Про зняття арешту з доказів

Коли кримінальне провадження закрите слідчим, клопотання про долю речових доказів, подане в порядку ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу, вирішується судом, а не слідчим суддею.

Про це нагадав Касаційний кримінальний суд, переглядаючи рішення попередніх інстанцій у справі №234/17070/19.

У ній постановою слідчого територіального управління Державного бюро розслідувань закрито кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в діях особи складу кримінального правопорушення. Своєю чергою прокурор звернувся до суду з клопотанням у порядку ч.9 ст.100 КПК про необхідність вирішити долю речових доказів і винести ухвалу, якою зняти з них арешт.

Проте слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання, оскільки в цьому кримінальному провадженні досудове розслідування вже не здійснюється, а тому він не наділений повноваженнями судового контролю.

Як зазначив ККС, чинний КПК розрізняє поняття «суд» і «слідчий суддя», визначаючи стадії кримінального провадження, здійснення ними своїх повноважень і належним чином розмежовуючи їх. Відповідно до ч.9 ст.100 КПК в разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно зі стст.171—174 цього кодексу.