Орендар, який скористався своїм правом та направив своєчасно листи-повідомлення про поновлення договору на новий строк, на що отримав відмову від орендодавців, уважається таким, що втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельних ділянок. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 18.04.2019.
У 2005—2006 рр. приватне підприємство орендувало понад 20 земельних ділянок для сільськогосподарських потреб строком на 10 років. За умовами договору орендар мав переважне право на його поновлення. У 2017 р. приватне сільське підприємство (ПСП) направило кожному орендодавцю лист-повідомлення про бажання подовжити строк договору. Проте селяни відповіли, що розривають останній, оскільки бажають користуватися землею самостійно. Водночас усі вони уклали договори емфітевзису з іншою юридичною особою.
Уважаючи переважне право на оренду порушеним, суб’єкт господарювання звернувся до суду. Перша інстанція позов задовольнила та поновила договори оренди. Апеляційний суд виніс протилежний вердикт, сказавши: оскільки орендар дістав відмову від орендодавців у подовженні строку, він утратив своє переважне право на укладення договорів оренди ділянок.
Зазначене рішення ПСП оскаржило в касаційному порядку.
Відмовляючи в задоволенні скарги, у постанові №625/166/18 ВС наголосив: наявність заперечень з боку орендодавця щодо поновлення договору з попереднім орендарем дає підстави для висновку, що переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 Цивільного процесуального кодексу, не порушено.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!