Керівник департаменту аналітики ВC Расім Бабанли:

«Ми вбачали потенціал бази в тому, щоб забезпечити уніфікацію судової практики»

Нещодавно у Верховному Суді репрезентували пошукову базу правових позицій ВС. Вона являє собою не просто реєстр усіх рішень, а зібрані унікальні правові позиції, які можна знаходити за кількома інструментами пошуку. До того ж у перспективі це дозволить отримати шаблони рішень, що значно спростить роботу суддів. Хто розробляв базу та в кого авторські права на цей продукт? Чи буде комерціалізовано доступ до бази для адвокатів? Про це та інше в інтерв’ю «ЗіБ» розповів ідейний натхненник нового ІТ-рішення — керівник департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду Расім БАБАНЛИ.

«Це унікальний продукт не лише в Україні. Навіть в ЄС такої некомерційної бази поки що немає»

— Не секрет, що вже не перший рік різні компанії намагаються створити якісний юридичний продукт, який би поєднав у собі IT-технології та право. Сьогодні вже є кілька пропозицій на ринку, що покликані полегшити життя правникам. А чи буде конкурентоспроможним продукт, створений державою?

— Відмінностей від комерційних проектів доволі багато, і вони стосуються як контенту, так і технологічних процесів. Щодо контенту: сьогодні, якщо брати до уваги навіть той самий Єдиний державний реєстр судових рішень чи інші платні продукти, слід ураховувати, що вони намагаються забезпечити пошук в усіх рішеннях ВС або в усіх судових рішеннях узагалі. Наша ж ідея полягала в такому: якщо ВС висловив позицію, а потім її повторив у іншому рішенні, то в нашій базі такі речі не повинні дублюватися. Наприклад, якщо є потреба знайти правову позицію щодо визнання заповіту нікчемним, то вона згадуватиметься один раз, а всі пов’язані з її використанням судові рішення вже будуть прикріплені до неї.

Щодо технічних інструментів, які були застосовані, то є два дуже унікальні інструменти, які містить програмний продукт. Перше — це текстовий пошук за готовим вордівським файлом, який можна завантажити для пошуку відповідних рішень. Друге (і це абсолютне ноу-хау) — ми передбачили можливість пошуку за лінком у реєстрі. Наприклад, юрист, який хоче оскаржити рішення суду першої інстанції, за цим посиланням підбирає потрібну практику. Або ж суддя в апеляції або касації за лінком перевіряє рішення, які оскаржуються,  на відповідність практиці ВС. Зрозуміло, що це «версія 1.0», тому десь база виконує пошук краще, десь — гірше.

— А за яким саме принципом відбувається пошук?

— База здійснює пошук за алгоритмом, який передбачає порівняння слів зі словами. Відповідно, якщо, наприклад, був один сімейний спір, в якому вирішувалося питання про поділ майна подружжя, про аліменти й визначення місця проживання дитини, тобто щодо трьох питань, а ви шукаєте тільки стосовно поділу майна подружжя, то алгоритм спочатку запропонує ті варіанти, де буде більше збігів, а потім те, що вам буде підходити частково.

Усе залежить від того, як цим інструментом послуговуватись. Якщо юрист приблизно розуміє, як працює алгоритм, то для того, щоб підібрати відповідну практику, він просто візьме з того рішення, яке його цікавить, три абзаци про поділ майна подружжя, і тоді пошук буде точніший.

— Під час репрезентації лунали окремі критичні висловлювання щодо роботи бази. Ви проводили якісь випробування її роботи, перш ніж представити на суд правників?

— Ми — перші самокритики цієї бази. Ми розуміли, що саме створюємо й дуже критично ставилися до результатів, які отримували. Тому не вважали базу готовою, допоки не були задоволені результатами. Якщо я, наприклад, тестував вироки Апеляційного суду м.Києва, вбиваючи лінк для пошуку, оцінював результати й бачив, що база знаходить неправильно, то проймався запитанням: «Чому?». А виявляється, що з усіх сторінок такого рішення проблема розкрита в одному абзаці. І, якщо взяти лише цей абзац, в якому, наприклад, зазначено, що прокурор погоджується з кваліфікацією, але оскаржує призначене покарання, тоді база виконає дуже якісний пошук відповідних правових позицій.

