Подвір’я під прицілом камер

Особа, перебуваючи на території своєї земельної ділянки, має право на захист особистого та сімейного життя від утручання в нього сторонніх осіб. Такий висновок зробив ВС в постанові №279/2012/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

3 березня 2020 року                         м.Київ                               №279/2012/17

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КРАТА В.І. (суддя-доповідач),
суддів: ДУНДАР І.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАСНОЩОКОВА Є.В., РУСИНЧУКА М.М. —

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирського області від 23.01.2018 та постанову Апеляційного суду Житомирського області від 11.07.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року Особа 1 звернувся із позовом до Особи 3 про припинення порушень правил добросусідства, усунення перешкод у здійсненні права користування, володіння, розпорядження нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови, демонтажу пристроїв.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Особа 1 є власником садового будинку в товаристві колективного саду ім. Жмаченка. Власником сусіднього будинку є Особа 2.

У 2014 році до сусідського будинку було здійснено самочинну прибудову, що впритул наближена до паркану позивача без дотримання метрової відстані до межі та 15-метрової відстані до його будинку та порушує будівельні норми і правила. Через переобладнання даху сусідського будинку вода стікає на ділянку позивача, чим підтоплює будівлі та садові насадження останнього. Крім того, по периметру будинку сусіди встановили камери відеоспостереження, дві з яких направлені у бік його ділянки. Особа 1 вважає такі дії втручанням в його особисте життя.

Особа 1 з урахуванням уточнення позовних вимог просив:

зобов’язати Особу 3 припинити порушувати правила добросусідства, не чинити йому перешкод у здійсненні права користування, володіння та розпоряджання належним йому садовим будинком з господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою, що розташовані на території товариства колективного саду ім. Жмаченка в м.Коростені Житомирської області;

зобов’язати Особу 3 у місячний термін з моменту набрання рішенням чинності усунути перешкоди у здійсненні позивачем права вільного користування, володіння та розпоряджання належним йому нерухомим майном шляхом знесення самочинно здійсненої прибудови до будинку, розташованого на території товариства колективного саду ім. Жмаченка, у результаті чого привести цей будинок, його дах та водовідведення до стану, який існував до здійснення самочинного будівництва;

зобов’язати Особу 3 у триденний термін з моменту набрання рішенням чинності демонтувати пристрої відеоспостереження, у радіус дії яких потрапляє належна йому ділянка та його (позивача) нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 23.01.2018, залишеним без змін постановою АСЖО від 11.07.2018, у задоволенні позовних вимог Особи 1 відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що Особа 1 не довів, що: органом місцевого самоврядування вирішувався спір між сторонами щодо порушення правил добросусідства; відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, чинить шкоду майну позивача, погіршуючи стан його земельної ділянки, або створює незручності чи перешкоди в користуванні нею; відповідачем встановлено та використовуються пристрої, використанням яких порушується таємниця особистого життя позивача. Клопотання про призначення технічної будівельної експертизи, яка могла б визначити законність будови на ділянці відповідача, дотримання технічних та будівельних норм під час будівництва, позивач зняв. Самі лише пояснення сторони щодо наявності певних порушень її прав та наслідків таких порушень не є достатніми, достовірними та належними доказами існування таких порушень. Крім того, позивач не дотримався досудового порядку врегулювання спору та не подав доказів, що підтверджують заявлені вимоги.

Посилання в апеляційній скарзі на лист міського голови від 10.08.2015 №02-14/1983 колегія суддів відхилила, оскільки спір між учасниками конфлікту органом місцевого самоврядування на розгляд не виносився, а тому не розглядався.

Апеляційний суд визнав безпідставними твердження Особи 1 про те, що відповідач порушує його особисті немайнові права та втручається у приватне життя, оскільки у матеріалах справи немає належних доказів того, що саме відповідачем встановлені камери відеоспостереження, що вони діючі та мають технічну спроможність фіксувати ділянку позивача та його садовий будинок із господарськими будівлями і спорудами тощо.

Незалучення до розгляду справи Коростенської міської ради та управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Житомирській області колегія суддів визнала таким, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки це не впливає на їх права або інтереси.

Аргументи учасників справи

У серпні 2018 року Особа 1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що сусідка Особа 4 здійснила самочинне будівництво прибудови до садового будинку, фактично «захопивши» межу із суміжною земельною ділянкою, без дотримання метрової відстані від цієї межі та 15 м відстані до садового будинку позивача. Здійснення самочинного будівництва спричинило переобладнання даху сусіднього будинку, фронтон якого «нависає» над межею між ділянками та дренажної системи водовідведення, що функціонувала раніше. Крім того, відповідач та його мати по периметру самочинно переобладнаного будинку установили 4 камери відеоспостереження, дві з яких своїми об’єктивами направлені безпосередньо на вікна, ґанок і вхідні двері будинку та розташовані на ділянці місця відпочинку, будівлі і споруди побутового та санітарно-гігієнічного призначення.

