Кадрова Арахамія

Зареєструвалася на сайті та раптово стала кандидатом від фракції

Походивши по колу, парламентарі повернулися до такої самої структури конкурсної комісії для обрання директора Державного бюро розслідувань, як і кілька місяців тому. Водночас перемога кандидата від монобільшості викликала велике здивування.

«Таємні кандидати»

Засідання Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності почалося з емоцій, адже, крім проголошення політичних гасел, народним депутатам довелося обрати представників до складу комісії з питань проведення конкурсу на зайняття посади директора ДБР. Кандидатури були подані від усіх фракцій, але виявилося, що серед претендентів є й темні конячки. Утім, нардепів більше зацікавили не їхні біографії, а сам факт появи серед претендентів.

На попередньому засіданні комітет змінив порядок подання пропозицій щодо здобувачів. Так, подавати пропозиції могли депутатські фракції та групи (не більше ніж 3 особи), а також усі нардепи шляхом самовисування, якщо кандидатури відповідають установленим законом критеріям.

За тиждень до засідання комітету було запропоновано 17 кандидатур. Серед них виявилися посланці від усіх фракцій та самовисуванці. Претензій до поданих документів у парламентарів не було, а от зірвати роботу органу ВР декому дуже хотілося. Так, під час обговорення кандидатур від монобільшості депутати зазначили, що у фракції цих осіб ніхто не підтримував, тож вони взагалі не розуміють, звідки взялися ці «незаангажовані персони». Утім, спочатку довелося затвердити порядок голосування.

Конфлікт інтересів

Зважаючи на доволі великий список номінантів, членам комітету було запропоновано проголосувати спочатку «для рейтингу», а вже потім — для протоколу. Водночас до моменту голосування постало запитання: чи може депутат підтримувати власну кандидатуру? Нардепи дійшли згоди, що підтримувати самому себе на «рейтинговому» голосуванні можна, а вже в другому турі — неетично.

Далі почали обговорення, чи може парламентар представляти інтереси ВР? Думки із цього приводу розділились, адже одні вважали, що народні обранці — дуже зайняті особи, тож участь у конкурсній комісії відбере в них багато часу. Інші стверджували, що голосувати за «людей з громади» — погана ідея, адже в самій назві закладено головну концепцію — обрання представника ВР. Тож чи може громадянин бути належним представником парламенту?

Непростим питанням стала й можлива поява конфлікту інтересів. Адже, обираючи директора ДБР, члени конкурсної комісії не повинні мати відкритих проваджень стосовно себе чи членів своєї родини. Водночас, як виявилося, побоювання були не безпідставними. Адже запропоновані правники та громадські діячі або ж мали провадження проти власних юридичних фірм, або ж практикували у сфері кримінального права.

Неймовірне обурення в представників парламентської меншості викликав лист посла США в Україні. Він запропонував кілька слушних, на його думку, кандидатур. Та опозиція вважала, що ДБР має формуватися без зовнішнього керування, слід створити передумови для обрання незалежного та компетентного директора бюро.

Голова комітету Денис Монастирський з такими твердженнями не погодився. Мовляв, новий правоохоронний орган потребує міжнародної допомоги та довіри (читай — грошей). Натомість нардеп Григорій Мамка зазначив, що ДБР жодної допомоги від міжнародних інституцій не отримує, якщо хтось залишиться незадоволеним, то на роботі державного органу це жодним чином не позначиться. Та й чи можуть запропоновані послом США особи задовольнити всю міжнародну спільноту?

Без запиту та погодження

Особливу активність в обговоренні кандидатур виявив член комітету Максим Бужанський. Він приділив особливу увагу дослідженню резюме кандидатів від монобільшості, які не пройшли попереднього погодження.

Як на біду, одна особа із запропонованих фракцією була присутня в залі. Тож їй довелося на собі відчути всю лють поборника парламентської єдності. Зокрема, на неодноразові запитання М.Бужанського, яким чином вона стала висуванкою від фракції, Олена Костюченко відповіла, що просто подала документи в електронній формі. Крім того, жінка стверджувала, що жодного конфлікту інтересів не має, оскільки останнім часом присвячує життя науці та написанню експертних висновків щодо законопроектів.

Утім, її самопредставлення не розтопило сердець нардепів. Імовірно, тому, що О.Костюченко, не будучи депутатом, таки з’явилася на засідання комітету. Тож відповідати їй доводилося не тільки за себе, а й за тих, хто відпочивав за кордоном.

Урешті-решт парламентарі обрали трьох представників до складу комісії. «Рішення про включення в подання комітету Юлії Яцик, Владлена Неклюдова, Юрія Пономаренка — прийнято», — оголосив Д.Монастирський.

Ю.Пономаренко — декан заочного факультету Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого, кандидатура від фракції «Слуга народу». Ю.Яцик і В.Неклюдов — самовисуванці, члени тієї самої фракції.

Хоч як дивно, та, попри подання Давидом Архамією від фракції зовсім інших кандидатів, до фінішу прийшли ті, на кого не ставили та чиї кандидатури обговорювали найменше. Казка, гідна Льюїса Керрола.

Тож невдовзі зможемо спостерігати, як обиратимуть директора ДБР. Головне, щоб це не перетворилося на гру абсурду.