З огляду на дослідження, яке ми проводили, можемо більш-менш упевнено стверджувати, що це унікальний продукт не лише в Україні. Навіть в Європейському Союзі таких некомерційних продуктів поки що немає. ЄС надавав нам експертну допомогу і демонстрував, які системи є в Італії, Словенії, Нідерландах, Бельгії, але там вони зупинилися за кілька кроків, залишивши простий пошук за ключовими словами.

— Тобто ЄДРСР містить усі судові рішення, а база — тільки унікальні правові позиції? Як чином вона наповнюватиметься?

— Поки що в нас це роблять працівники за погодженням із суддями. Водночас є розпорядження Голови ВС про створення робочої групи, до якої увійшли по 3 судді від кожного касаційного суду й Великої палати. Відповідно, є працівники департаменту, які слідкують за практикою ВС і появою нових унікальних позицій.

Коли нам здається, що перед нами істотно нова позиція, ми перевіряємо її через базу та з’ясовуємо, чи дійсно вона є новою. Якщо бачимо, що позиція неунікальна, ми її прикріплюємо до існуючої — у вигляді судового рішення. Якщо ж ні, то узгоджуємо із суддями доцільність унесення такої позиції до бази. Адже є нюанси, як-от направлення справи на новий розгляд, усталеність або неусталеність цієї позиції.

Другий варіант наповнення бази — коли судді надсилають те, що вважають дійсно новим у практиці. Це був би найкращий спосіб комунікації, але, на жаль, не всі так роблять, з огляду на величезну навантаженість. Утім, є судді, які поділяють нашу натхненність у цій базі й надсилають рішення, виділяючи навіть новизну позиції.

Зараз ми розробляємо напрями вдосконалення цієї бази та прагнемо зробити так, щоб вона самооновлювалася напівавтоматично. Хочемо, щоб уночі вона скачувала все, що ВС ухвалив напередодні, і відфільтровувала унікальне. Коли ж ми проаналізуємо та впевнимося, що база виконує це завдання правильно, то відпрацюємо матеріал, узгодимо його із суддями й завантажимо нові позиції. Це спосіб постійно тримати базу в стані up to date.

У цьому ми бачили своє основне завдання, але почати відразу із цього не могли. Потрібно було наповнити базу, подивитись, як вона знаходить позиції, а потім уже переходити до цього завдання. Наразі я не знаю, наскільки якісно вдасться його виконати. Бо знову ж таки повертаємося до рішень, в яких може розглядатись одразу кілька ключових питань. Можливо, ідеально це працювати не буде, але ми розраховуємо на те, що щось із цього вийде.

— Ви наголошували, що це лише «версія 1.0». А як довго доведеться чекати появи оновленої версії? І від чого це залежатиме? Можливо, в оновленій версії з’явиться ще якийсь додатковий функціонал?

— По-перше, алгоритм працює таким чином, що порівнює слова зі словами, і наша основна мета — завантажити правильні позиції. Друге: алгоритм посилиться й покращиться тоді, коли під одну позицію ми завантажимо багато рішень. Наприклад, коли під одну позицію буде зібрано 100 рішень, то база краще знаходитиме відповідну практику.

На етапі запровадження ми також тестували алгоритм штучного інтелекту. При цьому перевіряли відразу 4 різні алгоритми: один з них робив якісний пошук, а три інші — ні, у тому числі й штучний інтелект. Як виявилося, штучному інтелекту потрібно, щоб під одну позицію були зібрані тисячі рішень. Тобто йому потрібно дати 1000 рішень і вказати на те, що вони пов’язані з конкретною правовою позицією. Потім дати ще 1000, указавши на те, що вони не пов’язані із цією позицією. Тоді можна досягти ефекту machine learning, коли комп’ютер, наприклад, учать відрізняти собак від вовків, демонструючи велику кількість зображень. Тут приблизно така сама схема, але складніша через те, що в різних видах практики дуже багато подібних слів і ці мовні тонкощі комп’ютеру зрозуміти доволі важко.

— Тобто ви відмовилися від ідеї інтегрувати штучний інтелект у цю пошукову базу?

— Ні, не відмовилися. Думаю, коли нам удасться поповнити базу однотипними рішеннями та використовувати штучний інтелект, а також досягти самооновлення системи, тоді це буде «версія 2.0». Ми також хочемо подивитися на зворотний зв’язок, на критику й за рахунок неї щось покращити. Тому що значно ускладнило нам завдання те, що ми започаткували таку ідею тоді, коли ВС уже ухвалив майже 300 тис. рішень.