Суди не врахували, що Виконавчим комітетом Коростенської міської ради та управлінням ДАБІ у Житомирській області підтверджено факт наявності самочинно побудованої блочної прибудови до садового будинку на території садового товариства ім. Жмаченка в м.Коростені.

Зазначає, що під час судового розгляду Особа 1 заявляв клопотання про призначення технічно-будівельної судової експертизи, проте у зв’язку з відсутністю коштів для її оплати експертиза проведена не була. У суді апеляційної інстанції було повторно заявлено про призначення експертизи, проте апеляційний суд безпідставно відмовив у її проведенні. Крім того, судове рішення у цій справі може вплинути на права та обов’язки Коростенської міської ради й управління ДАБІ у Житомирській області і суди, на порушення ч.3 ст.53 Цивільного процесуального кодексу, не залучили їх до участі у справі <…>.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що Особа 1 є власником садового будинку, розташованого на території товариства колективного саду офіцерів запасу та у відставці ім. Жмаченка, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.01.2010.

Особі 1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0674 га, яка розташована у вказаному садовому товаристві, що підтверджується державним актом серії ЖТ №074123 від 17.11.2004, цільове призначення якої — ведення садівництва.

Згідно з листом управління ДАБІ у Житомирській області від 17.09.2015 №1006-4-8/2992/15 власником сусідньої ділянки, на якій розташований садовий будинок, до частини якого прибудовано блочну прибудову, є Особа 2, Інформація 1. Будь-якої копії правовстановлюючого документа, яка б посвідчувала право власності чи користування цим садовим будинком, а також паспорта технічної інвентаризації на цей об’єкт сторонами не надано.

Відповідно до Конституції фізична особа має право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ч.1 ст.270 Цивільного кодексу).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими гл.3 ЦК. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення (ч.1 ст.275 ЦК).

У ч.1 ст.307 ЦК передбачено, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою.

Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом (ч.3 ст.307 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах ВС.

У постанові ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС від 17.05.2018 у справі №576/910/15-ц сказано, що «суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що Особа 6, перебуваючи сама та з членами своєї родини на території своєї земельної ділянки, мала право на захист свого особистого та сімейного життя від втручання в нього сторонніх осіб. Вона не надавала право Особі 4 на проведення фото та відеозйомки себе особисто та членів своєї родини. Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що слід зобов’язати Особу 4 припинити відеозйомку подвір’я у належному Особі 6 володінні за Адресою 1 і знищити усю зібрану щодо цього відеоінформацію».

Згідно з пп.«г», «е» ч.1 ст.91 Земельного кодексу власники земельних ділянок зобов’язані: не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства.

У ч.1 ст.103 ЗК закріплено, що власники та землекористувачі ділянок повинні обирати такі способи використання ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

в уточненій позовній заяві Особа 1 вказував, що Особа 4 як законний представник Особи 3 здійснила самочинне будівництво прибудови до садового будинку, що порушує будівельні норми і правила; крім того, Особа 2 та його мати Особа 4 по периметру будинку встановили камери відеоспостереження, дві з яких направлені у бік ділянки позивача, що є втручанням в особисте життя;

колегія суддів у постанові вказала, що відсутні докази, що саме відповідачем встановлені камери відеоспостереження, що вони діють та мають технічну спроможність фіксувати земельну ділянку позивача та його садовий будинок із господарськими будівлями та спорудами;

на обґрунтування позовних вимог Особа 1 надав: лист Коростенського ВП ГУ НП у Житомирській області від 13.05.2017 №5482/208/01-2017; висновок від 5.05.2017 про результати розгляду повідомлення громадянина Особи 1; лист Виконавчого комітету Коростенської міської ради від 10.08.2015 №02-14/1983; лист управління ДАБІ у Житомирській області від 17.09.2015 №1006-4-8/2992/15; лист УДСНС у Житомирській області від 12.10.2016 №1066; лист управління ДАБІ у Житомирській області від 20.10.2015 №1006-4-14/3818/15; фотографії.

У ч.1 ст.110 ЦПК передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили й оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

У чч.1—3 ст.89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд дає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пославшись на те, що Особа 1 не довів, що відповідачем було здійснено самочинне будівництво, яке порушує права позивача, суди не перевірили доводів позивача щодо порушення правил добросусідства, створення перешкод у здійсненні права власності, втручання в особисте життя, не дали оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не врахували, що висновок експерта не має заздалегідь установленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами. Тому зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог <...>.

Керуючись стст.400 та 411 (у редакції, чинній станом на 7.02.2020), 409, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду від 23.01.2018 та постанову АСЖО від 11 липня 2018 року скасувати.

Передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови рішення Коростенського міськрайонного суду від 23.01.2018 та постанова АСЖО від 11.07.2018 втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.