РП переконана в необхідності контролювати місцеві бюджети
В Україні влада делегує частину своїх повноважень органам місцевого самоврядування, тим самим останні є не тільки захисниками інтересів місцевої громади, а й агентами держави у виконанні її повноважень на місцях. Відповідно, місцеві органи влади розпоряджаються і значними фінансовими ресурсами, однак контролю за їхнім використанням фактично немає.
Місцева влада, поряд із власними повноваженнями, реалізує делеговані державою повноваження у сфері держуправління, освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури і спорту тощо. Для цього держава передає місцевим органам бюджетні ресурси у вигляді закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів, а також трансфертів з держбюджету. У 2010 році такі ресурси в місцевих бюджетах становили понад 85% від загальної суми отриманих ними доходів.
Відповідно, держава має відстежувати, як органи місцевого самоврядування забезпечують використання цих коштів на реалізацію державної політики в усіх сферах життє¬діяльності громади, та контролювати дотримання фі¬нансового законодавства на місцях з метою недопущення обставин, за яких наслідки місцевого господарювання можуть позначитися на місцевих громадах і суспільстві в цілому.
Світова практика свід¬чить, що за місцевими бю¬джетами наглядають як органи урядового, так і державного зовнішнього фі¬нан¬сового контролю. Нині майже 20 держав світу мають повноваження на здій¬снення контролю за органами місцевого самоврядування. Серед них Австрія, Бельгія, Болгарія, Грузія, Італія, Латвія, Польща, Росія, Словаччина, Угорщина.
За стандартами INTOSAI, зовнішньому аудиту в особі ВОФК підлягають усі публічні фі¬нанси. Адже оцінка ефективності використання держ¬ресурсів в умовах гострого дефіциту державного бюджету потребує саме незалежного контролю як від органів місцевого самоврядування, котрі розраховують потребу в трансфертах, так і Уряду, який здебільшого визначає, скільки і кому дати коштів.
Сьогодні в Україні такий контроль здійснюють лише органи державної контрольно-ревізійної служби, які представляють виконавчу владу. Служби внутрішнього аудиту на рівні місцевого самоврядування не створені. Отже, принципи незалежності, об’єктивності й прозорості при фінансових перевірках використання коштів місцевих бюджетів забезпечуються частково.
Водночас у проекті Національної стратегії щодо запобігання та протидії корупції на 2011—2014 роки йдеться про необхідність розширення повноважень зовнішнього незалежного аудитора — Рахункової палати — щодо контролю за органами місцевої влади з метою охоплення всіх видів їх діяльності. Положення Конституції та ратифікованих актів міжнародних організацій дозволяють РП здійснювати зовнішній контроль за виконанням місцевих бюджетів у частині делегованих повноважень. Такі повноваження РП Конституційний Суд визнав правомірними ще у 2000 р.
Згідно з Бюджетним кодексом 2001 року РП мала повноваження щодо контролю за «використанням бюджетних коштів у частині фінансування повноважень місцевих державних адмі¬ністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по доходах і видатках».
Однак на сьогодні в Мінфіні передбачено недопущення РП до здійснення незалежного аудиту місцевих бюджетів.
Рахункова палата вважає правомірним і доцільним додатково унормувати зазначене законодавче поле і доповнити ч.1 ст.110 Бюджетного кодексу положенням щодо повноважень Рахункової палати здійснювати незалежний фінансовий контроль за використанням коштів місцевих бюджетів на здійснення видатків, які визначені функціями держави і передані на виконання АР Крим та місцевому самоврядуванню.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!