіданні. Суд ухвалив обвинувальний вирок, яким призначив йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі, проте на підставі стст.75, 76 КК звільнив від відбування покарання за умови, що він протягом 1-річного іспитового строку не скоїть нового злочину.

В цій справі заявлявся цивільний позов. Зокрема, Особа 4 у стані алкогольного сп’яніння, на грунті неприязних стосунків умисно завдав потерпілому удару правою рукою в ділянку нижньої щелепи, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості. Як наслідок, від отриманого удару потерпілому було вибито 1 зуб та зламано нижню щелепу. У зв’язку із цим він був змушений лікуватися та зазнав матеріальних збитків на суму 225 грн. 65 коп. Крім того, потерпілий бажав, щоб Особа 4 компенсував йому моральну шкоду, яку він оцінив у 5000 грн.

Вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди була задоволена судом у повному обсязі. Зокрема, на підтвердження матеріальних витрат на лікування у зв’язку з погіршенням здоров’я потерпілий подав суду накладні та товарний чек на придбання ліків. Крім того, він указав, що внаслідок заподіяного ушкодження здоров’я порушено його права на повагу до гідності особи, особисту недоторканність, гарантовані стст.28 і 29 Конституції. Зокрема, факт побиття викликав у нього моральні, психічні, душевні переживання й страждання, які на тривалий час повністю опанували його увагою і підкорили його діяльність.

Суд, задовольняючи вимогу про компенсацію моральної шкоди, послався на п.9 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4, відповідно до якої розмір відшкодування визначається залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Справа перебувала в провадженні 26 днів.

На голодний шлунок

Як показує практика, основним видом покарань, що торік суд призначав за ст.125 КК, був штраф. Його накладено на 9 осіб. Розмір залежав від обставин кожної справи та частини статті й варіювався від 510 до 1360 грн. У кількох справах осіб засудили до покарання у вигляді штрафу й одночасно звільнили від відбування покарання у зв’язку із застосуванням амністії. Двом особам суд призначив покарання у вигляді 80 год. громадських робіт.

Підставою для закриття проваджень у цій категорії була виключно відмова потерпілого від обвинувачення. З усіх проваджень цивільний позов заявлявся лише у двох.

Так, Особу 6 обвинувачували у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК, за те, що, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння на земельній ділянці потерпілої, під час суперечки умисно завдав їй кілька ударів рукою в ділянку голови, що призвело до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров’я на понад 6 днів, але не більш ніж 21 день.

Потерпіла заявила цивільний позов, обгрунтовуючи його тим, що на лікування вона витратила 2488 грн. 62 коп., що підтверджується відповідними чеками. Моральну шкоду від фізичного болю, від тимчасової втрати працездатності, від вимушених змін в організації господарства вона оцінила в 10000 грн. Крім того, просила стягнути з обвинуваченого 400 грн., витрачених на правову допомогу.

За результатами розгляду суд визнав Особу 6 винним та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі
50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 грн.). При цьому питання щодо цивільного позову було вирішене таким чином. У частині стягнення матеріальної шкоди (2488 грн. 62 коп.) вимоги задоволено повністю, оскільки матеріальна шкода полягала у витратах на лікування у зв’язку зі злочином обвинуваченого. Потерпіла показала чеки на придбання медикаментів у період після скоєння злочину, що підтверджувало її витрати на лікування. В частині стягнення моральної шкоди позов задоволено частково. Суд вирішив, що з огляду на тяжкість злочину та тяжкість тілесних ушкоджень, з урахуванням розумності й справедливості, розмір компенсації моральної шкоди має становити 1000 грн.

Також з обвинуваченого на користь потерпілої стягнуто 400 грн. процесуальних витрат, оскільки останні були документально підтверджені.

В іншій справі Особу 7 обвинувачували у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК, оскільки вона, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, на грунті неприязних відносин, під час суперечки з потерпілою умисно завдала останній кілька ударів. Внаслідок чого в потерпілої виникли легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров’я на понад 6 діб.

Потерпіла заявила цивільний позов, відповідно до якого просила суд стягнути з Особи 7 матеріальну шкоду в розмірі 4600 грн. та моральну шкоду в розмірі 20000 грн.

Суд задовольнив цивільний позов частково з таких підстав. Відповідно до п.6 постанови Пленуму ВС «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при розгляді справи суд зобов’язаний з’ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв’язку між скоєним і шкодою, що настала, роль і ступінь участі кожного з підсудних в її заподіянні, а також те, чи компенсовано її повністю або частково до судового розгляду.

Згідно із ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Аналогічне положення передбачене також і п.13 вищезазначеної постанови Пленуму ВС.

