С головой не дружат!

Чем борцам с коррупцией мешают постоянные руководители судов?

«Равенство и братство» предлагают ввести активисты в судах. Ведь, по их мнению, избрание на административные должности сейчас происходит непрозрачно. Из-за чего и судьи страдают, и с коррупцией не успевают бороться.

Кожен хоче керувати…

З поданням до парламенту антикорупційної стратегії активісти взялися вичищати авгієві стайні судової системи. Так, на їхню думку, без очищення та реформування системи суддівського самоврядування й наведення порядку на місцях Україна програє боротьбу з корупцією. Громадським спостерігачам упала в око величезна кількість проблем. Однією з них нібито є процес обрання керівників судів.

Як зазначив Роман Куйбіда, громадяни на друге місце після ВРП поставили голів судів як найбільшу загрозу свободі та незалежності суддів. За даними, на які посилається активіст, майже 18% громадян вбачають «проблему в посаді», втім, лише 2% суддів погоджуються з тим, що така проблема взагалі існує. За словами Р.Куйбіди, принаймні 30% правників вбачають можливості у голів впливати на процеси в суді та тиснути на людей.

Активну громадськість дуже турбує, чому судді не бачать проблеми, на відміну від них. Для себе вони пояснюють такий стан справ історичними реаліями, коли було неможливо стати суддею без зустрічі з очільником установи. Зокрема, до появи нових механізмів призначення та добору кандидатів особа, яка претендувала на посаду судді, мала взяти довідку щодо наявних вакансій. «Звісно, будь-хто такі довідки отримати не міг, тож це дало можливість сформувати дружні колективи, які підтримують виключно одну людину», — резюмував Р.Куйбіда.

Борці з корупцією так стурбовані цією проблемою, що порівнюють голів судів, які під час судової реформи залишилися на своїх посадах, із диктаторами. Мовляв, вони хитрістю обнулили попередні строки і через перейменування судів залишились у своїй зоні комфорту.

Найгірше, вважають активісти, те, що судді сприймають голову суду не як ворога. Ба більше — радяться, як їм вчиняти в тих чи інших справах та які рішення приймати. На думку окремих громадян, украй необхідні багато запобіжників та часта ротація. Мовляв, чи не кожен суддя хоче побути головою, тож треба всім дати таку можливість.

Перші серед рівних

Втім, думка представників судової влади істотно відрізняється. Адже вони не лише не вбачають проблеми, але й стверджують, що зацікавленість з боку активістів та органів, покликаних боротися з корупцією, надмірна. Так, голова Ради суддів Богдан Моніч зазначив: «Насамперед хотілося б розуміти, які корупційні ризики пов’язані з обійманням адміністративної посади в суді? У висновках Консультативної ради європейських суддів про роль голів судів зазначається, що голова суду є першим серед рівних і за своїм статусом, на відміну від адміністративних посад в інших державних органах, не має особливих владних функцій. Тож посада голови суду фактично не створює передумов до корупції».

Як наголошують судді, у світі існують доволі різні моделі призначення на адмінпосади у судах. В Україні ж запроваджена доволі демократична модель, яка передбачає прозорий механізм голосування та обрання кандидата. Нині судова влада підтримує тезу про те, що саме колектив повинен обирати голову суду, адже він в подальшому буде звітувати перед ними щодо результатів своєї діяльності. Проте є і нюанси.

Скаржаться судді й на те, що в Україні вже є випадки, коли на тих, хто голосує сам за себе, складаються адміністративні протоколи. НАЗК вважає, що конфлікт інтересів не просто наявний, а потребує викоренення. Судді ж у розпачі через те, що їхня чисельність подекуди така критична, що не лише обирати нема з кого, але й голосувати нема кому. Втім, про ці проблеми борці з корупцією чути не хочуть, запевняючи, що одного дня реформа в системі судочинства закінчиться і все буде добре. А зараз нам вкрай необхідно зруйнувати те, до чого руки раніше не доходили.

Однак, як наголошує голова РСУ, існує інша проблема, яка потребує вирішення. Виявляється, у деяких колективах конкуренція за адмінпосаду така серйозна, що судді не здатні самостійно обрати голову суду. Втім, чинне законодавство не передбачає належного механізму дій для випадків, коли протягом місяця або більше суд залишається без голови, а в суді точаться чвари. «Такий механізм дійсно варто напрацювати та зробити його прозорим і зрозумілим», — наголосив Б.Моніч.

