Ні кроку без адвоката!

Зустрічатись із захисником можна буде без обмежень, але — на камеру й лише набувши статусу підозрюваного

В останні дні 6-ї сесії парламент уніс зміни до деяких законодавчих актів щодо забезпечення права на отримання юридичної допомоги підозрюваними, обвинуваченими, виправданими, засудженими. Проаналізуємо, чи покращить новий закон ефективність надання правничих послуг зазначеним категоріям громадян і чи передбачено достатньо механізмів та санкцій для його неухильного виконання.

Нові права та… зловживання

Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, виправданому, засудженому права на захист згідно зі ст.129 Конституції є основною засадою судочинства, а відповідно до ст.7 Кримінального процесуального кодексу така гарантія віднесена до загальних засад кримінального провадження. Ці норми знаходять своє відображення і в ст.20 КПК, якою встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений мають право на захист.

З метою повної реалізації прав підозрюваних, обвинувачених і засуджених 14.07.2021 парламент схвалив пропозиції Президента до закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення затриманому, підозрюваному, обвинуваченому, засудженому права на отримання правової допомоги».

Зокрема, цей закон визначає право затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на не обмежену часом кількість зустрічей з адвокатом, захисником, його представником у робочі, вихідні, святкові та неробочі дні з 8:00 до 20:00 без спеціального дозволу на вимогу зазначених осіб.

Окрім цього, з’являється імперативна норма, відповідно до якої особа, яка прийняла рішення про зміну процесуального статусу підзахисного або зміну його місця перебування, повинна невідкладно (не пізніше як за 24 год.) письмово повідомити про це захисника, адвоката або представника.

Також засудженому гарантується отримання правової допомоги та конфіденційних консультацій з адвокатом або іншим законним представником. Це право поширюється також і на засуджених, які поміщені в карцер або перебувають у закладах охорони здоров’я на лікуванні.

Закон не є досконалим, але в деяких аспектах дійсно може покращити якість надання правової допомоги. Адже він удосконалює механізм реалізації права на захист шляхом уможливлення прямого доступу затриманого, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого до захисника в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні. Розширюються права засуджених, відповідно до яких їм гарантується право на правову допомогу, конфіденційні юридичні консультації з адвокатом, захисником, законним представником, іншими фахівцями в галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Утім, закон не передбачає будь-якого механізму запобігання можливим зловживанням затриманими особами своїм правом на зустріч з адвокатом, захисником або представником. А це в подальшому може негативно вплинути на стан забезпечення правопорядку в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах.

Вимоги без відповідальності

Згідно зі змінами право приймати рішення про застосування аудіо- та відеофіксації зустрічі та/або про присутність на побаченні інших осіб надається виключно захисникам, адвокатам, законним представникам, юристам і фахівцям у галузі права та засудженому, затриманому. Це має унеможливити візуальне спостереження за тим, як відбувається зустріч.

Водночас з огляду на нинішній стан технічного оснащення установ попереднього ув’язнення та виконання покарань закон слід було б доповнити перехідними положеннями щодо тимчасового врегулювання ведення спостереження за зустрічами на період до повного забезпечення технічної можливості проведення відеофіксації таких зустрічей.

Відповідно до положень закону адміністрація установи виконання покарань зобов’язана невідкладно, не пізніше 24 год., письмово поінформувати захисника, адвоката, законного представника, юриста, фахівця в галузі права про відповідні зміни. Проте не визначено, з якого моменту необхідно відраховувати цей час: з моменту прийняття рішення, фактичного переведення засудженого тощо.

Також не взято до уваги й той факт, що адміністрація установи, де перебуває засуджений, не може поінформувати, у тому числі письмово, адвоката, захисника, законного представника, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, про дату та час направлення засуджених до місця відбування покарання, оскільки ці повноваження законом покладені на Національну гвардію. Саме вона здійснює конвоювання осіб, узятих під варту або засуджених до позбавлення волі (абз.1 п.31 та абз.2 п.32 розд.VIII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про Національну гвардію України»).

Не менш важливим є й те, що закон установлює бланкетний спосіб викладу відповідальності адміністрації установи, в якій перебуває затриманий або засуджений. Так, визначено, що «не є підставою для відмови адміністрацією установи в зустрічі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого із захисником наявність письмової заяви про відмову підозрюваного, обвинуваченого, засудженого від зустрічі». При цьому відмова адміністрації установи в зустрічі підозрюваного, обвинуваченого, засудженого із захисником тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Однак того, яку саме відповідальність нестиме адміністрація установи в такому випадку та яка процедура притягнення до відповідальності, законодавець не встановив.

Захисник завжди поруч

Також доволі важливою є норма, яка передбачає право захисника брати участь в усіх процесуальних діях за участю підозрюваного, обвинуваченого.

Не є секретом, що працівники правоохоронних органів часто нехтують правом підозрюваного, обвинуваченого на захист під час проведення слідчих і процесуальних дій. Тому позитивним нововведенням закону є те, що захисник дістає право брати участь у допиті та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, до першого допиту підозрюваного такі зустрічі мають відбуватися без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту — без обмеження в часі та кількості як у робочі, так і у вихідні чи святкові дні. Такі права закріплені змінами й до ч.5 ст.46 КПК.

Але зрозуміло, що ця норма стосується тільки проведення допиту та інших процесуальних дій (наприклад вручення повідомлення про підозру). Натомість таку саму гарантію не поширено на слідчі (розшукові) дії. Тому ця норма не охоплюватиме випадків надання правової допомоги підозрюваному, обвинуваченому захисником під час огляду місця події, освідування та низки інших слідчих (розшукових) дій. Адже згідно із цими змінами захисник має право брати участь лише в допиті (слідчій дії) та інших процесуальних діях. Так само без захисника можна буде проводити обшук з дозволу власника помешкання, який на час такої слідчої дії ще не набув процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого.

Не затягувати з оскарженням

Які ж іще норми КПК заважають якісному правовому захисту в частині відносин адвоката та клієнта? Одним з ефективних засобів, який дає змогу захиснику виконувати свої професійні обов’язки в кримінальному провадженні, є подання клопотань і скарг.

Однак на практиці сторона обвинувачення нерідко ігнорує клопотання та скарги сторони захисту, безпідставно відмовляє в їх задоволенні, що призводить до необхідності оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого або прокурора. Проте норми ст.303 КПК містять вичерпний перелік рішень, дій та бездіяльності, котрі сторона захисту може оскаржити на стадії досудового розслідування. Усе інше може бути предметом розгляду тільки під час підготовчого провадження в суді.

Це, вочевидь, заважає стороні захисту повною мірою надавати правову допомогу клієнтові на стадії досудового розслідування. Адже кодекс не обмежує кола клопотань і скарг, котрі може подати сторона захисту на стадії досудового розслідування. І було б доцільним уможливити розгляд у суді таких скарг на рішення, дії та бездіяльність ще на стадії досудового розслідування.

Отже, унесення перелічених змін до кримінального процесуального закону (проект №2063) свідчить, що держава виходить із площини обвинувального ухилу та розширює коло прав сторони захисту. Це, у свою чергу, сприяє встановленню істини, всебічному, повному й об’єктивному кримінальному провадженню, постановленню законного та обґрунтованого рішення.

Доступ захисника до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, інших осіб у кримінальному провадженні за їх місцем перебування — невід’ємний елемент реалізації конституційно гарантованого права на захист. Й аргументація щодо неможливості такого доступу через фактор «неробочі, вихідні, святкові дні» є необґрунтованою та такою, що фактично порушує право на захист особи.