— Уже надходила якась критика роботи бази? Чи є форма зворотного зв’язку? Як ви плануєте отримувати інформацію про можливі проблеми в роботі?

— Ті зауваження, які вже висловлені, можна поділити на дві групи. З одного боку, є люди, які просто звикли все критикувати. З другого — є ті, хто стверджує, що алгоритм погано працює, навіть не прочитавши інструкції. Між тим я й під час презентації говорив, що інструменти пошуку є взаємодоповнюючими. Якщо вам не вдалося за рахунок одного інструменту знайти потрібну правову позицію, варто спробувати інші.

Ці інструменти є досить продуманими з точки зору тих людей, які весь час займаються пошуком правових позицій. Наші судді постійно звертаються до департаменту та просять знайти ту чи іншу практику. Розуміючи принцип пошуку, ми й намагалися його закласти в роботу бази. Звісно, якщо підходити до пошуку бездумно та просто заливати файли, не розуміючи, як працює алгоритм, нічого не вийде. Водночас уже маємо позитивні відгуки, коли користувачам удалося знайти те, що вони хотіли.

Зворотний зв’язок здебільшого надходить через чат і коментарі у «Фейсбуку». Але є офіційний інструмент — у розділі бази «Технічна підтримка». Там є адреса електронної пошти, на яку можна надіслати зауваження та пропозиції.

«Є 80% справ, які так чи інакше потраплять під певний шаблон. А 20% залишаться унікальними»

— Під час презентації бази лунали заклики до зміни підходу до викладу судових рішень, зокрема йшлося про їх спрощення та використання ключових слів. Чи варто очікувати появи інструкцій чи курсів з підвищення кваліфікації, на яких детально розповідатимуть про те, як писати судові рішення?

— Цю тему давно відстоює керівник проекту ЄС «Право-Justice» Довідас Віткаускас, а також наші канадські колеги надають суддям технічну, аналітичну та експертну підтримку в цих процесах. Утім, ще на етапі обговорення концепції пошукової бази деякі експерти із цієї організації висловлювали думки, що того результату, якого ми хочемо досягти, досягти неможливо, поки не буде однакової структури судових рішень. Але насправді це не так, тому що, як я вже сказав, алгоритм порівнює слова зі словами, а те, структуровані вони в тексті чи ні, алгоритму байдуже.

Коли складається рішення, наприклад про поділ майна подружжя, то слова в такій послідовності не можуть не з’являтись. Будуть пронумеровані абзаци чи ні — в принципі байдуже. Урешті-решт в українській мові не спостерігається такого величезного різнобою, щоб він заважав працювати алгоритму. Наприклад, львівські суди у своїх рішеннях не «посилаються на статтю», а «покликаються на статтю». Але для алгоритму пошуку це не матиме принципового значення.

Дійсно, якщо в Україні в один момент усі судді почнуть складати свої рішення однаково й у них будуть однаково поіменовані розділи з однаково поіменованими абзацами, то теоретично за рахунок цього можна зробити базу кращою. Бо звузилося б поле пошуку в тексті. Але не думаю, що це питання найближчої перспективи.

Проте ми бачимо потенціал бази в тому, щоб усе-таки забезпечити уніфікацію судових рішень. Можливо, це буде не в другій, а в третій версії програми. Ми бачили собі такий формат, що суддя може завдяки базі знайти рішення, кликнути на якусь кнопку — і база зробить із цього рішення шаблон, який суддя зможе застосувати. А потім, якби база була інтегрована з ЄСІТС, суддя ввів би номер справи і база вписала б у цей документ найменування сторін.

Технічно й теоретично це можливо, але потрібно, щоб був критерій того, як такі судові рішення мають виглядати. Якщо ж робити шаблон з того, що не буде сприйняте суддівським співтовариством, ми таким чином будемо плодити неправильні формати алгоритму. Але над цим питанням працює і робоча група ВС щодо питань написання судового рішення, проводяться тренінги, навчання, семінари...

