У порушенні розумних строків законники винуватять обсяг роботи
Порушення розумних строків розгляду справ тягне за собою покарання для представників третьої гілки влади у вигляді притягнення до дисциплінарної відповідальності або позбавлення мантії за порушення присяги. У негативних наслідках тяганини могли переконатися судді, скарги на дії яких розглядала Вища кваліфіка¬ційна комісія. Деяких законників комісія помилувала, побачивши, що ті вживали заходів, аби не допустити затягування, проте більшості так і не вдалося переконати «кваліфікаційників» у своїх спробах запобігти порушенню строків.
Необмежені в часі
У приміщенні ВККС в останній день березня зібралося чимало представників третьої гілки влади та невдоволених громадян, які прагнули справедливого покарання для суддів. Якщо напередодні комісія переважно роздавала «перепустки» на безстрокове обрання, то 31 березня зосередилася на розгляді скарг на законників. У вузьких коридорах, як завжди, відчувалося напруження та хвилювання. Але, як сказав один із членів комісії, якщо судите — будьте готові до нарікань.
Значна кількість громадян була обурена тривалим очікуванням на суддівські вердикти. Так, представниці Львівського окружного адміністративного суду Тетяні Шинкар дорікали за порушення розумних строків розгляду справ. Озвучуючи свої претензії до судді, заявник почав пояснювати членам комісії суть справи, яку вона розглядала. «Нам це не потрібно. Цим займається апеляційна інстанція. Скажіть коротко, що ви хочете від судді і що вона порушила?» — запитали «кваліфікаційники». «Я неодноразово подавав заяву про її відвід. Суддя не давала мені можливості навіть зачитати свої клопотання, — нарешті повідомив скаржник. — Більш того, дана справа перебувала в її провадженні більше року.» «І це називається адміністративне судочинство», — дорікнула член комісії Галина Колеснік.
Затягування розгляду Т.Шинкар мотивувала великим навантаженням і неналежними умовами праці, що перекреслює будь-яке намагання вчасно виконати вимоги закону. Крім того, відзначила законниця, позовна заява була дуже об’ємною. «Я могла прийняти рішення на основі наявних доказів, але їх було недостатньо. І заради об’¬єктивності я, в тому числі й за клопотанням самого заявника, відкладала розгляд через витребовування матеріалів», — зауважила суддя.
«Ви, мабуть, забули принцип адміністративного судочинства. Ви і заявник не повинні доказувати. Чому ви не виконали вимог закону?» — поцікавився член ВККС Віктор Мікулін.
У підсумку кваліфкомісія не пробачила Т.Шинкар зволікання з винесенням вердикту і оголосила їй догану.
Така сама доля спіткала й представницю Нововодолазького райсуду Харківської області Любов Марюхну. Останній також закидали тяганину, яка тривала з 2009 року. Зрештою, рішення у справі було скасоване апеляційною інстанцією.
За словами скаржника, коли він повідомляв судді, що запізнюється на засідання, та не заперечувала, а коли нарешті прибув, відклала розгляд справи.
«Чому не вживали заходів щодо своєчасного розгляду?» — дорікнули «кваліфікаційники». Свою неоперативність суддя аргументувала тим, що хво¬ріли потерпілі у справі. Але, схоже, таке пояснення членам комісії видалося неправдоподібним, тому вони вирішили, що догана має стати для неї своєрідним сигнальним дзвіночком.
Не пощастило також судді Кілійського райсуду Одеської області Миколі Балану. За тяганину в розгляді справи, яка вирішується й досі, відносно нього відкрили дисциплінарне провадження. Законник визнав, що справа досить довгий час перебувала в його провадженні.
«Вам відоме поняття «розумні терміни» і те, що ви повинні вжити всіх можливих заходів щодо забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом? А якщо вона не вирішується протягом 3 років, про які розумні строки можна говорити?! Суд намагався щось зробити, аби уникнути цих порушень?» — засипали М.Балана запитаннями. Не виходити за розумні часові рамки останньому завадила низка обставин, мовляв, доводилося неодноразово відкладати розгляд у зв’язку з неявкою сторін. Також, за словами судді, в мате¬ріалах був відсутній висновок експертизи. «А якщо людина не погодиться пройти експертизу?» — допитувалися члени ВККС. Суддя не заперечував, що тоді приймав би рішення на підставі уже наявних доказів. «Треба було це робити раніше!» — вказали представники комісії.
У свою чергу В.Мікулін засумнівався, «чи вистачає в судді кваліфікації і сил, аби вирішити спір». «Чи зверталися ви до голови суду по допомогу, або ви, можливо, зацікавлені в чомусь і упереджено розглядаєте справу?» — запитав він у М.Балана. Поки що законник обходився без втручання керівництва і запевнив, що докладе всіх зусиль, аби довести справу до кінця. Але «кредиту дові¬ри» він не отримав. «Якщо приймете конструктивні рішення, це буде для вас пом’якшуючою обставиною», — підсумувала ВККС. А наразі відносно М.Балана відкрили дисциплінарне провадження.
Пошукові дії
Натомість двом представницям Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська Тетяні Єлісєєвій та Тетяні Кудрявцевій, яких також звинувачували в порушенні розумних строків, пощастило уникнути покарання. У справі, яку вони вирішували, неодноразово оголошувалася перерва, і процес затягнувся на 1 рік 9 місяців. Причиною зволікань, за словами законниць, стало непосильне навантаження. Так, в однієї з них за рік назбиралося майже 5 тис. матеріалів, з яких близько половини вона розглянула. Схоже, жінкам вдалося переконати членів ВККС, що на оперативності правосуддя міг позначитися значний обсяг роботи, й ті вирішили обмежитися лише пересторогою й настановою. Дисциплінарне провадження щодо однієї судді припинили, а в іншої закінчився строк притягнення до відповідальності.
А от представника Харківського райсуду Харківської області Григорія Савченка комісія залишила в підвішеному стані. Щоправда, заявник скаржився ще й на дії служителя цієї ж обителі Феміди Ігоря Караченцева, але той на засідання ВККС не з’явився.
28 разів справа, яку слухав Г.Савченко, призначалася до розгляду. За словами останнього, 14 разів був відсутній сам підсудний. А коли той більш ніж тричі не з’являвся на засідання, суддя оголосив його у розшук і справа зависла в повітрі. Між іншим, сам «втікач» згодом переконував, що нікуди не зникав, мовляв, його просто неналежним чином повідомляли про засідання. Він же, до речі, і поскаржився на дії законника.
Як з’ясувалося, в райвідділ міліції інформація щодо розшуку не надходила. Більш того, додали «кваліфікаційники», на суддівські запити вартові порядку реагують досить швидко. «Як можна припинити справу, якщо підсудний є? Чи маєте ви докази, що направляли повідомлення до райвідділу?» — намагалися з’ясувати члени ВККС. Твердих аргументів Г.Савченко не навів, але сказав, що, коли підсудний дав про себе знати, відразу ж призначив справу до розгляду.
Він, як і решта суддів, на яких були нарікання, винив у всьому навантаження, вказавши, що в його провадженні перебуває близько 3 тис. справ. «Яка, на вашу думку, мета скарги?» — поцікавилися в служителя Феміди. «Очевидно, щоб зробити мені погано. Я намагаюся не порушувати закон і глибоко каюсь», — переконував суддя. Але поки що його виправдання не принесли бажаного результату. Було вирішено провести додаткову перевірку. Не виключено, що після неї в діях законника можуть знайти ознаки порушення присяги.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!