Один відомий правознавець сказав, що правосуддя має перебувати «біля дверей» кожного громадянина. Утім, проведене улітку укрупнення районів країни посягає серед іншого на доступність справедливості.
Це — один із аргументів, яким обґрунтовується неконституційність постанови ВР «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807-ІХ. Відповідне подання надійшло до Конституційного Суду і розподілено судді-доповідачеві.
Його автори оскаржують як форму акта, яким було перелицьовано територіальний устрій країни (постановою, а не законом),так і його наслідки. Зокрема, правову невизначеність щодо територіальної юрисдикції місцевих загальних судів, яку спричинила ця постанова. Адже дотепер не внесено навіть проекту закону про ліквідацію та утворення судів у зв’язку зі зміною адміністративно-територіального устрою. Відтак закладено правову невизначеність щодо функціонування судової влади.
Крім того, аналогічні проблеми виникають в органів прокуратури, досудового слідства. Та й сама процедура реорганізації судів у зв’язку з укрупненням районів потребує залучення величезних організаційних і матеріальних ресурсів, інтелектуальних витрат.
Чи переконають ці аргументи КС, наразі невідомо, але очевидно, що будь-яка реформа повинна містити детальні розрахунки її наслідків, а не прийматися заради самого статусу «реформатора».
Недоступна справедливість
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!