— У мене було запитання щодо епохи генерації судових рішень, але це виглядало як футуристична перспектива. Але, судячи з ваших слів, виходить, що це майбутнє не таке вже й далеке? І хто під кого має підлаштовуватися: судді під споживача нового ІТ-продукту чи алгоритм під суддів, щоб їм краще працювалося?

— Дійсно, таке майбутнє вже не за горами. Утім, навіть коли судді поступово дійдуть до якоїсь уніфікованої форми рішень, будуть ті, хто не захоче підлаштовуватися під шаблони. Ви можете це спостерігати за текстами судових рішень сьогодні: хтось перейшов на нумерацію абзаців, хтось робить заголовки, а інші — ні. Думаю, алгоритм дасть можливість суддям підлаштуватися під якусь уніфіковану форму. Проте залишати судді свій «почерк» чи перейти на цю форму — кожен вирішуватиме сам.

Однак суть рішення залишиться. Якщо в будь-якому тексті є вступ, основна частина й висновок, то ніхто не стане починати з висновку. Тобто логіка структури рішення буде зберігатись.

На сьогодні можна говорити, що різні судді бачать цю логіку по-різному. Хтось хоче відразу сказати, до якого рішення дійшов, а потім пояснити чому. Хтось, навпаки, тримає інтригу до кінця та спочатку розписує контекст, а вже потім підводить до того, яке саме рішення прийняте.

Якщо ми подивимося на рішення Європейського суду з прав людини, то теж побачимо, що вони різні. У них ще багато залежить від того, наскільки суддя володіє мовою, якою викладає текст рішення. Якщо він не почувається сильним, то рішення буде максимально лаконічним. Якщо ж це суддя зі Сполученого Королівства та англійська для нього рідна, то рішення починається ледь не від Платона й Аристотеля.

Знову ж таки, питання в епістолярних здібностях тих чи інших суддів. Хтось любить писати односкладовими реченнями, а хтось — зі зворотами. Інколи й в ЄСПЛ можуть так накрутити зі зворотами, що просто не розумієш, «так» чи «ні». Особливо коли це подвійний переклад.

Але тут також є питання, що шаблонізація можлива в певних межах. Є 80% справ, які так чи інакше потраплять під певний шаблон. А 20% залишаться унікальними, тому все одно простір для творчості буде. Тобто інструмент для підлаштування буде, але не в імперативному характері. Якщо судді побачать, що так працювати простіше, то чому б ні?!

«Базу можна втілити в будь-якій країні, тому що в ній питання мови стоїть на 10-му місці»

— Ви вже частково говорили про досвід інших країн. Чи орієнтувалися на певні аналогічні ІТ-рішення? Чи була мета створити проект з нуля, маючи тільки ідею щодо функціоналу бази?

— Усе почалося з ідеї та усвідомлення технічної можливості втілити цю ідею. Ми хотіли під повний текст рішення підбирати практику. А потім виявилося, що наші судді з’їздили в Південно-Африканську Республіку, де проходила конференція саме із цих питань. І суддя ВС Іван Міщенко виклав дуже цікавий допис про Бразилію, де є схожа система. Але, наскільки я зрозумів, вона є закритою та працює тільки для суддів. Та й алгоритми в неї відрізняються від нашого. Це переконало нас у тому, що такої мети можна досягнути. Натомість окремі технічні рішення є абсолютними українськими ноу-хау, які не мають аналогів.

Ми виходили із синергії ІТ та юриспруденції. Я навіть на початку не думав, що це можливо — шукати за лінком у реєстрі. Зрештою, попри складність рішення, це вдалося реалізувати. У принципі, базу можна втілити в будь-якій країні, тому що в ній питання мови стоїть на 10-му місці. На мій погляд, у цієї пошукової бази є великий експортний потенціал для тих країн, які хочуть розв’язати ту саму проблему.

— До речі, скільки коштувало створити таку базу та скільки людей необхідно, аби наповнювати та утримувати її? Це роблять лише працівники вашого департаменту чи донорських організацій також? І хто створював базу — українські айтишники чи іноземні фахівці?

— З приводу ціни. Договір було укладено між проектом «Право-Justice» та розробниками, і ціна є конфіденційною інформацією. Але, за нашими орієнтирами, ціна розумна. Створювали продукт українські айтишники з Харкова. Вони вже створювали білінговий продукт для юридичних фірм, тобто досвід поєднання ІТ та юриспруденції в них був.

