Конституційний Суд України роз'яснив строки звернення до суду щодо стягнення зарплати
Строк на звернення з позовом про стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди внаслідок затримки виплати зарплати починає обчислюватися з дня фактичного розрахунку. Такий висновок зробив Конституційний Суд у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012.
По суті, у цій справі (суддя-доповідач — Михайло Запорожець) єдиний орган конституційної юрисдикції мав визначити, яка судова практика в даному питанні є правильною. Адже частина судів уважала, що обчислення цього процесуального строку не пов’язане із самим фактом розрахунку зі звільненим працівником. Інші, навпаки, були переконані, що дізнатися про порушення своїх прав можна, тільки отримавши останню виплату.
Аби розібратися, хто ж правий у цій ситуації, КС потурбував громадянин Володимир Стріхар. Він звернув увагу Суду на неоднозначну практику застосування положень ст.233 Кодексу законів про працю. Свого часу він подав до суду позов про стягнення з колишнього роботодавця виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування моральної шкоди. Однак у суді зауважили, що на момент звернення закінчився тримісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП для вирішення трудового спору.
Дійсно, цією нормою встановлено, що працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду не пізніше 3 місяців з моменту, коли дізнався або мав дізнатися про порушення свого права. Звернімо увагу, що це не стосується позовів про стягнення самої заробітної плати, для яких позовної давності не встановлено. Крім того, згідно з ст.117 КЗпП роботодавець має виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки аж по день фактичного розрахунку, а ст.2371 зобов’язує ще й відшкодувати завдану моральну шкоду.
Ключовим моментом для висновку КС стало визначення дати, коли працівник мав дізнатися про порушення його прав, передбачених стст.117 та 2371 кодексу. Взагалі-то, роботодавець повинен не чекати судового вердикту, а самостійно обрахувати компенсацію за весь час затримки та узгодити розмір моральної шкоди. Тому в рішенні наголошено, що «працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення правопорушення», тобто при фактичному розрахунку в разі заборгованості.
Отже, після того, як підприємство провело остаточний, як воно вважало, розрахунок, причому незалежно від того — за рішенням суду чи з власної ініціативи, колишній працівник має час, аби висунути вимоги ще й про виплату компенсацій. Адже не виключено, що наявним буде і спір про суму такого відшкодування — як стосовно обчислення середньої зарплати, так і стосовно моральної шкоди. Із цього моменту виникає новий трудовий спір і, відповідно, починається облік процесуального строку для подання позову.
Причому, як випливає з рішення КС, у даному випадку норми стст.257, 258 Цивільного процесуального кодексу, які надають постраждалому більш тривалий час на роздуми, не застосовуються. Оскільки для трудових спорів строк позовної давності встановлений окремим законодавством.
Щоправда, сам В.Стріхар не відразу усвідомив, що КС став на його бік. Журналісти почули від нього: «Ранок покаже». Тобто чоловік ще має отримати та вивчити текст рішення, аби визначитися з подальшими діями.
Очевидно, що тепер він має звернутися до касаційної інстанції, яка скасує попередні рішення й зобов’яже місцевий суд прийняти його позов та розглянути по суті.
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 3.1 МБ)
В.Стріхар вийшов з КС переможцем, щоправда, на цьому його боротьба з колишнім роботодавцем не припиняється.
Матеріали за темою
Коли переводять годинник (постанова Кабміну)
22.03.2024
На ринку праці з’явились 42 нові професії
02.02.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!