Технологія збагачення,

або Що передує відмиванню доходів, одержаних протиправним шляхом

Включення предикатного фактора до елементів криміналістичної характеристики злочину наочно ілюструє, що відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, є невід’ємною складовою певних технологій злочинного збагачення, тобто комплексів взаємопов’язаних злочинних дій, що поєднані у єдиний ланцюг злочинної поведінки, де сама легалізація виступає останньою ланкою у подібній діяльності. Такого висновку дійшли в Апеляційному суді Кіровоградської області під час узагальнення практики застосування місцевими судами Кіровоградської області у 2013—2015 роках законодавства про відповідальність за відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом.

Майно як предмет злочину

Вперше визначення відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, було дано в міжнародному праві у Віденській конвенції ООН «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» від 20.12.88. Конвенція визнала злочином відмивання грошей, одержаних від незаконного обігу наркотиків.

Конвенція Ради Європи №41 «Про відмивання, виявлення, вилучення і конфіскацію доходів від злочинної діяльності» від 8.11.90 визнала злочином дії, пов’язані з відмиванням грошей, отриманих не тільки від наркобізнесу, а й від інших видів злочинної діяльності. Статтею 6 цієї конвенції визначено перелік правопорушень, пов’язаних із відмиванням грошей.

У Кримінальному кодексі відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, визначається як вчинення фінансової операції чи правочину з коштами або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, зміну їх форми, набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації.

Так, в Україні легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, відповідно до закону «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему з метою приховування джерел їх походження чи створення видимості їх легальності.

Об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.209 КК, є встановлений порядок протидії залученню в економіку «брудних грошей» та суспільні відносини у сфері зайняття підприємницькою та іншою господарською діяльністю. Додатковим об’єктом можуть виступати інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансово-кредитної системи, право власності.

Визначення поняттю «доходи, одержані злочинним шляхом», дає закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014; це будь-яка вигода, одержана внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передує відмиванню доходів, яка може складатися з рухомого чи нерухомого майна, майнових та немайнових прав, незалежно від їх вартості.

Однією з основних ознак майна, яке є предметом злочину, передбаченого ст.209 КК, є безпосереднє його походження від іншого суспільно небезпечного діяння, яке передувало самій легалізації. Тобто предмет злочину безпосередньо пов’язаний із певним предикатним протиправним суспільно небезпечним діянням, його обов’язковою ознакою є злочинне походження.

Конкретний злочинний спосіб, за допомогою якого здобуто таке майно, на кваліфікацію злочину за ст.209 КК не впливає. Це можуть бути той чи інший злочин проти власності, одержання хабара, контрабанда, шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від сплати податків, вбивство з корисливих мотивів, незаконне полювання, незаконне використання товарного знака, ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів тощо.

Предикатний злочин — це діяння, яке є визначним, тобто первісним злочином іншого злочинного діяння, що вчинено після нього, та безпосередньо пов’язаного з ним.

Необхідно зазначити, що міжнародно-правове визначення предикатного злочину сформульовано у Конвенції Ради Європи №41, де він розглядається як будь-який злочин, в результаті якого виникли доходи, що можуть стати предметом такого злочину, як відмивання.

Майно потрібно вважати здобутим злочинним шляхом, якщо воно прямо або опосередковано отримано в результаті вчинення кримінально караного діяння.

За своєю конструкцією злочин, передбачений ч.1 ст.209 КК, належить до злочинів з формальним складом та вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої однієї з трьох альтернативних дій, які виражають його об’єктивний бік, а саме:

• вчинення фінансових операцій та угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутими завідомо злочинним шляхом;

• використання цих коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності;

• створення організованих груп в Україні чи за її межами для відмивання грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.

До фінансових операцій належать передусім банківські, а також операції небанківських фінансових установ та ті, які реалізуються під час здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Зокрема, це різноманітні договори купівлі-продажу, позики, доручення, комісії, страхування, схову, перевезення, про сумісну діяльність тощо.

