Щодо стягнення коштів за ст.625 ЦК

Велика палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів (ст.625 Цивільного кодексу).

У 2007 році між банком і фізичною особою було укладено кредитний договір строком до 23.07.2027 зі сплатою процентів. Одночасно між банком і двома іншими фізособами було укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору.

24.11.2009 рішенням суду було стягнуто солідарно з фізосіб на користь банку заборгованість за кредитним договором. Оскільки вказане рішення боржники виконали в повному обсязі лише 6.07.2015, банк звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення нарахованих на суму боргу інфляційних втрат за період з липня 2012 до липня 2015 року.

У постанові від 8.11.2019 у справі №127/15672/16-ц ВП ВС дійшла висновку, що з ухваленням у 2009 році рішення про стягнення боргу зобов’язання відповідачів сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання. Отже, кредитор має право на отримання сум, передбачених у ст.625 ЦК, за увесь час прострочення.

При цьому право на позов про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК виникає в кредитора з моменту порушення грошового зобов’язання до моменту його усунення й обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Підготували Катерина Манойленко, адвокат, партнер, керівник практики вирішення судових спорів GOLAW та Наталія Матвійчук, юрист GOLAW