Рішення під копірку

Зразкові справи можуть обернутись як зменшенням навантаження, так і невиправданою тяганиною

Процесуальна реформа запровадила новий для адміністративного судочинства інститут —зразкові справи. За задумом авторів, зазначена процедура зменшить навантаження на суддів, забезпечить єдність правозастосовної практики та сприятиме швидкому розгляду значної кількості однотипних справ. Чи виправдані такі очікування?

Типові адміністративні

У ст.290 нового Кодексу адміністративного судочинства встановлено: якщо в провадженні одного або кількох адмінсудів перебувають типові справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд може звернутися до Верховного Суду з поданням щодо розгляду однієї з них ВС як судом першої інстанції.

Така можливість передбачена лише в адміністративному судочинстві. Чому відповідний інститут не запровадили й в інших процесах — питання відкрите. Зрозуміло, що саме в адмінсудах перебуває велика кількість типових справ, коли:

• відповідачем є один і той самий суб’єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи);

• спір виник з аналогічних підстав;

• спірні правовідносини регулюються одними нормами права;

• позивачами заявлено аналогічні вимоги.

Наприклад, Окружний адміністративний суд м.Києва вже звернувся до ВС із відповідними поданнями про прийняття до провадження таких справ. Серед них:

• за позовами до Генеральної прокуратури щодо звільнення з посад у зв’язку з ухваленням закону «Про очищення влади»;

• за позовом ВАТ «Аерофлот — російські авіалінії» до Державної авіаційної служби щодо оскарження постанов про накладення штрафів у галузі цивільної авіації у зв’язку з порушенням порядку використання повітряного простору України;

• за позовом фізичної особи до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Євробанк» про визнання протиправним та скасування рішення про нікчемність договору банківського вкладу; визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи фонду щодо невнесення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок коштів ФГВФО.

Менше справ і краща єдність

Дійсно, в останні роки адмінсуди суттєво завантажені слуханням типових справ. Це істотно впливає на якість судочинства та строки розгляду. Тому запровадження інституту зразкової справи спрямоване передусім на зменшення навантаження на суддів. Адже останні наділені правом зупинити провадження в типовій справі в разі відкриття провадження ВС. Після ухвалення рішення суддя першої інстанції буде зобов’язаний враховувати правові висновки найвищої інстанції, що значно спросить і пришвидшить роботу.

За інформацією офіційного сайту ОАСК, середньомісячне навантаження на суддю тут становить понад 100 справ і матеріалів. Натомість по Україні цей показник трохи перевищує 40.

Тому сподівання адмінсудів на зменшення навантаження у зв’язку із запровадженням нового інституту є досить обґрунтованими.

Крім того, часто виникають ситуації, коли в однотипних справах неоднаково застосовуються норми матеріального права та, як результат, ухвалюються протилежні рішення. Така ситуація може спостерігатися в судах усіх інстанцій, що призводить до відсутності єдності практики, великої кількості скасованих рішень та, як наслідок, незабезпечення захисту прав позивачів у таких справах.

У попередній редакції КАС, як і інші процесуальні кодекси, передбачав норму щодо обов’язковості рішень ВСУ за результатами перегляду з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Нині ж такої норми немає.

Водночас у КАС введено положення щодо обов’язковості правових висновків ВС, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Саме це положення й покликане забезпечити єдність правозастосовної практики. Проте — лише в типових справах. Прикметно, що чинна редакція КАС уже не дозволяє відступити від правових висновків ВС, як було раніше стосовно висновків ВСУ й чим часто послуговувалися суди нижчих інстанцій.

Чи є недоліки?

Зрозуміло, що запровадження нового інституту супроводжувалося думками щодо недосконалості такої процедури. Наприклад, цікавою видається позиція головного юридичного управління ВР щодо законопроекту №6232. Ідеться про те, що новий інститут може призвести до значної завантаженості ВС через право всіх адмінсудів звернутися з відповідним поданням. А це, у свою чергу, може спричинити «доволі поверховий розгляд таких справ ВС» та, як наслідок, знизити якість правосуддя через необхідність урахування таких рішень судами нижчих інстанцій.

Як недолік може розглядатися «затягування» процесу. Адже передання справи до ВС, відкриття провадження та слухання можуть тривати певний час. Крім того, суд першої інстанції має право зупинити провадження в типовій справі до прийняття рішення ВС, що також здатне значно затягнути вирішення спору.

У чинній редакції КАС не вказана кількість типових справ, за якої доцільним є ухвалення зразкового рішення. На практиці це може призвести до неоднозначної позиції серед судів нижчих інстанцій та ВС щодо відкриття зразкового провадження. Наприклад, у першій редакції проекту №6232 право на подання починало діяти з 10 типових справ, що перебувають на розгляді в одному або кількох адмінсудах.

Перша ластівка

15 лютого цього року Суд ухвалив перше «зразкове» рішення (справа №820/6514/17) щодо перерахунку виплат пенсіонерам органів внутрішніх справ з огляду на види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством для поліцейських. ВС із посиланням на практику Європейського суду з прав людини наголосив, що нарікання Пенсійного фонду на відсутність коштів для проведення виплат у передбаченому законодавством розмірі порушує право мирно володіти майном, гарантоване ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. «Закон і Бізнес» — Прим. ред.).

