Гроші, що «пахнуть»

Бухгалтерів і ріелторів зобов’язали шукати кінцевих бенефіціарів їхніх клієнтів та відмовлятися від підозрілих

Новий закон про фінансовий моніторинг, що набув чинності 28.04.2020, запроваджує низку нововведень та вимог для більш широкого кола осіб. Спробуємо спрогнозувати, як на практиці будуть застосовуватися нові стандарти.

Хто має стати на облік як СПФМ

По-перше, закон від 6.12.2019 №361-ІХ значно розширив коло суб’єктів первинного фінмоніторингу. Відповідно до його ч.2 ст.6, крім банківських установ, тепер до них належать:

• суб’єкти аудиторської діяльності;

• бухгалтери, суб’єкти господарювання, що надають послуги щодо бухгалтерського обліку;

• суб’єкти господарювання, що здійснюють консультування з питань оподаткування;

• адвокатські бюро, адвокатські об’єднання та самозайняті адвокати;

• нотаріуси;

• суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги;

• особи, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами;

• суб’єкти господарювання, що надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна (ріелтори) тощо.

При цьому СПФМ зобов’язані перебувати на обліку в спеціально уповноваженому органі та виконати вимоги ст.8 щодо забезпечення проведення належної перевірки своїх клієнтів, розробити та запровадити внутрішні документи з питань фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення. Відповідальний працівник зобов’язаний проходити навчання у сфері запобігання та протидії протягом 3 місяців з дня його призначення, а також підвищення кваліфікації шляхом проходження навчання не менше від одного разу на 3 роки на базі відповідного навчального закладу.

Якщо зазначені у ст.6 закону спеціальні СПФМ не беруть участі у підготовці і здійсненні фінансових операцій їх клієнтами, або надають послуги в рамках трудових правовідносин, то обов’язку стати на облік у них не виникає.

Ризик-орієнтований підхід

На відміну від попередньої редакції закону, встановлюються нові правила ідентифікації та верифікації клієнтів та запроваджується ризик-орієнтований підхід при проведенні фінансових операцій — система заходів щодо виявлення, оцінки та розуміння ризиків, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками з метою їх мінімізації. Ризик-орієнтований підхід передбачає обов’язкове здійснення СПФМ належної перевірки клієнта, яка включає процедуру ідентифікації шляхом отримання від клієнта документів та інформації, необхідних для здійснення фінансової операції, та верифікації, тобто аналіз та перевірку даних.

Усім операціям, що підпадають під фінмоніторинг, присвоюються ступені ризику з відповідними наслідками для клієнта. Історія всіх фінансових операцій, а також інформація щодо змісту операцій клієнта зберігається суб’єктом первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу передбачає надання, крім документів, що супроводжують фінансову операцію, будь-якої іншої додаткової інформації на запит банку, про ділову мету та зміст операції, в тому числі про джерела походження коштів.

Водночас збільшується сума порогової фінансової операції, що підлягає фінмоніторингу (ст.20 закону), — зі 150 тис. до 400 тис. грн. на момент проведення або її еквівалент у валюті чи інших активах (для суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор, — 30 тис. грн.). Обов’язковою умовою є наявність однієї або більше таких ознак:

• зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна зі сторін — учасників фінансової операції має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в державі (юрисдикції), що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

• фінансові операції політично значущих осіб та членів їх сімей (публічні діячі);

• фінансові операції щодо переказування коштів за кордон (у тому числі до держав, віднесених Кабінетом Міністрів до офшорних зон);

• фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).

Підозра на припущеннях

Крім зазначених, незалежно від суми обов’язковому первинному фінансовому моніторингу підлягають підозрілі фінансові операції або спроба їх проведення (ст.21 закону). СПФМ може визнати підозрілою будь-яку фінансову операцію, якщо вважатиме, що така операція є результатом злочинної діяльності або пов’язана чи стосується фінансування тероризму або розповсюдження зброї масового знищення.

Містить новий закон і визначення підозри — це припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов’язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції.

Інститут підозри, запроваджений кримінальним процесуальним законодавством, містить ряд ознак, які відрізняються від підходу, запропонованого законом про фінмоніторинг. Процесуальним законодавством передбачено, що визнання особи причетною до вчинення кримінального правопорушення, як і визнання діяльності або правочину фіктивним, може бути встановлено виключно судом.

