«Фіскальна реформа стала сьогодні справжнім фетишем»
Тема лібералізації податкової системи в Україні регулярно береться на озброєння багатьма політиками. Й нині в парламенті зареєстровано низку відповідних законопроектів. Хітом сезону цьогоріч стала боротьба з офшорами. Спеціально створена робоча група напрацювала пакет відповідних законопроектів. Про основні тенденції податкової законотворчості кореспондент «ЗіБ» запитав президента Асоціації податкових радників, почесного президента ЮК Jurimex, доктора юридичних наук, професора Київського національного університету ім. Т.Шевченка Данила ГЕТМАНЦЕВА.
«Ми не повинні бігти попереду європейського потяга»
— Днями спеціально створена робоча група мала закінчити роботу над пакетом законопроектів щодо боротьби з виведенням коштів у офшори. На його підготовку було відведено лише місяць. Чи не позначиться такий поспіх на якості документів?
— Я взагалі не поспішав би із впровадженням механізмів протидії оптимізації оподаткування із використанням податкових юрисдикцій з різним рівнем податкового тиску. Фахівці (я маю на увазі справжніх фахівців, а не тих, хто такими себе називає, оперуючи інформацією в межах загальнодоступних у Google презентацій) знають, наскільки непростим є процес впровадження правил антиBEPS у Європі, яка вже зробила для цього дуже багато, але перебуває на початку шляху. Численні непорозуміння, складності тлумачення та навіть перекладу. Норми вступають у суперечність із національними правовими доктринами, судовою практикою і навіть розумінням принципу верховенства права.
Переконаний, що ми не повинні бігти попереду європейського антиBEPS-потяга. Слід вчитися на чужих помилках, а не ставити експерименти у себе вдома, як би кому з наших партнерів цього не хотілося б.
— Які основні причини виведення коштів з України за кордон: значне податкове навантаження, неналежний захист власності, політична нестабільність тощо? Які кроки варто було б зробити, аби покращити ситуацію? Зрештою, в якому напрямку слід рухатись?
— Причин багато. І повірте, оптимізація оподаткування для нашого бізнесу є не першою і не другою у переліку таких кроків. Бізнес більше цікавить безпека у різних сенсах цього слова, ніж економія на податках. Зекономити на оподаткуванні можна доволі просто у межах держави. Про це непопулярно говорити, але Україна — чи не єдина юрисдикція, яка дозволяє співіснування двох рівнів податкового тиску — звичайної та спрощеної системи оподаткування.
Якщо ми говоримо про лояльність системи оподаткування до бізнесу, то сьогодні вона є максимальною. Адже просто дає можливість працювати відносно легально його більшій частині в тіні без будь-якого контролю з боку держави. — Отже, нічого змінювати не потрібно?
— Потрібно! Обов’язково! Просто ми повинні зрозуміти, що будь-які зміни матимуть несприятливі наслідки для переважної більшості бізнесу. Для бізнесу будуть встановлені нові рамки, що рік від року тільки ускладнюватимуться.
Необхідні зміни лежать не у площині зниження ставок чи проведення експериментів на кшталт запровадження податку з виведеного капіталу. Зміни потрібні насамперед у сфері вдосконалення адміністрування податків та надання окремих цільових пільг галузям економіки із зростаючою віддачею. Вдосконалення вітчизняної податкової системи є довгим та складним процесом.
— Тобто всі розмови про реформу фіскальної системи як поштовх для розвитку національної економіки не варті уваги?
— Податкова система може створити лише більш-менш сприятливий фон для розвитку економіки, зокрема залучення іноземного капіталу. Але в країні, де йде війна, країні, яка входить до топ-10 найнебезпечніших країн світу, країні, яка перебуває в глибокій фінансовій та політичній кризі, говорити про систему оподаткування як потужний фактор розвитку бізнесу є відвертим лукавством. При цьому, повторюся, чинна податкова система є доволі лояльною до суб’єктів господарювання.
«Контроль за трансфертним ціноутворенням: процес іде у правильному напрямку»
— В Україні вже три роки діє законодавство щодо контролю за трансфертним ціноутворенням. Наскільки воно ефективне? Можливо, наразі було б доцільно зосередитись точково на цих проблемах, а не оперативно приймати цілий пакет різнопланових заходів?