Вирішуючи питання про обсяг відповідальності за майнову шкоду, заподіяну потерпілій, суд виходив з того, що остання підтвердила суму матеріальних збитків у розмірі 4282 грн. 04 коп., з яких 1790,65 грн. були витрачені на придбання лікарських засобів, 491,39 грн. — транспортні послуги та 2000 грн. — на юридичну допомогу. Разом з тим суд вирішив, що витрати, пов’язані з придбанням продуктів харчування, стягненню не підлягають, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд визнав обгрунтованими твердження потерпілої про те, що внаслідок протиправних дій обвинуваченої вона, отримавши тілесні ушкодження, зазнала фізичних та моральних страждань. Однак розмір моральної шкоди суд уважав завищеним і з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також інших обставин, які мають істотне значення, визначив його в сумі 1500 грн.

Об’єктивність під питанням

Аналіз діяльності органу досудового слідства свідчить про те, що кримінальні провадження, порушені за злочинами проти здоров’я та життя, були розслідувані повно та об’єктивно: встановлювались час, місце, спосіб, мотиви вчинення протиправних дій. Однак за одним провадженням обвинувальний акт було повернуто прокурору за його клопотанням, оскільки в ньому були неправильно зазначені анкетні дані обвинуваченої.

При розгляді кримінальних проваджень щодо злочинів проти життя та здоров’я особи судді не застосовували практику Європейського суду з прав людини та міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою. Постанови ВС у порядку ст.458 КПК також не застосовувалися.

Під час розгляду кримінальних справ зазначеної категорії з метою всебічного дослідження зібраних матеріалів та винесення обгрунтованого рішення суд ретельно перевіряв усі фактичні обставини справи, направленість умислу, мотиви, мету, наслідки й характер дій обвинувачених, установлював причинний зв’язок між діями обвинувачених та настанням середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання суд керувався передбаченими в КК нормами про систему і види, підстави і порядок призначення покарання, передусім ст.65. Також ураховували характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, особа винного і обставини справи, що пом’якшують і обтяжують покарання.

У 2014 році лише одне кримінальне провадження переглядалося вищими судами. Так, вироком суду Особу 8 було визнано винною та засуджено за ч.2 ст.125 КК до штрафу в сумі 850 грн. Частково задоволено цивільний позов та стягнуто з підсудної на користь потерпілої 1327,48 грн. на відшкодування матеріальних збитків, 2000 грн. — моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн.

Зазначений вирок Апеляційним судом Вінницької області залишено без змін. Задоволено заяву обвинуваченої та звільнено її від відбування покарання на підставі п.«в» ч.1 ст.1 закону «Про амністію». Засуджена подала касаційну скаргу на вирок Мурованокуриловецького райсуду та ухвалу апеляційного суду.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи ці рішення, зазначив, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.438, п.2 ч.2 ст.412 КПК судове рішення в будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо воно ухвалене незаконним складом суду. Незаконним склад суду визнається тоді, якщо були підстави, передбачені стст.75, 76 КПК, які виключали участь судді в розгляді справи.

Крім того, як указав ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (від 10.12.2009), наявність безсторонності має визначатися відповідно до п.1 ст.6 конвенції за допомогою суб’єктивного та об’єктивного критеріїв. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв він упередженість або безсторонність у справі. За об’єктивним визначається, крім інших аспектів, чи забезпечували суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у безсторонності (зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» від 24.02.93 та «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід установити, чи мають взаємини, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). Безсторонність суду сприймається як беззаперечна, поки не надано доказів протилежного.

Як убачалось з наданих касаційному суду матеріалів, під час розгляду цивільної справи, порушеної за позовом потерпілої до Особи 9, про визнан-
ня права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом Особи 9 до потерпілої про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, визнання спільним майном подружжя, набутим під час шлюбу, та поділ майна суддя Мурованокуриловецького райсуду, під головуванням якої було постановлено вирок щодо засудженої, заявила самовідвід. Ухвалою суду заяву про самовідвід задоволено. Підставою для задоволення заяви стало те, що головуюча у справі тривалий час перебувала в дружніх стосунках з колишнім подружжям та продовжує підтримувати з ними дружні взаємини після розірвання шлюбу, а також те, що ці громадяни неодноразово радилися (консультувалися) із суддею з різних питань.

Однак, на порушення вимог стст.75, 76 КПК, під час розгляду провадження (де потерпілою була знайома судді), незважаючи на наявність обставин, які викликають сумнів у об’єктивності судді, головуюча у справі в суді першої інстанції не заявила самовідводу, а розглянула провадження та постановила вирок щодо засудженої, не забезпечивши при цьому достатніх гарантій для виключення будь-якого сумніву в її безсторонності.

На думку колегії суддів, доводи засудженої щодо необ’єктивності та упередженості судді можна вважати обгрунтованими, оскільки має місце порушення ст.75 КПК.