Розмір судових витрат: критерії справедливості нагадав ЄСПЛ

Присуджені суми судових витрат (зокрема гонорар адвокатa) повинні були розглядатися як втручання у власність в світлі законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами учасників.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» (заява № 31678/17), передає «Закон і Бізнес» з посиланням на інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».

Болгарська природоохоронна неурядова організація, National Movement Ekoglasnost подала клопотання про долучення в якості третьої сторони до провадження, пов’язаного переглядом рішення профільного міністерства щодо єдиної в державі атомної електростанції. Ця заява була визнана неприйнятною, що підтвердив суд апеляційної інстанції.

Пізніше асоціація подала клопотання про відновлення провадження. Але і це прохання було відхилене. У верховому суді країни встановили, що справа була остаточно вирішена. При цьому суд також зобов’язав асоціацію сплатити судові витрати у розмірі 6 тис. євро на користь АЕС (виконавче провадження триває досі).

National Movement Ekoglasnost звернулася до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст. 1 Протоколу 1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, асоціація скаржилася на те, що видатки, які їй було наказано сплатити, були надмірними і не дотримували баланс між інтересами суспільства та основними правами особи, особливо з урахуванням «наглядової» ролі неурядових організацій. Також заявник стверджував, що оцінка суду була суб'єктивною, оскільки відповідний закон не передбачав критеріїв щодо «надмірного судового збору» і все ж був надто негнучким щодо мінімальних сум. Також було незрозуміло, як підраховувалася сума цих зборів.

У Страсбурзі нагадали, що судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте в цій справі видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації.

ЄСПЛ повторив, що витрати є усталеною та необхідною характеристикою правової системи. Таким чином, відповідне судове рішення в цій справі мало законну мету.

В Болгарії загальним правилом було те, що «сторона, що програла справу, сплачує істотну частину гонорару адвоката стороні, яка виграла справу». Потім сума оцінювалася судами, які враховували складність та зацікавленість у справі. Вони могли зменшити присуджувану суму, але не нижче встановленого законодавством мінімуму.

Високі судді, оцінивши матеріали справи, дійшли висновку, що Верховний адміністративний суд недостатньо уточнив, як він оцінював витрати. Суд зазначив, зокрема, що присуджена сума складала 24 мінімуми, встановлені законодавством. Це відбулося незважаючи на той факт, що питання були переважно процесуальними (не особливо складними), і вже частково вирішеними. На думку ЄСПЛ, Верховний адміністративний суд недостатньо розглянув особливості справи та встановив баланс між загальним інтересом та правами асоціації-заявника змусивши асоціацію нести надмірний індивідуальний тягар.

У світлі вищезазначеного мало місце порушення конвенційних гарантій. Європейський суд з прав людини постановив, що Болгарія повинна виплатити асоціації 3 000 євро  відшкодування моральної шкоди.