Безальтернативне тримання під вартою для підозрюваних у низці злочинів порушує принцип верховенства права й обмежує право особи на свободу та особисту недоторканність. Такого висновку дійшов Конституційний Суд.
У рішенні констатується, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст.177 Кримінального процесуального кодексу.
Натомість ч.5 ст.176 КПК, яка з’явилась у кодексі у 2014 році, встановлює, що до осіб, котрих підозрюють або обвинувачують у скоєнні злочинів, відповідальність за які передбачено в стст.109—114-1, 258–258-5, 260, 261 Кримінального кодексу, не може застосовуватися інший запобіжний захід, крім тримання під вартою. На думку КС, це допускає застосування такого запобіжного заходу на підставі суто формального судового рішення, що порушує принцип верховенства права.
До речі, таку саме позицію відстоювали й правники на сторінках нашого тижневика (див., наприклад, №№17—18, 21, 23 «ЗіБ»).
Також наголошується, що оспорювана норма обґрунтовує необхідність тримання під вартою самою тільки кваліфікацією злочину. А це не забезпечує й не може забезпечити балансу між метою його застосування в кримінальному провадженні та конституційним правом особи на свободу та особисту недоторканність.
Тому Суд визнав ч.5 ст.176 КПК такою, що не відповідає ч.2 ст.3, чч.1, 2 ст.8, чч.1, 2 ст.29 Конституції. Тож тепер особи, яких тримають під вартою на підставі цієї норми, можуть вимагати від судів переглянути раніше визначені запобіжні заходи.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!