За контент якийсь час відповідали працівники мого департаменту. Бо певний час потрібно було давати якісний підбір документів. А з того моменту, коли продукт був розроблений, ми створили робочу групу.

Якщо говорити про кількість працівників департаменту, які сьогодні займаються наповненням контенту, то це 6—7 осіб, тобто одна-дві людини від кожної юрисдикції. Ще один співробітник відповідає за наповнення бази рішеннями ВП.

— Тобто для цього не потрібно було набирати додаткових людей?

— Ні. У нас і до цього був функціонал для відслідковування практики у формі дайджестів та оглядів. І саме це започаткувало наповнення бази. Нині це вже не надто трудомісткий процес. Важко було на початку, бо після кожної невдалої спроби запустити відповідний алгоритм доводилося заново виконувати роботу.

— Отже, тепер усі 300 тис. рішень ВС проаналізовані на предмет унікальних правових позицій та завантажені в базу?

— Складно сказати, яка кількість цих рішень проаналізована. Якщо говорити про рішення ВП, то ними база наповнена на 95%. Для касаційних судів співвідношення складно з’ясувати, але там точно є понад 60%. Наразі ми запустили тестову експлуатацію бази, аби отримати зворотний зв’язок щодо контенту. Також, можливо, проситимемо про експертну допомогу потужних організацій правників, щоб був сторонній погляд. Бо ми себе вже максимально вичавили.

— Чи може з часом оновлений продукт претендувати на те, аби стати комерційним для певних категорій користувачів? Наприклад, для суддів — безкоштовним, а для адвокатів — на платній основі.

— Від самого початку, коли ми закладали концепцію, то погоджували з проектом «Право-Justice», що це буде доступний і безкоштовний ресурс. Та й законодавчо ми як держорган також не можемо «монетизувати» базу.

— А хто має авторські права на сам продукт?

— Верховний Суд. Бенефіціаром майнових й немайнових прав є ВС.

— Ви говорили, що, можливо, інші країни захочуть утілити цей продукт. Яким чином це було б можливо зробити?

— ВС точно продавати цей продукт не буде, але іншим державам може бути надана така сама міжнародно-технічна допомога щодо його створення. Їм просто потрібно буде заплатити за готові технічні рішення своїм айтишникам.

«Ми не можемо брати на себе відповідальність не лише за контент, а й за його використання»

— В інструкції для користування базою сказано, що вона «не є офіційним джерелом інформації щодо судових рішень ВС», тобто посилатися на саму базу сторонам процесу і суддям у рішеннях не можна? Чи це тільки під час тестового режиму?

— По-перше, це — ноу-хау. Те, як видаватиметься інформація, багато в чому залежатиме від людського фактору. Якщо особа буде неправильно користуватись інструментом і через це не отримає правильного результату, то відповідальність лежатиме на ній. Тому ми не можемо брати на себе відповідальність не лише за контент, а й за його використання.

Також питання в наповнюваності бази. Якщо в ЄДРСР є всі рішення, то в нашій базі цього не досягнуто, тому не можемо давати користувачам 100% гарантії. Це допоміжний ресурс.

— За добу після презентації нового продукту в базі зареєструвалося понад 2000 користувачів. Це продемонструвало, що така база дійсно матиме попит. На вашу думку, яких тенденцій на ниві правосуддя слід очікувати з появою пошукової бази?

— Якщо говорити про кількість користувачів, то ми передбачаємо кілька десятків тисяч реєстрацій за кілька місяців роботи бази.

Щодо тенденцій, то це насамперед спрощення пошуку правових позицій. Ми хотіли забрати в суддів рутину, щоб у них був час і сили для розгляду дійсно складних справ. Адже, якщо суддя в апеляційній чи касаційній інстанції зможе за допомогою одного клику підбирати релевантну практику, це набагато полегшить його роботу.

У такий спосіб також буде простіше забезпечити єдність судової практики. Коли база буде швидко оновлюватись і завантажувати свіжі правові позиції, то будь-який юрист чи суддя зможе миттєво проаналізувати актуальну практику.

Ми розуміємо, що з’являються нові питання в судовій практиці, і в суддів не завжди є можливість за цим слідкувати. Тут на допомогу людині й приходить ІТ-інструмент. Потрібно звикнути й навчитися ним користуватись.