Боржник, який відчужує майно на підставі безвідплатного договору після виникнення у нього зобов’язання щодо повернення позики, діє очевидно недобросовісно. Такий висновок зробив ВС в постанові №372/3541/16-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
13 травня 2020 року м.Київ №372/3541/16-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: БУРЛАКОВА С.Ю., ЗАЙЦЕВА А.Ю. (суддя-доповідач), КОРОТЕНКА Є.В., КОРОТУНА В.М. —
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Особи 1 до Особи 2 та Особи 3 про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та записів про право власності на земельну ділянку, за касаційною скаргою адвоката Кучевої Світлани Олександрівни як представника Особи 1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18.01.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 3.05.2018.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року Особа 1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2004 га, кадастровий номер*, розташованої за Адресою 1, посвідчений 31.01.2014 приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н.Р., серія та №206 з моменту його укладення; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №10549265 від 31.01.2014, прийняте приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур Н.Р.; скасувати записи про право власності на земельну ділянку 4526005 від 31.01.2014, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Щур Н.Р. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №10549265 від 31.01.2014; стягнути понесені судові витрати.
На обґрунтування заявлених вимог Особа 1 посилався на те, що 31.01.2014 відповідач Особа 2 уклав договір дарування належної йому на праві власності земельної ділянки площею 0,2004 га, кадастровий номер*, розташованої за Адресою 1, своїй дружині Особі 3.
Вказаний договір є фіктивним, оскільки укладений відповідачами з метою ухилення від виконання судового рішення, а саме — рішення Печерського районного суду м.Києва від 21.06.2012, яке ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15.01.2013 залишене без змін та яким стягнуто з Особи 2 на його користь 1/2 частину отриманого доходу від використання спільного майна у розмірі 590480 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м.Києві від 5.03.2013 було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання рішення Печерського райсуду від 21.06.2012 з накладенням арешту на все майно боржника.
У зв’язку з невиконанням Особою 2 указаного рішення суду Особа 1 звернувся до суду з позовом до Особи 2 про стягнення доходу від використання майна, що є у спільній частковій власності, у розмірі 205264,88 грн., інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 30061,93 грн., ухвалою Печерського райсуду від 23.12.2013 відкрито провадження у цивільній справі №757/27943/13-ц за його позовом.
Зазначаючи, що договір дарування земельної ділянки від 31.01.2014 укладений відповідачем з метою ухилення від виконання рішення Печерського райсуду від 21.06.2012, унеможливлення виконання у майбутньому рішення Печерського райсуду, яке буде прийнято у справі 757/27943/13-ц, та без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором дарування, позивач просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Обухівський райсуд рішенням від 18.01.2018 в задоволенні позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення недоведеністю заявлених позивачем вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
АСКО постановою від 3.05.2018 рішення Обухівського райсуду від 18.01.2018 залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що Особа 1 не надав доказів того, що оспорюваним договором дарування від 31.01.2014 були порушені, невизнані або оспорені його права. Твердження позивача про те, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки від 31.01.2014 укладений відповідачем з метою ухилення від виконання судового рішення про стягнення з нього боргу є лише припущеннями позивача, однак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до ВС, адвокат Кучева С.О. як представник Особи 1 просить скасувати рішення Обухівського райсуду від 18.01.2018 та постанову АСКО від 3.05.2018, передати справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.
З метою уникнення виконання судового рішення Печерського райсуду від 21.06.2013, ухваленого у справі №2-5051/11, а також унеможливлення виконання у майбутньому рішення Печерського райсуду, ухваленого у справі №757/27943/13-ц, відповідач уклав договір дарування спірної земельної ділянки, за умовами якого подарував її своїй дружині Особі 3.
Відповідачі не надали суду будь-яких доказів та пояснень для спростування доводів позивача, жодного разу не з’явилися до суду.
Позивач надав всі необхідні та належні докази на обґрунтування позовних вимог, доводи, викладені в позовній заяві були підтверджені матеріалами справи, договір дарування земельної ділянки є фіктивним, таким, що вчинено відповідачем з метою ухилитись від виконання вище судових рішень, без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим договором дарування, з направленням дій сторін договору на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича та з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов’язання шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення про стягнення коштів, а тому зазначений договір дарування підлягає визнанню недійсним відповідно до положень ст.234 ЦК.