Згідно зі ст.209 КК слід кваліфікувати, наприклад, такі дії, здійснювані з метою відмивання злочинних доходів, як відкриття банківських рахунків, внесення коштів на такі рахунки або на рахунки інших підприємств; придбання рухомого і нерухомого майна, у тому числі для наступного сплатного чи безоплатного відчуження цього майна; надання кредитів і позик; купівля акцій, векселів, облігацій та інших цінних паперів; інвестування та отримання доходів від інвестицій; укладання фіктивних договорів про надання кредитів або різноманітних послуг; внесення коштів як внеску в статутний фонд підприємств, створення фіктивних господарюючих суб’єктів або придбання підприємств-банкрутів тощо; операції, пов’язані із ввезенням, переказуванням і пересиланням на території України, в Україну та за її межі відповідного майна.

Супутні правопорушення

До використання у підприємництві коштів і майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, потрібно відносити внесення коштів як внеску в статутний фонд підприємства, створення фіктивних господарюючих суб’єктів або придбання підприємств-банкрутів, коли зазначені кошти та майно видаються за їх легальний прибуток, фінансування виробництва товарів, виплату дивідендів, заробітної плати найманим працівникам тощо.

Так, у технології злочинного збагачення наявні як основні, предикатні, так і супутні злочини, які є предикатними стосовно відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом. Причому супутні злочини виступають формою, способом або ж необхідною умовою для вчинення предикатних.

Аналіз судової практики свідчить, що до найпоширеніших основних злочинів, з якими тісно пов’язане відмивання доходів, належать ті, які безпосередньо спрямовані на заволодіння чужим майном чи одержання іншої незаконної вигоди — шахрайство (ст.190 КК); привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст.191 КК), злочини у сфері господарської діяльності (стст.202, 204, 222 КК); контрабанда (ст.201 КК), службові злочини (стст.364, 365, 368, 368² КК) тощо.

До супутних злочинів можуть бути віднесені незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення (ст.200 КК), фіктивне підприємництво (ст.205 КК), підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст.358 КК), службове підроблення (ст.366 КК).

Так, вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 15.04.2014 К. засуджено за ч.5 ст.191, ч.4 ст.190, ч.2 ст.209, ч.2 ст.358, ч.3 ст.358 КК.

Згідно з вироком, К. за попередньою змовою з Р., кримінальна справа стосовно якого закрита за п.8 ст.6 Кримінально-процесуального кодексу, за попередньою змовою групи осіб, зловживаючи службовим становищем, використовуючи підроблені документи, шляхом обману заволоділи належною Кіровоградській філії НАК «Украгролізинг» сільгосптехнікою на загальну суму 733373,03 грн.

Майно, яким заволоділи в результаті вчинення предикатних злочинів, передбачених ч.4 ст.191, ч.4 ст.190 КК, через ТОВ «Кіровоградагропостач», «Кіровоградагронафтотранс», ЗАТ Торговий дім «Кіровоградагропостач» та ПП «Украгропромпостач» К. і Р. незаконно реалізували, чим спричинили державі збитки в сумі 733373,03 грн.

Відмиваючи доходи, одержані незаконним шляхом, кошти, отримані від незаконної реалізації майна Кіровоградської філії НАК «Украгролізинг», К. і Р. перераховували на підприємства, які не здійснювали фінансово-господарської діяльності, з метою їх переведення у готівку, а також використали на фінансово-господарську діяльність належних їм підприємств.

Тобто в даному кримінальному провадженні основними предикатними злочинами, з якими тісно пов’язане відмивання доходів, були шахрайство (ст.190 КК) і заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ст.191 КК). Вторинним, підпорядкованим злочином є підроб-
лення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст.358 КК).

Неіснуюче зерно

Вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда від 3.02.2014 В. і С. засуджено за ч.4 ст.190, ч.2 ст.28, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.1 ст.209 КК.

