Коли держвиконавець не може накладати арешт на кошти боржника (позиція ВС)

У законі «Про виконавче провадження» не передбачено можливості накладення арешту на кошти боржника при виконанні рішення немайнового характеру.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд (постанова від 4.03.2020, справа №752/22214/16-ц). Крім того, відзначено, що рішення про стягнення коштів та рішення про зобов’язання вчинити певні дії є різними за своєю правовою природою. Тому для цих рішень установлений різний порядок їх виконання.

У зазначеній справі районний суд за позовом батька дитини встановив умови та графік його побачень із донькою. Апеляційний суд частково задовольнив скаргу батька, зокрема, скасував обов’язкову присутність матері на перших побаченнях, змінив графік і тривалість зустрічей.

У подальшому окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позовів матері про скасування постанов державного виконавця, якими на неї було накладено штрафи за невиконання судового рішення. Держвиконавець також наклав арешт на гроші на її банківських рахунках, зокрема на картковому, який вона використовує для отримання аліментів.

З одного боку, КЦС нагадав, що аліменти є власністю дитини, тому на них не може бути звернуто стягнення. З другого — виконавчий документ не містить жодних вимог щодо стягнення коштів із боржника. Тож намагання забезпечити виконання судового рішення немайнового характеру за допомогою заходів, які прямо не передбачені законом, є втручанням у право боржника на мирне володіння майном, тобто порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.