— Це законодавство перебуває у стані становлення. Як будь-який новий правовий інститут, інститут контролю за трансфертним ціноутворенням є недосконалим. Про це свідчить величезний масив практики адміністративних судів, яка складається не на користь контролюючих органів саме через використання платниками на власну користь прогалин у законодавстві. Цей інститут потребує постійного доопрацювання та створення сталої правозастосовчої практики. Для цього потрібен час. Але в цілому процес іде у правильному напрямку.
— Зміни щодо впровадження правил антиBEPS стосуватиметься не лише «мінімізаторів», а й доброчесних компаній. Наскільки взагалі така реформа може бути проблемною для бізнесу? Чи можна сподіватися, що податківці, отримавши додаткові повноваження, доступ до інформації тощо, не зловживатимуть своїми правами?
— Насправді впровадження будь-яких правил антиBEPS на виконання існуючих міжнародних актів, включаючи модельну конвенцію (крім норм щодо обміну інформацією), є вкрай шкідливим для бізнесу та несе безліч ризиків. Зокрема, йдеться як про розширення повноважень контролюючих органів, так і про додаткове обтяження вітчизняного бізнесу тими процедурами обліку та звітності, які раніше просто були відсутні. Від уведення додаткових процедур завжди найбільше потерпають сумлінні платники. Наголошую, йдеться не про великий, олігархічний бізнес та транснаціональні корпорації, які знайдуть шляхи, як обійти закон, а саме про ті залишки вітчизняної економіки, які вкрай потребують підтримки.
«Час для податкової амністії обрано дуже невдало»
— Пакет згаданих проектів передбачає також проведення «нульового декларування». Чи варто очікувати масштабної легалізації доходів громадян? На ваш погляд, чи знайдеться багато охочих скористатись такою можливістю?
— Мої прогнози на «нульове декларування» негативні. Річ навіть не у його моделі чи необхідності податкової амністії. Очевидно, що вона є необхідною. Без її проведення неможливим є навіть натяк на детенізацію української економіки. Однак час для неї обрано дуже невдало.
У світі немає жодного прикладу вдалої амністії, проведеної під час війни та глибокої фінансової і політичної кризи. Якщо немає довіри до уряду, судової системи, що може захистити права платника податків від порушення умов амністії владою, та й до влади у цілому — не буде й добровільного декларування доходів та капіталів.
Візьміть хоча б приклад невдалої податкової амністії для юридичних осіб (податкового компромісу), проведеної у нас. Зі свого боку, я підтримую модель амністії, визначену в проекті №4713 («Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо податкової амністії та оподаткування непідтвердженого доходу)». — Прим. ред.), внесеному недавно народним депутатом Миколою Фроловим. Однак із одним застереженням — щодо моменту введення його в дію. Сьогодні податкова амністія є передчасною.
— Деякі експерти пов’язують «нульове декларування» із запровадженням електронного декларування для чиновників. Мовляв, спочатку останні мають якось зафіксувати раніше нажиті статки, а вже потім «жити по-новому». З іншого боку, передбачається, що амністія не стосуватиметься корупційних капіталів. То все ж таки, чи можливі тут якісь схеми «відбілення» корупційних статків, з одного боку, а з іншого — чи не вийде так, що громадянин задекларує певні кошти, а потім проти нього розпочнуть переслідування за іншими статтями Кримінального кодексу, ніж несплата податків?
— Електронне декларування чиновників та нульове декларування жодним чином не пов’язані між собою та не можуть бути пов’язані. Взагалі, я категорично проти ідеї щодо звільнення від кримінального переслідування в силу самого факту декларування доходів за інші злочини, ніж злочин ухилення від оподаткування. Це не тільки спотворює ідею податкової амністії як таку, це прямо порушує принцип соціальної справедливості.
— Наскільки, на вашу думку, виправдана сума, перевищення якої має підлягати декларуванню — 750 мінімальних заробітних плат?
— Сума є дискусійною та має обговорюватися передусім економістами. Вона має стати результатом компромісу.
