Наїзд зі смертельним наслідком

Заяви потерпілих із проханням призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі, не свідчать про їх позицію щодо звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням. Такий висновок зробив ВС в постанові №702/880/16-к, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

10 травня 2018 року                       м.Київ                                №702/880/16-к

Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого — МОГИЛЬНОГО О.П.,
суддів: МАРЧУКА О.П., НАСТАВНОГО В.В. —

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27.04.2017 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015250000000511 за обвинуваченням Особи 2, Інформація 1, уродженця с.Горбулів Черняхівського району Житомирської області, котрий проживає за Адресою 1, громадянина України, раніше не судимого, якого визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 17.11.2016 Особу 2 засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі:

— за ч.1 ст.135 КК — на 2 роки;

— за ч.2 ст.286 КК — на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27.04.2017 вирок місцевого суду щодо Особи 2 змінено та призначено покарання у вигляді позбавлення волі:

— за ч.2 ст.286 КК — на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки;

— за ч.1 ст.135 КК — на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено Особі 2 покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. На підставі ст.75 КК Особу 2 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених пп.1, 2 ч.1 ст.76 КК. Постановлено стягнути з Особи 2 судові витрати, пов’язані із залученням експертів. У решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком суду першої інстанції Особу 2 засуджено за скоєння злочинів за таких обставин.

14.12.2015, близько 16:50, Особа 2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, керуючи автомобілем Daewoo Lanos TF69Y, неподалік будинку №49 на вул.Б.Хмельницького м.Монастирища Черкаської області порушив вимоги пп.2.3 «б» 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху (в редакції від 21.10.2015), був неуважним, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну, у темну пору доби, під час виникнення небезпеки для його руху, яку він об’єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, під час руху в населеному пункті перевищив допустиму швидкість 60 км/год., під час обгону не дотримався безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, та здійснив наїзд на Особу 5, який рухався на велосипеді «Салют» у попутному напрямку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист Особа 5 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.

Особа 2, на порушення вимог пп.«а», «г» п.2.10 ПДР, не зупинив керований ним транспортний засіб, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому Особі 5, не викликав карету швидкої медичної допомоги та з місця пригоди втік.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор стверджує про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції щодо Особи 2, яку просить скасувати з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування кримінального закону, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання тяжкості скоєного злочину та даним про засудженого внаслідок м’якості. На обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що апеляційний суд неправильно застосував ст.65 КК при призначенні Особі 2 покарання із застосуванням ст.75 КК, не врахував тяжкості злочину, його наслідків та обтяжуючу покарання обставину — скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння, унаслідок чого засудженому було призначене м’яке покарання. Посилається на невідповідність оскаржуваного судового рішення вимогам стст.370, 372 КПК.

Потерпілі Особа 6 та Особа 7 подали письмові клопотання на підтримання поданої скарги.

На касаційну скаргу прокурора засуджений Особа 2 подав заперечення, наголошуючи на правильності застосування судом апеляційної інстанції вимог ст.75 КК при пом’якшенні призначеного йому покарання.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор просив касаційну скаргу сторони обвинувачення задовольнити, скасувавши ухвалу апеляційної інстанції з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Засуджений Особа 2 та захисник Особа 3 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, стверджуючи про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до вимог ст.433 КПК касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені.

Правильність установлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій Особи 2 за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК в касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Відповідно до ст.65 КК суд призначає покарання, ураховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам, а згідно з ч.2 ст.50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Як убачається з вироку, призначаючи Особі 2 покарання за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК в межах санкцій частин цих статей закону про кримінальну відповідальність, місцевий суд урахував характер і ступінь тяжкості скоєних засудженим злочинів, дані про особу винного, який за місцем проживання та роботи характеризувався позитивно, не судимий, є інвалідом ІІ групи та учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, наявність на утриманні матері похилого віку, позицію потерпілих, які просили призначити покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Суд також урахував пом’якшувальні покарання обставини — щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, обставину, що обтяжує покарання — скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Це рішення суду прокурор не оспорює.

Разом з тим суд апеляційної інстанції, пом’якшуючи Особі 2 покарання, неправильно застосував вимоги ст.75 КК.

Зокрема, згідно з вимогами ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більш ніж 5 років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Пом’якшуючи призначене Особі 2 покарання із застосуванням ст.75 КК, апеляційний суд належним чином не врахував конкретних обставин справи та ступінь тяжкості скоєних злочинів та, зокрема, грубе порушення ПДР при керуванні транспортним засобом, а також те, що це потягло за собою тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого.

Одночасно усупереч вимогам ст.75 КК рішення про звільнення Особи 2 від відбування покарання з випробуванням належним чином не мотивовано і не вказано, які дані про особу засудженого дають підстави для висновку про можливість його виправлення без відбування покарання.

Ті позитивні дані про Особу 2, на які послався суд апеляційної інстанції, а також стан здоров’я засудженого, були враховані при визначенні місцевим судом виду та міри покарання за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК.

Застосовуючи ст.75 КК та звільняючи Особу 2 від відбування основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, апеляційний суд не вказав інших обставин, не врахованих місцевим судом, які б свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. З огляду на це колегія суддів уважає безпідставним призначення апеляційним судом Особі 2 покарання із застосуванням ст.75 КК.

Те, що потерпілі подали до апеляційного суду заяви з проханням призначити Особі 2 покарання, не пов’язане з позбавленням волі, не свідчить про їхню позицію щодо можливості звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.

За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, а ухвала суду апеляційної інстанції — скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

При новому апеляційному розгляді суду належить повно та всебічно, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону дослідити обставини провадження та постановити законне й обґрунтоване судове рішення, призначивши покарання, яке б відповідало вимогам стст.50, 65 КК, враховуючи, що призначене Особі 2 покарання із застосуванням ст.75 КК слід вважати м’яким.

Керуючись стст.433, 436, 441, 442 КПК, п.15 «Перехідних положень» КПК (в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII), Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27.04.2017 щодо Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.