Пройшлися по суті

ВАС знову скасував рішення ВРЮ про звільнення за порушення присяги. Але цього разу вже не з процедурних мотивів

У Вищої ради юстиції та Вищого адміністративного суду розійшлись погляди щодо підстав звільнення суддів. При цьому в колегіальному органі переконані, що судова інстанція взагалі не повинна мати повноваження щодо перегляду самої суті рішень Ради, а вищий суд має до ВРЮ майже ідентичні застереження. Але щодо перегляду вердиктів власне законників.

Вже не на часі

Як повідомляв «ЗіБ», розглянувши низку скарг на рішення Ради, у ВАС вказали на порушення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності. У свою чергу, Верховний Суд дійшов іншого висновку і підтримав позицію ВРЮ, що цей період обмежується трьома роками, а не одним. Здавалося б, тема вичерпана.

Водночас недавно в Єдиному реєстрі судових рішень було опубліковано новий вердикт ВАС, яким знову скасовано рішення колегіального органу. Щоправда, цього разу в суді проаналізували саму суть звинувачень і не погодились із наведеними аргументами.

Вперше, і напевне не востаннє, таке рішення було винесене у справі за скаргою Наталії Гриньковської із Шевченківського райсуду столиці. Законницю було звинувачено у порушенні присяги через розгляд нею клопотання прокуратури про застосування запобіжного заходу до громадянина, який підозрювався у сутичках з правоохоронцями 1.12.2013. Як зазначається у рішенні ВРЮ,суддя вирішила застосувати до затриманого взяття під варту, але не обгрунтувала недостатність застосування альтернативного заходу, як того вимагає ст.196 Кримінального процесуального кодексу.

Також члени ВРЮ вказали на порушення прав затриманого. Так, у рішенні Ради зазначається, що ст.206 КПК передбачає таке: «якщо особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи, доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи, вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи». Якщо ж із зовнішнього вигляду особи вбачається, що до неї застосовувалось насильство, такі самі дії законник має зробити незалежно від заяви особи.

Як наголошували у Раді, відповідну заяву робив як сам затриманий, так і його адвокат. Але суддя не забезпечила невідкладного проведення судово-медичного обстеження.

Як пояснювала в інтерв’ю нашому виданню секретар дисциплінарної секції ВРЮ Алла Лесько, ігнорування фактів жорстокого побиття особи є достатнім фактом для того, щоб прийти до висновку про порушення присяги. Тому так Рада вирішила і цього разу.

Альтернативні пояснення

Натомість у ВАС подивилися на ці факти під іншим кутом. Так, судді не погодились із тим, що Н.Гриньковська не навела підстави, які унеможливили застосування домашнього арешту чи взяття на поруки. «Суддя врахувала тяжкість покарання, що загрожувало підозрюваному, вік та стан його здоров’я, те, що підозрюваний не сприяв органам досудового розслідування, та дійшла висновку про наявність підстави вважати, що застосування до підозрюваного більш м’якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК», — йдеться у рішенні ВАС. Також Н.Гриньковська вважала, що альтернативний запобіжний захід не упередить спроби затриманого переховуватися та перешкоджати розслідуванню.

Окрему увагу судді ВАС приділили інформації щодо порушення прав затриманого. Так, у рішенні пояснюється, що відповідно до матеріалів справи на час розгляду питання про запобіжний захід прокуратура вже була повідомлена про протиправні, на думку захисту, дії відносно особи під час затримання. Дані про це були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Окремо у ВАС наголосили, що на момент розгляду клопотання про запобіжний захід громадянин був у статусі затриманого, а потім взятий під варту, а це «передбачає перебування під повним контролем правоохоронних органів та органів прокуратури, виключає застосування до нього неправомірного насильства».

Автомобільний прецедент

Окрім взяття особи під варту, Н.Гриньковську звинувачували у позбавленні посвідчень водія відразу 6 осіб. Відповідно до інформації правоохоронців, вони рухались у колоні «автомайдану» і проігнорували вимогу працівників ДАІ зупинитись. У ВРЮ наполягали, що у справах фактично не містилося жодних інших доказів вини водіїв, окрім рапортів правоохоронців та протоколів про адміністративне правопорушення. Таким чином, зазначили у Раді, не було всебічно досліджено докази.

До того ж, уважають у колегіальному органі, суддя не враховувала жодних обставин, які могли б пом’якшити відповідальність, а тому застосувала до кожного з водіїв однакову санкцію — позбавлення права керувати авто на 4 місяці.

Натомість у ВАС наголосили, що суддя, розглядаючи справу, «наділений певною свободою та повноваженнями щодо неупередженого встановлення та з’ясування обставин та власного розуміння фактів». При цьому, відповідно до рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи, тлумачення закону, оцінювання фактів і доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності. Виключення можуть становити лише випадки злочинного наміру чи грубої недбалості.

Де чиї повноваження

Окремо у суді наголосили, що ВРЮ»не наділена повноваженнями щодо перевірки правильності оцінки судом доказів у справі, законності та обгрунтованості рішення, яка здійснюється судом вищої інстанції згідно з порядком, встановленим відповідним процесуальним законом». Представники ВАС зазначили, що перевірка такого рішення будь-яким суб’єктом владних повноважень в іншому порядку законодавством не передбачена, а тому порушує норми ч.2 ст.19 Конституції.

Така правова позиція фактично перекреслює твердження членів колегіального органу, щовони буцімто і не розглядають рішення, які ухвалювали судді «по суті», а переймаються процесуальними моментами та захистом прав людини. Однак, очевидно, у ВАС дивляться на вердикти колегіального органу під іншим кутом. Як наслідок, у вищому суді визнали рішення Ради незаконним та скасували його.Щоправда, як і в минулі рази, ВРЮ має шанс на оскарження цього рішення у Верховному Суді.

Позиція ВАС, напевне, поновить дискусію щодо повноважень суду скасовувати рішення Ради. Як зазначав голова ВРЮ Ігор Бенедисюк, суд повинен мати право переглядати рішення колегіального органу лише щодо дотримання процедури. В іншому разі втрачатиметься сама суть діяльності колегіального органу. Адже виявиться, що кілька законників, нехай і вищої інстанції, мають більше повноважень, ніж два десятки членів Ради, яких обирають з’їзд суддів, адвокати, науковці, прокурори, парламент і Президент.

Можливо, ця точка зору буде врахована при підготовці майбутнього закону «Про Вищу раду правосуддя». Принаймні вже зараз у «Перехідних положеннях» нового закону «Про судоустрій і статус судів» обмежено можливості оскарження рішень ВРЮ щодо відмови у призначенні законника. Проте виведення з-під судового контролю вердиктів Ради навряд чи піде на користь незалежності вітчизняної Феміди та іміджу країни в цілому. Адже тоді судді звертатимуться відразу до Страсбурга, а цій інстанції жодним чином не заборонено давати оцінку рішенням ВРЮ.