Поділився він і перспективами, зокрема щодо навантаження на суддю. Раніше розподіл справ відбувався за участі голови суду, втім, сьогодні із цим легко справляється система автоматизованого розподілу. Так, нині в системі суддівського самоврядування напрацьовують механізми, які допоможуть визначити навантаження на суддю, враховуючи складність справи та її особливості. Крім того, потребує реформи і система місцевих судів, адже проблема нестачі суддів існує дуже давно та гостро потребує вирішення.

Неготове суспільство

Загалом судді не проти боротьби з корупцією, але вимагають уваги до проблем, з якими зараз стикнулася судова влада через недолугі реформи. Наприклад, судді готові віддати справи для альтернативного розгляду, втім, систему третейських судів, яку намагається реанімувати Міністерство юстиції, суспільство не сприймає. Майже так само, як і систему медіації. Як наголошують спікери, вже настав час зізнатися: якщо виконати рішення суду іноді буває важко, то що казати про виконання рішень третейських судів або ж мирових угод?

Крім того, на думку суддів, запит на судові рішення в першу чергу йде від суспільства, яке взагалі нікому не довіряє. Ні правоохоронні органи, ні органи державної влади, ні парламентарі не мають більшої довіри, ніж судді. Тож не варто звинувачувати суддів у провалі непродуманих реформ.

Як наголосила суддя Касаційного господарського суду Ганна Вронська: «Судді Верховного Суду підтримують реформи, запропоновані антикорупційною стратегією, але з деякими застереженнями. Адже не кожен суддя має хист та бажання займати адміністративні посади, тож змушувати кожного суддю до цієї роботи не дуже ефективно». Крім того, в судах затверджуються положення, якими регламентуються процеси внутрішньої діяльності, проведення зборів суддів. Зокрема, у КГС такі положення прописані досить ретельно, тож голосують судді не за одного кандидата, а за кількох.

Торкнулася суддя також і проблеми впровадження електронного суду. Зокрема, як зазначила Г.Вронська, крім технічних проблем, які можна вирішити, необхідно враховувати ще й проблему матеріального забезпечення судів. Адже якщо на рівні ВС судді мають належні умови праці, то в місцевих судах немає ні якісного Інтернету, ні обладнання для проведення відеоконференцій.

Також необхідно виявити належну повагу і до громадян, адже далеко не всі з них мають безперешкодний доступ до мережі і, як наслідок, — е-судочинства. Особливо гостро ця проблема постає у віддалених районах. Тож впровадження електронного судочинства не повинне створювати зайві кола пекла для учасників процесу.

Не розбазарювати бюджет

Давши можливість висловитися представникам судової системи, активісти продовжили просувати ідеї щодо реформ. Зокрема, однією з бід, на їхню думку, залишається фінансування судової системи як таке, що має корупційні ризики та дуже непрозоре за своєю суттю. Вони зауважили, що сьогодні багато грошей іде на зарплати суддям-«п’ятирічкам», які не здійснюють правосуддя, адже не призначені безстроково.

Крім того, нібито величезні кошти виділяються на зарплати суддям з тих установ, які перебувають у процесі ліквідації (напевне, маються на увазі вищі спеціалізовані суди. — Прим. авт.).

А ще активісти відчувають напади туги, коли їх не запрошують на заходи, які проводять для суддів. Мовляв, неможливо простежити, куди були витрачені гроші — чи то на корпоратив для суддів, чи то на справу.

Під час обговорення в групах активісти висували і більш цікаві пропозиції — починаючи від тотального контроля за суддями і закінчуючи безпосереднім втручанням громади у процес обрання голів судів. А деякі активісти, не маючи ні юридичної освіти, ні розуміння процесуальних тонкощів, бажали спробувати себе в ролі святої інквізиції. Наприклад, один з присутніх сказав: «Я вже кілька разів ходив до суду та мав можливість скласти своє враження про верховенство права та шляхи його розбудови». 

ПРЯМА МОВА

Богдан МОНІЧ,
голова Ради суддів:

— Зараз є проблема, яка дуже гостро постає в деяких судах, пов’язана з тим, що далеко не кожен суддя хоче обіймати адмінпосаду, готовий до цієї підвищеної відповідальності та збільшеного навантаження. Тож у судах з малою кількістю суддів постійно стикаються з тим, що змушені обирати кандидатів, які ні досвіду не мають, ні хисту.

Потрібно прагнути, щоб збори суддів мали можливість обрати на посаду голови установи особу без додаткових обмежень. Якщо особа справляється з покладеними на неї обов’язками, то обмеження певними строками перебування на посаді я вважаю недоречним.