Як бачимо, суб’єкт первинного фінмоніторингу наділений тепер функціями визнати операцію підозрілою, а діяльність клієнта — фіктивною в позасудовий спосіб (ч.6 ст.7 закону) в разі невиконання вимог банку, на підставі власних припущень за результатами вивчення діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Таким клієнтам установлюється надміру високий ступінь ризику та може бути відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, відмови у відкритті рахунку або проведенні фінансової операції).

СПФМ мають право обмінюватися інформацією між собою про осіб, яким було відмовлено у встановленні (підтриманні) ділових відносин та повідомити про підозрілі операції Державну службу фінансового моніторингу.

Вимога про проведення перевірки та повідомлення спеціально уповноваженому органу про підозрілі операції містить виняток для нотаріусів, адвокатських бюро, адвокатських об’єднань, адвокатів, якщо вони надають правову допомогу щодо захисту клієнта, здійснюють представництво його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів або надають консультації щодо захисту та представництва клієнта.

Затримка на перевірку

У ч.3 ст.10 закону передбачено, що СПФМ має право при проведенні перевірки звертатись із запитами до Національного банку, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, органів виконавчої влади, правоохоронних органів, державних реєстраторів, які зобов’язані протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного запиту надати запитувану інформацію та/або документи.

Встановлений термін на практиці означає неможливість для платника протягом двох тижнів з дня звернення провести розрахунки за укладеними договорами. Відповідно, ризики тепер мають бути враховані на стадії підписання договору.

Правоохоронні органи також мають право в позасудовому порядку звертатися до Держфінмоніторингу із запитами та отримувати фінансову інформацію про особу, відкриті рахунки, рух коштів тощо.

Фінансовому моніторингу підлягають як клієнти банку, так і їхні контрагенти — отримувачі коштів, щодо яких також збирається інформація, в тому числі про ділову мету та характер майбутніх ділових відносин.

Інформація про бенефіціарів

Наступним нововведенням закону є те, що тепер при взаємовідносинах зі СПФМ передбачається повне розкриття клієнтом інформації про структуру бізнесу і контроль за його бенефіціарами.

Буде оновлено інформацію про бенефіціарів компаній. Вимоги щодо встановлення кінцевого бенефіціарного власника СПФМ виконує також з використанням ризик орієнтованого підходу.

Якщо раніше при проведенні процедури верифікації використовувалась інформація, отримана від клієнта, а також дані ЄДР, то тепер закон зобов’язує СПФМ самостійно виявляти кінцевих бенефіціарних власників, використовуючи дані, що містяться в офіційних документах, а також в інших відкритих джерелах. Зокрема, досліджувати структуру власності через ланцюг володіння, витребувати будь-яку інформацію у державних органах стосовно власників бізнесу, перевіряти достовірність наданої інформації. У разі виявлення розбіжностей або невідповідності наданої клієнтом інформації слід повідомляти Держфінмоніторинг. Невиконання зазначеної вимоги тягне за собою для СПФМ накладення штрафу в розмірі до 340 тис. грн.

Одночасно внесено зміни до закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань». Стаття 17 цього закону зобов᾽язує заявника при проведенні реєстраційних дій надавати державному реєстратору такі документи для встановлення відомостей про КБВ:

• про структуру власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства;

• витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи — нерезидента в країні її місцезнаходження, — у разі, якщо засновником юридичної особи є юрособа-нерезидент;

• нотаріально засвідчену копію документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юрособи.

Юридичні особи зобов᾽язані підтримувати інформацію про КБВ і структуру власності в актуальному стані, оновлювати її та повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення, а також подавати державному реєстратору документи, що підтверджують ці зміни або їх відсутність шляхом щорічного подання відповідної форми.

Зазначену вимогу щодо оновлення даних про КБВ юрособи зобов’язані виконати протягом 3 місяців з дня набрання чинності нормативно-правовим актом, яким буде затверджена відповідна форма щодо структури власності. Наразі він відсутній.

За неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору інформації про КБВ юрособи або про його відсутність передбачений штраф у розмірі від 17 тис. до 51 тис. грн., що накладається на керівника юрособи.