17.12.2018 до ВС надійшов відзив адвоката Нечая Р.В. як представника Особи 2 на касаційну скаргу, мотивований тим, що сторони оспорюваного правочину в момент його укладення не знали про існування постанови державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м.Києві від 5.03.2013 про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на все майно, а тому вказана постанова державного виконавця не створює правових наслідків для сторін.
Матеріали справи не містять даних про те, що сторони оспорюваного правочину діяли лише для вигляду, та не намагалися досягти правового результату. На момент укладення договору дарування земельної ділянки воля сторін була направлена на реальне настання правових наслідків.
Як вбачається з наданих позивачем копій судових рішень, Печерським райсудом накладено арешт на майно відповідача вартість якого розмірна 1497619,35 грн., однак згідно з рішенням суду задоволено позов на суму 590480 грн. Реальна ринкова вартість арештованого майна як забезпечення позову становить 7000000 грн.
Рішення Печерського райсуду від 22.10.2009 ґрунтується на підроблених документах, а тому нині відповідачем вчиняються дії щодо його перегляду за нововиявленими обставинами.
Наявність невиконаних боргових зобов’язань не може обмежувати особу в правах, наділених ст.41 Конституції, щодо вільного розпорядження своєю власністю.
17.01.2019 до ВС надійшла відповідь адвоката Дьяконової О.М. як представника Особи 1 на відзив, мотивована тим, що згідно з усталеною судовою практикою, якщо відповідач усвідомлений про подання позову і розгляд справи за цим позовом, то він має припускати і можливість негативних наслідків для себе в разі задоволення поданого проти нього позову. Обидва відповідача знали про позов та прийняте судове рішення, оскільки вони одна сім’я і проживають спільно, що вбачається навіть з реквізитів адрес відповідачів 1 та 2, які вказані у відзиві.
Посилання представника відповідача на те, що оспорений договір дарування не може бути визнаний фіктивним, оскільки передача майна відбулася, також є хибними з огляду на те, що сторони як і до укладення спірного договору дарування проживають разом та продовжують разом володіти та користуватися подарованою земельною ділянкою <…>.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Печерського райсуду від 21.06.2012, яке ухвалою АСК від 15.01.2013 залишено без змін, стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 1/2 частину отриманого доходу від використання спільного майна в розмірі 590480 грн. та судові витрати в розмірі 3282 грн.
Постановою державного виконавця державної виконавчої служби Дарницького управління юстиції від 5.03.2013 відкрито виконавчого провадження №36872653 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-5051/11, виданого 11.02.2013 Печерським райсудом, про стягнення з Особи 2 на користь Особи 1 заборгованості в загальній сумі 593762 грн. Цією ж постановою накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення та заборонено Особі 2 відчуження будь-якого майна, що йому належить у межах суми боргу. Накладено арешт з моменту надходження постанови в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи провадять його перереєстрацію на іншого власника.
Рішенням Печерського райсуду від 17.03.2014 стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 1/2 частину доходу, отриманого від використання спільного майна за період з червня 2012 до лютого 2013 року включно, із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних за період до жовтня 2013 року, всього в розмірі 205264,88 грн. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 інфляційні втрати та 3% річних у зв’язку з несплатою боргу в розмірі 590480 грн., що виникли згідно з рішенням Печерського райсуду від 21.06.2012, за період з червня 2012 до жовтня 2013 року в розмірі 30061,93 грн. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 судовий збір у розмірі 2353,27 грн.
Рішенням АСК від 17.06.2014 рішення Печерського райсуду від 17.03.2014 в частині визначення розміру доходу за період до січня 2013 року включно та сум, передбачених ст.625 ЦК, нарахованих на цей дохід, змінено. Стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 1/2 частину доходу, отриманого від використання спільного майна за період з червня 2012 до січня 2013 року включно, без урахування інфляційних втрат та з врахуванням 3% річних за період до 30.10.2013, всього в розмірі 193577,27 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
Рішенням Печерського райсуду від 29.01.2016, яке ухвалою АСК від 21.06.2016 залишене без змін, стягнуто з Особи 2 на користь Особи 1 інфляційні витрати в розмірі 502297,85 грн., 3% річних у розмірі 36582,31 грн. та судові витрати в розмірі 3654 грн.