— А якою, на вашу думку, мала б бути ставка податку на задекларовані за цим принципом доходи?
— Оптимальною я вважаю ставку 5%. Хоча у світі є приклади проведення податкових амністій і за іншими (більшими та меншими) ставками.
— Передбачається, що після амністії до громадян застосовуватимуться непрямі методи контролю доходів. Які тут можуть бути ризики та які запобіжники слід передбачити, аби унеможливити зловживання з боку податківців?
— Переконаний у двох речах. По-перше, в тому, що непрямі методи контролю доходів повинні бути передбачені в системі адміністрування. По-друге, в тому, що сьогодні вони не на часі. Вони можуть бути введені лише наприкінці податкової реформи як останній, завершальний акорд.
При цьому єдиним запобіжником, що убезпечить платників податків від зловживань податківців, може бути застосування зазначених методів лише через або за участю насправді незалежної системи адміністративних судів. Тільки суд повинен давати дозвіл на застосування непрямого методу визначення об’єкта оподаткування до конкретного платника податків.
«Зміни не повинні нести в собі радикальні підходи»
— За темами деофшоризації, судової реформи тощо сьогодні забувається необхідність проведення податкової реформи як такої. Торік було напрацьовано пакети змін до Податкового кодексу від Мінфіну та профільного комітету Верховної Ради. Яку модель варто було б обрати для реформи?
— Податкова реформа наразі стала справжнім фетишем, до якого прикута увага як громадськості, так і так званої експертної спільноти. В ній надто багато політики, надто багато людей намагаються зробити собі ім’я або політичні дивіденди на тому, на чому їх зробити в принципі неможливо. Звідси поява славнозвісного проекту №3357(«Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податкової лібералізації», напрацьований у профільному комітеті ВР. — Прим. ред.) з його відверто авантюрними ідеями знижених flat taxes та податком на розподілений прибуток або оподаткування операцій з офшорними компаніями. Все це стовідсотковий, неприкритий, безвідповідальний популізм, який уже суттєво шкодить нашій країні. В цьому контексті мені імпонує виважена позиція міністра фінансів, який розуміє, що сьогодні основним напрямком змін до податкового законодавства є вдосконалення адміністрування.
Взагалі, платформа Taxlink ще на початку року виступала зі своїм баченням податкової реформи у три етапи, першим з яких мало стати реформування адміністрування податків.
При цьому зміни до податкового законодавства в будь-якому випадку не повинні нести в собі радикальні підходи. Насправді, як свідчить історія, економіка є явищем, що розвивається навіть під страхом смерті. Вона наче трава пробиватиметься крізь асфальт заборон. Утім, існуватимуть лише найживучіші, наддохідні галузі, що експлуатують суспільство, натомість нічого не даючи йому.
Суспільство потребує розвитку інших галузей, тих, які потребують значних капіталовкладень, але відпрацюють інвестиції нескоро. Їм і необхідна підтримка держави у вигляді податкових преференцій на етапі їх становлення. На це і потрібно звернути увагу під час роботи над податковими нормами.
— Не можна оминути увагою дуже популярну тему ліквідації податкової міліції і створення на її базі фінансової поліції. Точаться дискусії щодо функцій, структури підпорядкування тощо нового органу. На вашу думку, якою мала б бути реформа силового фіскального блоку?
— Я переконаний, що податкова міліція є зайвою в системі контролюючих органів. Це орган із вкрай низькою ефективністю роботи, що повністю дискредитував себе. Достатньо ознайомитися зі статистикою переданих до суду кримінальних проваджень, щоб зрозуміти: зазначений орган з першого свого дня працює не на суспільство, не на державу, а тільки на себе.
З цих самих причин я проти створення фінансової поліції, яка нічим, по суті, не відрізняючись від попередника, стане ще одним монстром, в діяльності якого немає жодної потреби. На мою думку, розслідування податкових злочинів варто передати Національній поліції, створивши відповідний спеціалізований підрозділ у системі органів МВС.
Данило Гетманцев: від уведення додаткових процедур завжди найбільше потерпають сумлінні платники.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!