Переказ коштів

З 28.04.2020 змінюється процедура переказування коштів. Здійснення переказів (у тому числі міжнародних) без відкриття рахунку на суму, що дорівнює чи перевищує 30 тис. грн. Ці вимоги не поширюються на:

• операції зняття коштів з власного рахунку;

• переказ коштів з метою сплати податків, зборів, інших необхідних платежів до бюджету, у тому числі штрафних санкцій, на рахунки органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до Пенсійного фонду;

• переказ коштів за житлово-комунальні послуги;

• оплату товарів і послуг, що здійснені за допомогою платіжної картки;

• переказу коштів на суму, що є меншою ніж 30 тис. грн. або еквівалент у валюті, для зарахування на рахунок отримувача з метою оплати вартості товарів, робіт, послуг, погашення заборгованості за кредитом за умови, що суб’єкт первинного фінансового моніторингу може відстежити рух коштів;

• переказ коштів готівкою (через термінал) в межах України у сумі, що є меншою ніж 5000 грн.

Національним банком встановлено перехідний період до кінця 2020 року для технологічного забезпечення верифікації платника при здійсненні фінансових операцій через термінали самообслуговування та банкомати з метою контролю сум проведених переказів.

Таким чином, з прийняттям нового закону для українських суб’єктів господарювання набуває більшої актуальності побудова власної системи контролю та управління ризиками або замовлення зовнішнього комплаєнс-контролю задля перевірки та аналізу майбутньої фінансової операції. При цьому робити це потрібно на етапі встановлення ділових відносин з контрагентами, аби уникнути негативних наслідків під час проведення фінансового моніторингу господарської операції.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Ярослава ЛАГАН,
старший юрист ADER HABER:

Як змінилося коло суб’єктів фінансового моніторингу та їхні обов'язки у новому законі про фінмоніторинг?

— Принципова зміна полягає в тому, що новий закон розширює коло суб’єктів фінансового моніторингу, тобто осіб, які зобов’язані при здійсненні фінансових операцій ідентифікувати клієнта та виявляти ризиковані операції, а також установлює для них додаткові обов’язки. До них тепер також віднесено бухгалтерів, консультантів, які надають послуги, пов’язані з купівлею-продажем майна, консультантів з питань оподаткування, осіб, які надають послуги щодо створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами, постачальників послуг, пов’язаних з обігом віртуальних активів, а також адвокатів, які провадять свою діяльність індивідуально.

Нотаріуси, адвокатські бюро та об’єднання, аудитори та аудиторські фірми і раніше були суб’єктами первинного фінансового моніторингу, проте новий закон установлює для них додаткові обов’язки, серед яких, зокрема, обов’язок застосовувати у своїй діяльності ризикоорієнтований підхід, а також забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта, належно перевіряти нових та наявних клієнтів.

Принцип ризикоорієнтованого підходу принцип полягає у тому, що суб’єкт фінмоніторингу повинен самостійно розробити критерії ризику для клієнтів та фінансових операцій і встановити їх у своїх внутрішніх документах, а також вживати заходів для мінімізації таких ризиків та управління ними.

Новелою також є запровадження концепції належної перевірки клієнта. Така перевірка передбачає проведення ідентифікації (вивчення) клієнта, отримання інформації про юридичну структуру власності та кінцевого бенефіціара, отримання інформації про мету та характер майбутньої операції, у разі необхідності — про джерело коштів, пов’язаних із операцією. У деяких випадках належна перевірка проводиться СПФМ, наприклад, у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті раніше отриманих ідентифікаційних даних клієнта.

Форму та зміст інформації про юридичну структуру власності має затвердити Міністерство фінансів, після чого всі юридичні особи протягом трьох місяців повинні будуть подати таку інформацію державному реєстратору (а також інформацію про кінцевого бенефіціарного власника) для внесення до реєстру юридичних осіб. Структуру власності та нотаріально засвідчену копію паспорта кінцевого бенефіціарного власника відтепер доведеться подавати під час реєстрації будь-яких змін у державному реєстрі незалежно від того, чи змінився бенефіціарний власник юрособи.

Новий закон також підвищує порогову суму моніторингу за операцією зі 150000 до 400000 грн. та кількість ознак, за наявності яких обов’язкове звітування щодо операції (з 4 до 17). Про операції, що дорівнюють пороговій сумі або перевищують її і відповідають цим ознакам, СПФМ зобов’язані повідомляти Державну службу фінмоніторингу.