31.01.2014 Особа 2 на підставі договору дарування подарував Особі 3 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 0,2004 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий №3223187700:07:012:0109, що розташована на території за Адресою 1. Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. та зареєстрований в реєстрі за №206.
Відповідно до п.3.5 цього договору дарування відсутність заборони відчуження або арешту щодо предмета цього договору та відсутність обтяження цього нерухомого майна іпотекою підтверджується витягами з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, сформованими приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р. 31.01.2014.
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 18.01.2016 №51760710 земельна ділянка площею 0,2004 га з кадастровим №1:07:012:0109, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за Адресою 1, належить Особі 3 на підставі договору дарування від 31.01.2014, який посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Щур Н.Р.
2. Мотивувальна частина
Мотиви і доводи ВС та застосовані норми права
Відповідно до ст.202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Згідно із ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч.1—3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст.717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з чч.1 та 2 ст.234 ЦК фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ст.3 ЦК), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно із чч.2 та 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов’язання щодо повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК).
Така правова позиція викладена в постанові Великої палати ВС від 3.07.2019 у справі №369/11268/16-ц.
На обґрунтування позовних вимог Особа 1 посилався на те, що оспорюваний договір дарування не спрямований на настання реальних правових наслідків, а має на меті уникнення відповідальності перед позивачем зі сплати боргу шляхом звернення стягнення на майно.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції залишив поза увагою, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків. Адже встановлені судом обставини свідчать про умисел обох сторін правочину приховати справжні наміри учасників правочину, а саме: виведення нерухомості з власності позивача без отримання оплати за це майно під час існування майнового спору за участю позивача як кредитора та відповідача Особи 1 як боржника у цьому спорі, невиконання рішення Печерського райсуду від 21.06.2012, яке набуло законної сили, з метою уникнути виконання відповідного грошового зобов’язання.
Поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що відповідачу Особі 2 було відоме судове рішення про стягнення з нього коштів, незважаючи на що він уклав оспорюваний правочин.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не спростував доводів позивача про те, що Особа 2 уклав оспорюваний договір дарування з метою приховання майна від можливого звернення стягнення на виконання в майбутньому судових рішень про стягнення коштів та передачі відповідачем безкоштовно у дар своїй дружині земельної ділянки, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За вказаних обставин ВС приймає аргументи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У чч.1, 3 ст.412 ЦПК установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Таким чином, рішення судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають зазначеному правовому висновку ВП ВС, суди, вирішуючи спір, неправильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалення незаконних рішень, що в силу вимог ст.412 ЦПК є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Щодо судових витрат
Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.
Оскільки позовні вимоги Особи 1 підлягають задоволенню, розмір сплаченого ним судового збору: при зверненні до суду з цим позовом у розмірі 1653,60 грн., за подання апеляційної скарги — 2480,40 грн., за подання касаційної скарги — 1102,40 грн. підлягають стягненню з відповідачів по 2617,70 грн. з кожного.
Керуючись стст.141, 400, 412, 416 ЦПК, ВС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Кучевої Світлани Олександрівни як представника Особи 1 задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18.01.2018 та постанову Апеляційного суду Київської області від 3.05.2018 скасувати.
Позов Особи 1 до Особи 2 та Особи 3 про визнання договору дарування недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 0,2004 га кадастровий №*, розташованої за Адресою 1, посвідчений 31.01.2014 приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н. Р., серія та №206 з моменту його укладення.
Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний №10549265 від 31.01.2014, прийняте приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н.Р.
Скасувати записи про право власності на земельну ділянку 4526005 від 31.01.2014, внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу Київської області Щур Н.Р. згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №10549265 від 31.01.2014.
Стягнути з Особи 2 та Особи 3 на користь Особи 1 судовий збір по 2 617,70 грн. з кожного.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!