Ефект доміно

Чи буде досягнута сама мета, з якою створюється ЕР, у разі припинення роботи всієї судової системи?

Законодавцем передбачено, що етична рада протягом 6 місяців із дня утворення має провести оцінювання членів Вищої ради правосуддя на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності. Наміри, на перший погляд, благі. Та чи враховано, що на цьому шляху можливі провалля, в яких може опинитися вся судова влада?

Процес із багатьма невідомими

Як відомо, участь суддівської спільноти у прийняті рішень ЕР є скоріше формальною. Їх присутність впливає лише на кворум, оскільки перевагу віддано голосам двох членів з числа міжнародних та іноземних організацій. При цьому обсяг повноважень, якими наділена рада, мабуть є значно ширшим ніж у деяких національних органів (НАЗК, ДБР).

Критерії, яким має відповідати член ВРП, визначені законом лише у розрізі їх загальних понять. Натомість жодним чином не прописано, як саме відбуватиметься процес оцінювання, за якою методикою. Визначено лише, що висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВРП.

Аналогічно, для формування самої ЕР у законі також не визначена процедура, за якою кандидати до її складу мають пройти перевірку для їх рекомендації суб’єктом призначення, зокрема, Радою суддів.

У перехідних положеннях, де до речі і передбачено утворення першого складу ЕР, є застереження про те, що порядок та черговість оцінювання членів чинної ВРП встановлюються радою з урахуванням можливості здійснення повноважень ВРП. Та як це насправді відбуватиметься — невідомо. Проте вже сьогодні є очевидними обставини, що можуть призвести до повного блокування доступу до правосуддя.

ЕР може ухвалити рішення про внесення рекомендації про звільнення члена ВРП до суб’єкта його обрання. В такому випадку він відсторонюється від посади, а його повноваження зупиняються.

Суб’єкт обрання наділений правом відхилити, або задовольнити рекомендацію ЕР. Для прийняття такого рішення цей самий суб’єкт має спершу зібратися на з’їзд (адвокатів, науковців, прокурорів, суддів).

Якщо об’єктивно, на це знадобиться щонайменше місяць. Можливо тут законодавець згадає про ініціативу дистанційного електронного голосування, але з цим також не все так просто. По-перше, це порушить таємницю голосування, по-друге, аналогічне нововведення для самих суб’єктів законодавчої влади було відхилено, як невиправдане очікуванням забезпечення безсторонності та незалежності суб’єкту голосування.

То ж процес розгляду рекомендації ЕР, який прописаний в одне речення, на практиці призведе до суцільної тяганини та додаткових фінансових витрат. Та головне — може поставити під загрозу можливість роботи ВРП, що призведе до колапсу в судовій системі, а відтак, поставить під загрозу взагалі здійснення судами правосуддя.

За крок до зупинення правосуддя

ВРП — це не тільки механізм забезпечення незалежності суддів, дисциплінарний контроль за професійною діяльністю суддів та прокурорів, а ще й кадрові питання суддів, чисельність, рекомендації на призначення, звільнення, переведення тощо. Нарешті, ВРП наділена повноваженнями щодо погодження фінансових питань із забезпечення суддів та судів, органів та установ у системі правосуддя та їх матеріально-технічного забезпечення.

Тепер уявімо, що у ВРП відсутній кворум для прийняття термінового рішення про перерозподіл коштів або відрядження судді до суду, де із 6 суддів за штатом давно працював один, і в того закінчилися повноваження.

Через процедурні, технічні питання у зв'язку з процесами, запущеними законами щодо реформування, момент припинення роботи ВРП стає неконтрольованим, навіть самою Радою. Своєю чергою, припинення роботи останньої заблокує на невизначений термін ще і роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Враховуючи те, що комісія не працює вже 2 роки, кадрова криза в судах спричинить ефект доміно, що призведе до повної зупинки їх роботи і повного колапсу всієї системи правосуддя.

Непередбачуваність невизначенності

Більш того, непередбачуваність раптового припинення роботи ВРП на невизначений період стимулює до звільнення досвідчених суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання. А цього не можна допустити в жодному разі.

