Мрія про мантію

помічники вже дещо знають і їх дійсно можна підготовити за спрощеною програмою прискорено. дехто йде в помічники, щоб навчитися потім бути суддею, вивчити специфіку роботи "з середини", не мають негативу до системи та суспільства. ті помічники, хто виявив бажання стати суддею (ще не кожен бажає!), - дійсно мають перевагу над іншими юристами: вони вже мислять як суддя, що є безпристрастним. помічник вже вловив ту "нитку", яка вчить дослухатися лише Закону, а власні емоції залишати за межами робот

Кто как пишет: судья или помощник, и качество решения зависит от человека, в каждом суде и у каждого судьи по-разному. Относительно привилегий по срокам обучения(3 мес. против 12) для помощников-прямое нехтування положениями Конституции о запрете привилегий и льгот,независимо от вида деятельности, рода занитий и т.п.

найчастіше судді підписують рішення, які попередньо суттєво відкореговані після написаня проекту помічником або виправлення описок у так званих "шаблонних рішеннях". У складних справах судді пишуть рішення самостійно

чи є знання у помічників чи нема - не консультантам та адвокатам судити, оскільки викладена думка помічника - це проект, надиктований суддею. а от звичка адвокатів та консультантів брати гроші із "клієнтів" кожного разу - чи не буде проблемою для судової системи адаптувати "такі нові кадри"?

тоді, в меде до Вас питання,якщо помічники пишуть "по шаблону" а у діяльності адвокатів - цікавинки, тоді куди діваються ці справи?хто пише рішення по цим цікавим справам? у вас якась логіка не вірна!

, така ж позиція у суддів щодо адвокатів та представників сторін, які приходять до суду в засідання та не можуть після енної кількості засідань та роз"яснень суддею зрозуміти, як потрібно формулювати вимоги, подавати клопотання

Одиниці колишніх помічників судді стають суддями тих місцевих судів, в яких колись працювали, а суддями апеляційних судів - перших 5 років роботи - ніколи. Часто колишні помічники стають суддями в судах іншої спеціалізації. Кожен суддя має свій обсяг значного навантаження справами, тому запитувати думку по справах у колишнього наставника- судді, який як правило працює в іншій установі, ще й іншої спеціалізації, якось не з руки, а відтак можливість отримати від нього вказівку зводиться на нівець

Дозволю собі з Вами не погодитись, адже попередні конкурси показали, що успішно здавали тести та кваліф кандидати саме з числа помічників. А судді, які за останні п'ять років через відбір прийшли з числа колишніх помічників, стали гідними представниками суддівського корпусу. Мені це добре відомо, бо не перший рік працюю у суді. Звісно, помічники бувають з різним рівнем знань, але якраз ті, що пишуть тільки "шаблонні" рішення навряд чи візмуть участь у четвертому доборі

Вважаю, що "знання в галузі права" у помічників дуже і дуже перебільшені, а тому вони повинні вчитись не три місяці, а три роки мінімум. Ну які можуть бути знання у особи, яка із дні у день переписує по шаблону одні і тіж рішення? Інша справа адвокати і юрисконсульти, які щодня вирішують нові проблеми, питання, таким чином вдосоналюють вміння та зростають профессійно.

Думаю, що для деяких представників громадських організацій найкращий кандидат в судді - це той, хто найголосніше кричить на майдані. Освіта чи досвід цього кандидата - не основне. Ось це є обличчя з "нової системи"...

Як можна називати представниками старої системи кандидатів, які пройдуть такий складний, багатоступеневий добір. Що заважає представникам нової системи пройти відбірковий іспит, питання на якому будуть однаковими для всіх кандидатів?

Не розумію взагалі про що йдеться, адже більшість кандидатів, якщо і пройдуть всі етапи, то не залишаться у тих судах, де працюють нині, а роз'їдуться по всій Україні. Як помічник з 15 річним стажем мушу зауважити, що набираючи проекти рішень у помічника завжди є своя власна думка щодо вирішення тієї чи іншої справи і саме те, що "він" помічник не дає йому можливості висловити свої судження. Саме тому для нього буде вкрай принципово не піддаватися нічиєму впливу під час ухвалення своїх рішень.

Твердження про полегшення "доступу до професії" для помічників дуже перебільшені. Працюю з суддею, яка була помічником до заняття посади судді. Жодного натяку на невпевненість у прийнятті рішень, чи звички виконувати вказівки, ця суддя не виявляла.

На мою думку, саме ті помічники, які не просто хочуть писати "чужі" рішення, а відчувають здатність ухвалювати власні, законні та справедливі рішення - приймають участь у доборі, та саме такі мають шанс у ньому перемогти та отримати посаду.

дуже дивує так зване "обурення громадськості", адже скорочення терміну навчання з 1 року до 3 міс. не можна вважати преференцією. Під час навчання, готуються до вирішального етапу - кваліфікаційного іспиту, і в інших претендентів буде більше часу до нього підготуватись та набрати більшу кількість балів

"помічники законників користувалися певними привілеями й без проблем отримували рекомендації на зайня..."

цікаво дізнатися, якими ж це перевагами до 2010 року користувались помічники?

Термін "представник старої системи" у даному контексті немає жодного визначення, а просто голослівна провокація, оскільки система роботи не міняється, міняються лише люди. Важливе значення має мотивація і досвід. Хотіти бути суддею і буди суддею дуже різні речі.