Привертає увагу й структура «зразкового» рішення ВС, яка видається досить зрозумілою та зручною для сприйняття й застосування. Суд фактично взяв за основу структуру рішення ЄСПЛ і адаптував її під національні стандарти правозастосування, виділяючи такі підрозділи, як-от:

• історія справи;

• аргументи учасників;

• обставини, встановлені судом;

• джерела права й акти їх застосування;

• позиція ВС: оцінка аргументів учасників справи;

• висновки;

• ознаки типових справ;

• обставини зразкової справи, які зумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

• обставини, які можуть упливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Це рішення ще не набрало законної сили та може бути оскаржене до Великої палати ВС протягом 30 днів із дня його ухвалення.

Чи варта гра свічок?

Отже, не можна не відзначити перспективності запровадження такого інституту, який все ж має зменшити навантаження на суди першої інстанції, що насамперед і впливає на строки розгляду та якість судочинства. Дійсно, очікування рішення ВС у зразковій справі потребуватиме певного часу, проте це не позначиться на строках розгляду через можливість їх зупинення та допоможе після прийняття такого рішення швидко розглянути сотні типових справ.

Крім того, такий інститут теоретично має забезпечити єдність правозастосовної практики. Проте лише через кілька років зможемо оцінити, як цей інститут діє на практиці та чи доцільне його запровадження в цивільному та господарському судочинстві, де судді сьогодні не мають такої кількості типових справ.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Чи не стане типова справа механізмом масового порушення прав громадян?

Олександр Корнага, 
партнер GARO & Partners Law Firm:

— Ризики ухвалення помилкового зразкового рішення у типовій справі є. Однак слід зауважити, що до запровадження цього механізму їх було набагато більше.

Зокрема, суди одночасно розглядали тисячі аналогічних позовів, витрачаючи свій час та кошти сторін, але формували різну та суперечливу практику. Згодом суд касаційної інстанції ухвалював рішення, що ставало орієнтиром для судів нижчих інстанцій, і лише тоді з’ясовувалося, що всі зусилля марні.

Інститут же зразкового рішення стає одночасно як орієнтиром, так і запобіжним механізмом від зайвого витрачання коштів сторін і часу самого суду.

Так само доречною є можливість звернення до Великої палати Верховного Суду щодо перегляду зразкового рішення, що є додатковою запорукою законності останнього. Вбачається, що сторони у переважній більшості випадків використовують усі доступні засоби оскарження рішення, ухваленого не на їхню користь, тому можна прогнозувати, що багато зразкових рішень перевірятиме ВП ВС.

Антон АВРАІМОВ, 
юрист ПК «Татаров, Фаринник, Головко»:

— Думка юридичної спільноти з  приводу запровадження інституту зразкового рішення доволі неоднозначна.

Так, існує припущення, що винесення Верховним Судом  рішення у зразкових справах може стати причиною затягування розгляду в судах першої інстанції. Так, існує припущення, що винесення Верховним Судом  рішення у зразкових справах може стати причиною затягування розгляду в судах першої інстанції. Так, висловлюється думка, що в разі неоскарження рішення до Великої палати ВС та набрання ним чинності суди дотримуватимуться помилкової позиції при винесенні рішень у типових справах. У разі зміни цієї позиції ВП ВС чи ухвалення рішення Європейським судом з прав людини фактично всі винесені за таким зразковим рішенням судові акти будуть помилковими. Вважаю, що ажіотаж із цього приводу не має підстав.

Вважаю, що ажіотаж із цього приводу не має підстав.

Питання про відкриття провадження у зразковій справі вирішується протягом 10 днів з дня надходження матеріалів. Розгляд відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, що значно скорочує його час. Тому вважаю, що розгляд справи буде зупинено у межах розумного строку. Однак у подальшому слухання аналогічних справ суттєво прискориться.

Помилкова позиція можлива не тільки в зразковій, а й у будь-якій справі. Нерідко суди першої та апеляційної інстанцій послуговуються рішеннями касаційної інстанції в аналогічних справах. І якщо вони згодом скасовуються, то і висловлена в них позиція, якою керувалися суди нижчих інстанцій, визнається помилковою. Тож навряд чи правозастосовна практика, яка досі існувала в судовій системі, зміниться унаслідок помилки ВС у зразковій справі.

Олександр КРЕНЕЦЬ, 
старший юрист ЮФ EVRIS, адвокат:

— Напевно, кожен, хто мав справу з адміністративними судами, стикався із ситуацією, коли навіть за наявності достатньої кількості судових рішень, в тому числі суду касаційної інстанції, один і той самий суд (суддя) за наслідками розгляду аналогічних справ міг ухвалити діаметрально протилежні рішенні.

Той факт, що формування позиції у зразкових справах покладається на ВС (який, безперечно, розумітиме весь тягар відповідальності), може врешті-решт забезпечити довгоочікувану усталеність судової практики, звузить коло питань, які мають вирішуватися судами на місцях, а отже, підвищить ефективність і швидкість їх розгляду. А в людей, які місяцями очікували рішень у своїх справах, з’явилася надія їх отримати.

Що стосується можливості формування помилкової позиції у зразковій справі, то оскарження такого рішення і його перегляд Великою палатою Верховного Суду мають виправити ці помилки. Також можуть бути оскаржені рішення судів у типових справах.

Ми й раніше стикалися із ситуацією, коли зі спливом певного часу ВСУ змінював свої, здавалося б, усталені правові позиції. Але хочеться вірити, що мета запровадження даної процедури може бути досягнута.

Водночас залишається багато запитань: який підхід використовуватиме ВС до формування ознак типової справи; чи зможуть учасники інших типових справ оскаржити рішення, ухвалене у зразковій справі; чи матимуть учасники процесу можливість звернутися з клопотанням щодо направлення до ВС подання про розгляд їхньої справи як зразкової тощо.