Як відомо усім, наразі і без того суддів у судах катастрофічно не вистачає. Якщо право на відставку реалізують ті судді, хто має 20-річний професійний стаж, а це близько 1500 чоловік, нікому буде здійснювати правосуддя не тільки у першій, а й апеляційній інстанціях.

За таких обставин кадрове наповнення судів складатиме 47% від потрібної загальної кількості, з урахуванням 374 суддів, які наразі не здійснюють повноваження. Сьогодні цей показник дорівнює 67%, й усі учасники проваджень уже відчувають наслідки колосального перенавантаження судів.

Прогнозовано припинить роботу практично кожен другий суд, оскільки в деяких судах не залишиться суддів, в інших виникне проблема з розподілом за спеціалізацією та формуванням складу суду. Отже, доступ до правосуддя буде унеможливлено.

Особливо під загрозою опиняться суди апеляційних інстанцій, оскільки більшість суддів, які мають право на відставку, працюють саме в них.

Чи буде досягнута сама мета, з якою створюється ЕР у разі припинення роботи всієї судової системи? Мабуть – ні, якщо саме це і не є прихованою самоціллю.

Мова йде не про саму ЕР чи її завдання перевірити склад ВРП на доброчесність. Йдеться про процедурні питання, які не узгоджені законодавчо, і при застосуванні спричинять лише руйнівні наслідки та взагалі унеможливлять функціонування ЕР ще до початку її роботи.

Судді за своєю професійною діяльністю щодня застосовують законодавчі норми. Саме там, де є прогалини, виникає судова практика. Тому для убезпечення від судових оскаржень, має приділятися достатня увага саме практичній реалізації тієї чи іншої законодавчої норми.

Як убезпечитися від загроз

Реалізація обох законів — і щодо оновлення ВРП, і щодо запуску ВККС, — передбачає дії з боку першої. Якщо робота ВРП буде заблокована, доведеться на законодавчому рівні терміново врегулювати цілу низку питань, без яких неможливе функціонування судів, — шляхом делегування повноважень ВРП. Але не зрозуміло, кому і яким чином з огляду на обсяг наявних у Ради повноважень. Або формувати новий склад ВРП, на що необхідно мінімум півроку. І треба розуміти об’єктивно, що ці півроку країна буде залишатися без правосуддя і сподівань громадян на відновлення справедливості .

Єдиний практичний вихід із ситуації, що складається, це виважено підходити до початку діяльності ЕР, не вчиняти дій, які створюватимуть загрозу відсутності кворуму у ВРП для повноважності прийняття рішень.

А реалії сьогодні такі. Станом на вересень 2021 року 4 посади у ВРП є вакантними, з яких: дві — від парламенту та по одній — від з'їздів прокурорів та науковців, юридичних вузів. Наступного року збігають повноваження ще у 4 членів ВРП, обраних з’їздом суддів (березень, грудень).

Кворум для повноважності прийняття рішень ВРП - це не менше 15 осіб, з яких 8 мають бути суддями. Отже, наразі для блокування роботи ВРП достатньо припинення повноважень лише у 3 членів.

Уникнути такої ситуації можливо за умови забезпечення прозорої та передбачуваної, зрозумілої для усіх процедури оновлення складу Ради. Не менш важливим для цього є розуміння, яка кількість діючих членів ВРП прийме участь у проходженні оцінювання ЕР. Для цього до початку процесу оцінювання чинного складу раціональним буде законодавчо надати членам ВРП право: або іти на оцінювання, або звільнитися. Це уможливить спрогнозувати її кількісний склад, оскільки сам процес добору членів ВРП — досить тривалий.

Так, для цього необхідні зміни до закону. Але це суто технічне питання стосовно процедури запуску роботи ЕР, яке не заведе проведення судової реформи у глухий кут, не вплине на саму суть і завдання останньої.

Треба мінімізувати ризики відсутності у ВРП кворуму для прийняття рішень та забезпечити безперервність роботи ВРП при одночасній роботі ЕР.