«Розумний, зважений контроль за людьми, які уособлюють правосуддя, є невід’ємною складовою справедливого суду»
На продовження обговорення законопроекту «Про забезпечення права на справедливий суд» пропонуємо вашій увазі черговий блок ексклюзивних коментарів, які «ЗіБ» отримав від членів Ради з питань судової реформи при Президентові.
— Чи голосували ви за проект №1656? Які ваші пропозиції не ввійшли до остаточного тексту документа?
— Як член ради я не тільки брав участь в обговоренні законопроекту, а й підтримав його прийняття. Як і чимало моїх колег, я став членом ради з чітких та принципових міркувань — прагнув оновити систему судових органів та органів юстиції, піднявши її до такого рівня, коли будь-який правник не соромитиметься мати з нею справу, а громадяни та бізнес зможуть розраховувати на те, що, звернувшись до судових чи юстиційних органів, вони отримають справедливість — той самий результат, заради якого згадані органи створюються.
У цьому контексті проект №1656 відповідає як формальній меті вдосконалення судової влади та пов’язаних із нею інституцій, визначеній главою держави, так і бажанню багатьох українських юристів зробити місця побачення людини та держави гідними їх обох.
Будучи практиком, протягом останніх років я з нерозумінням та занепокоєнням спостерігав за тими відцентровими, політизованими процесами, що відбувалися в діяльності Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Тому головною метою стосовно згаданих органів було повне їх «перезавантаження». Із задоволенням можу запевнити, що до остаточного тексту проекту №1656 включені всі мої пропозиції щодо ВРЮ, на яких я неодноразово наполягав протягом роботи ради.
Так, законопроект прямо передбачає, що з дати набрання ним чинності повноваження обраних членів нинішнього складу Ради (тобто тих, що не стали такими за посадами) будуть припинені. Обрання нових представників відбуватиметься протягом 3 місяців за якісно новими процедурами, які передбачають відстояні нами антикорупційні інструменти — розкриття інформації щодо майнового стану кандидатів, складення мотиваційних листів, виступи перед іншими кандидатами з доповідями щодо себе та програми майбутньої діяльності у ВРЮ.
Не менш позитивною виглядає запроваджена заборона на одночасне обіймання місця в цьому органі та продовження діяльності на посаді судді, адвоката або народного депутата. Заборона сумісництва фактично стає крапкою в дискусії щодо сумісництва, розпочатої окремими колегами. На превеликий жаль, попри очевидність морально-етичної сторони сумісництва в юридичній професії, люди продовжували професійну діяльність (зокрема в адвокатурі), маючи при цьому прямий вплив на ВРЮ та в непоодиноких випадках використовуючи її як майданчик для лобіювання власних або клієнтських інтересів.
Не можу не відзначити також урахування численних зауважень юридичної громадськості стосовно збереження системи господарських судів, гаряча дискусія щодо ліквідації яких велася протягом кількох місяців. У цьому контексті цікавою виглядає ідея повернення Верховному Суду повноважень найвищого суду загальної юрисдикції. Механізм, який пропонується проектом №1656, відображає позитивний досвід сучасних супранаціональних інституцій, зокрема Європейського суду з прав людини, де питання про допуск справи до розгляду Великою палатою вирішується окремою колегією з-поміж її членів, але аж ніяк не первинною палатою, з рішенням якої сторона висловлює незгоду.
Таким чином, проект №1656 (у тому вигляді, в якому він був поданий до парламенту), безумовно, є великим кроком уперед. Звичайно, це зовсім не означає, що він гарантовано розв’яже більшість проблем судових та юстиційних інституцій, які нагромаджувалися в Україні протягом років. Більше того, альтернативні проекти, що пропонувалися іншими робочими групами, теж заслуговують на увагу, адже містять чимало конструктивних пропозицій, зокрема стосовно повноважень голови Ради суддів та ВРЮ, дисциплінарного провадження щодо суддів. Завданням парламенту є звести всі конструктивні ідеї науковців і практиків у єдиний уніфікований документ. Це стане підтвердженням того, що наша держава залишила за собою здатність рішуче змінюватися на краще. І проект №1656 може виступати гідною базою таких фундаментальних змін.
— Чи згодні ви з тим, що право на справедливий суд можна забезпечити за рахунок розширення підстав для притягнення суддів до відповідальності, що, власне, є наріжною темою законопроекту №1656?
— І я, і ви можемо не витрачати зайвих зусиль на розширене тлумачення поняття «право на справедливий суд», адже воно чітко визначене в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та втілене в десятиріччях практики Європейської комісії з прав людини та ЄСПЛ. Розумний, зважений контроль за людьми, що уособлюють правосуддя в країні, є невід’ємною складовою такого справедливого суду, адже суддя несе солідарну відповідальність за власну діяльність як перед суспільством, якому він слугує, так і перед державою, частиною інституції в якій він є.
Водночас, залишаючи за собою простір для заохочення чи догани, суспільство не може та не повинне мати прямих механізмів впливу на суддів, оскільки в такому випадку суддівський корпус як гілка влади припиняє своє самостійне, впорядковане на державному рівні існування, а на зміну йому приходить суб’єктивізм і хаос.
Навпаки, проект №1656 закріплює роль держави в розумному, виваженому та виправданому впливі на суддів обома визначеними способами, тобто через механізми підвищення престижу суддівської професії (за рахунок змін у системі кваліфікаційних класів та обсягу оплати праці суддів і працівників апарату) та, звичайно, через розширення підстав для притягнення суддів до відповідальності. Останнє здійснюватиметься шляхом чіткого визначення підстав і порядку здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів, запровадження 8 видів дисциплінарних стягнень, чітких строків притягнення винуватців до відповідальності та строків погашення дисциплінарних стягнень, визначення гарантій захисту прав суддів та змагальності в дисциплінарному провадженні.
Чи покликане таке розширення створити систему ручних суддів, котрими керуватимуть органи впливу? Звичайно, ні. На мій погляд, вони мають на меті створення в суддів почуття безумовної відповідальності за чистоту власної мантії, яку йому довірило українське суспільство.
— Чи поділяєте ви точку зору деяких членів ради, що запропонована реформа лише посилює контроль з боку глави держави за суддями?
— З величезною повагою ставлячись до думки колег, я переконаний, що їхні заяви про посилення контролю Президента за процесами в суддівському корпусі є трохи перебільшеним. Вичерпний перелік повноважень глави держави закріплений в Основному Законі, який, звичайно, не планується змінити через проект №1656. Питання про диверсифікацію організаційних повноважень Президента щодо приведення суддів до присяги та підписання посвідчення взагалі не мають бути предметом тривалих дискусій.
Що стосується думки окремих колег та громадських діячів про антиконституційне розширення повноважень Президента щодо ліквідації судів та переведення суддів до судів нижчого рівня, то в цьому слід орієнтуватися на позицію єдиного органу, що має повноваження визначати антиконституційність законів, — Конституційного Суду. Він дотепер не висловлювався негативно щодо проекту.
Очевидні переваги проекту №1656 не повинні затьмарюватися політичними дискусіями, адже в правників, політиків та суспільства має бути єдина узгоджена мета — спільними зусиллями здобути для України світле майбутнє.
Партнер-засновник АО «Арцингер» адвокат Сергій Шкляр
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!