Згідно з вироком, у червні 2009 року В. — директор і засновник ПСП «Агро-Союз», С. — директор і засновник ПСП «Агро-Січ-П» і генеральний директор ВАТ «Племзавод «Любомирівка» — інша особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, — вступили в змову з головою правління ВАТ «Йосіпівське ХПП» К. для заволодіння в особливо великих розмірах майном Аграрного фонду шляхом обману, зловживання службовим становищем та службового підроблення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, К. як голова правління ВАТ «Йосіпівське ХПП» підписав з В., С. та іншою особою як з керівниками підприємств ПСП «Агро-Союз», ПСП «Агро-Січ-П» і ВАТ «Племзавод «Любомирівка» завідомо неправдиві договори на складське зберігання зерна, якого фактично в наявності не було. На підставі цих договорів В., С. та інша особа від імені очолюваних ними підприємств через Аграрну біржу м.Києва реалізували Аграрному фонду неіснуюче зерно пшениці 2-го класу врожаю 2009 року, яке нібито зберігалося на ВАТ «Йосіпівський ХПП».

На підставі укладених фіктивних договорів купівлі-продажу зерна К. склав і видав завідомо неправдиві документи про те, що ВАТ «Йосіпівське ХПП» переоформило зерно пшениці 2-го класу врожаю 2009 року, яке надійшло від ПСП «Агро-Союз» в кількості 490 тонн, від ПСП «Агро-Січ-П» в кількості 500 тонн та від ВАТ «Племзавод «Любомирівка» в кількості 495 тонн, і надав їх В., С. та іншій особі.

Після цього останні, використовуючи надані їм завідомо неправдиві документи, діючи кожен від свого підприємства, склали акти прийому-передачі неіснуючого зерна пшениці, а потім отримали та заволоділи шляхом обману грошовими коштами Аграрного фонду в сумі 2106205,20 грн.

З метою відмивання доходів, одержаних шляхом вчинення предикатного діяння, передбаченого ч.4 ст.190 КК, В., С. та інша особа уклали з ТОВ «Нафто-Трейд» договори поставки нафтопродуктів, чим вчинили інвестування в очолювані ними підприємства за рахунок коштів, одержаних злочинним шляхом.

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 3.06.2013 К. засуджено за ч.5 ст.191, ч.1 ст.366, ч.1 ст.209 КК, вчинених за таких обставин.

Працюючи та обіймаючи з грудня 1998 року різні керівні посади в КП «Теплоенергетик» м.Кіровограда, К. особисто та опосередковано через близьких родичів створив приватні підприємства та господарське товариство: ПП «Будпласт-Груп», ПП «Промметиз-К», ТОВ «Ельбор».

30.09.2011 і 19.01.2012 між НАК «Нафтогаз України» і КП «Теплоенергетик» в особі К. укладено договори купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, населенням, релігійними організаціями і установами та організаціями, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

Переслідуючи мету наживи, будучи директором КП «Теплоенергетик», достовірно знаючи про наявність на рахунках підприємства значних коштів, у період з 28.02 до 16.07.2012 К. заволодів ними в сумі 4147483,50 грн., що є особливо великим розміром, шляхом перерахування на рахунок підконтрольної та фактично належної йому юридичної особи ПП «Будпласт-Груп». Підставою для перерахування ПП «Будпласт-Груп» 4147483,50 грн. були складені К. завідомо неправдиві офіційні документи: договір №1П від 26.09.2011, додатки до нього і акти прийому-передачі.

Маючи печатку підконтрольної та фактично належної йому юридичної особи ПП «Будпласт-Груп», достовірно знаючи електронний ключ та пароль програмно-технічного комплексу «Клієнт—Банк» із виконання розрахункового обслуговування поточного рахунка, з метою відмивання частини доходів, одержаних шляхом вчинення злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК, 16.03, 20.03, 21.03., 23.03 та 26.03.2012 К. перерахував із поточного рахунка ПП «Будпласт-Груп» на рахунок Управління власності та приватизації комунального майна КМР ГУ ДКСУ у Кіровоградській області грошові кошти в сумі 240103,20 грн.

Призначенням платежу К. вказав оплату за договором купівлі-продажу від 14.03.2012 нежитлового приміщення, тобто використав кошти, одержані внаслідок вчинення предикатного діяння, що передувало відмиванню доходів, для придбання підконтрольній та фактично належній йому юридичній особі ПП «Будпласт-Груп» м.Кіровограда нежитлового приміщення загальною площею 178,9 м², розташованого по вул. Калініна.