ВС: Суди правильно визначили наявність умислу, але наплутали з обчисленням строків

Заподіяння численних ударів, зміна знарядь злочину та послідовність дій нападника свідчать про наявність умислу на позбавлення життя потерпілого. Про таке сказано в постанові Верховного Суду від 23.04.2019.

Батько із сином та спільним знайомим розпивали спиртні напої. Між батьком і сином розпочалася сварка, під час якої останній задумав убивство. Розуміючи, що може не здолати батька в боротьбі, син попросив допомоги в знайомого. Той, не знаючи про наміри молодика, вдарив чолов’ягу палицею, від чого останній втратив рівновагу та впав на землю. Син відібрав палицю в знайомого та добив нею батька.

Перша інстанція засудила парубка до 8 років позбавлення волі. Апеляційний суд залишив вирок без змін.

До касаційного суду звернувся захисник засудженого, який зазначив, що, виносячи вердикти, суди не звернули уваги на емоційний стан, в якому перебувала особа під час скоєння злочину, а апеляційна інстанція не призначила повторної комплексної психолого-психіатричної експертизи. Крім того, адвокат наполягав на необхідності зарахування засудженому у строк покарання всього строку попереднього ув’язнення до набрання вироком законної сили.

Частково задовольняючи скаргу, у постанові №241/1877/15-к ВС зазначив таке. Кількість ушкоджень, зміна знарядь злочину та заподіяння ними ударів у життєво важливі органи, послідовність дій засудженого, у тому числі після скоєння злочину, а також конкретні обставини провадження підтверджують висновок суду про спрямованість умислу саме на умисне вбивство.

А от зауваження адвоката щодо зарахування попереднього строку ув’язнення є слушними.