Не ігноруйте рішення КС!

Суддям у відставці мають перерахувати довічне грошове утримання з 19.02.2020, а не з нового року, як хоче ПФУ.

Рада суддів України

РІШЕННЯ

24 вересня 2020 року м.Київ №53

Про звернення до Пенсійного фонду України щодо перерахунку довічного грошового утримання 

20.08.2020 до Ради суддів звернулась громадська організація «Всеукраїнська асоціація суддів у відставці» з листом, у якому ставиться питання невідповідності роз’яснення ПФУ від 13.04.2020 №2800-030101-5/11687 та роз’яснення Міністерства соціальної політики від 17.04.2020 №5519/02-20/54 висновкам, викладеним у рішенні Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 від 16.06.2020. 

У зв’язку з викладеним, РСУ досліджено наявність проблемних питань соціального забезпечення суддів у відставці, а також визначення напрямів удосконалення соціального забезпечення носіїв судової влади.

Конституційний Суд у рішенні від 18.02.2020 №2-рп/2020 виклав юридичну позицію про те, що запровадження згідно із положеннями п.25 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII (зі змінами) різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Підтверджуючи викладені у раніше прийнятих рішеннях свої позиції, КС у мотивувальній частині рішення №2-рп/2020 зазначив, що право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично.

Таким чином, визнавши неконституційними положення п.25 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону №1402-VIII зі змінами, КС припинив дію запроваджених дискримінаційних обмежень прав суддів у відставці, як таких, що суперечить положенням ч.1 ст.126 Основного Закону.

13.04.2020 ПФУ звернувся до Міністерства соцполітики з листом №2800-030101-5/11687, в якому виклав свою думку про те, що суддям у відставці, яким перерахунок щомісячного довічного грошового утримання було здійснено з 1.01.2020 із розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI, перерахунок довічного грошового утримання буде здійснюватися при збільшені суддівської винагороди після 18.02.2020 (з 1.01.2021).

В свою чергу Мінсоцполітики листом №5519/02-20/54 погодилось з позицією ПФУ щодо механізму проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці, викладеною в листі ПФУ.

Вказані листи ПФУ спрямовано на адреси головних управлінь ПФУ в областях та м.Києві для врахування в роботі, що стало підставою для територіальних управлінь ПФУ для відмови у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі довідок про зміну суддівської винагороди починаючи з 19.02.2020. 

У той же час, 16.06.2020 ВС ухвалено рішення у зразковій справі №620/1116/20, яким позов Криворученка Д.П. задоволено частково, визнано протиправним рішення ГУ ПФУ в Чернігівській області від 5.03.2020 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, зобов’язано ГУ ПФУ в Чернігівській області здійснити Криворученку Д.П., як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25.02.2020 №03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.

Вказане рішення ВС набрало законної сили 7.08.2020.

Зокрема, у пп.33—40, 42 рішення ВС від 16.06.2020 зазначено:

«33. Згідно з ч.1 ст.91 закону «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

34. Статтею 152 Конституції передбачено, що закони та інші акти за рішенням КС визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

35. Отже, з дня ухвалення КС рішення №2-р/2020 закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

36. ВС неодноразово, зокрема у постановах від 6.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі №200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

37. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням КС, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків суб’єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов’язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням КС з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24:00 цього дня. Відповідно, з 00:00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення КС, до правовідносин, що регулюється таким законодавством, застосовується норма, що відповідає Конституції, вступила у силу і діє.

38. Таким чином, перерахунок, який просить здійснити позивач з 1.01.2020, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення КС рішення №2-р/2020.

39. Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення КС рішення №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до закону №1402-VIII.

40. При цьому, на переконання колегії суддів, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці <…>.

42. З цього приводу колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки №03/36-740, виданої ТУ ДСАУ про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п.25 розд.XII «Прикінцевих та перехідних положень» закону №№1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим законом, та працював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.»

Рішенням ВС від 16.06.2020 визначено, що «зважаючи на те, що Криворученко Д.П. вийшов у відставку з посади судді до завершення проходження кваліфоцінювання суддів щодо нього і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку позивачу (судді у відставці) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 5.03.2020 є протиправним та відповідно зазначене рішення територіального органу ПФУ підлягає скасуванню. А відтак, позовна вимога Криворученка Д.П. про зобов’язання ГУ ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі зазначеної довідки №03/36-740, виданої ТУ ДСАУ, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання з 1.01.2020 є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, з 19.02.2020».

Відповідно до вимог ст.290 Кодексу адміністративного судочинства в рішенні ВС від 16.06.2020 визначено, що вказане рішення є зразковим для справ, у яких:

позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфоцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді 3 роки після проходження кваліфоцінювання;

відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) — територіальні органи Пенсійного фонду — ГУ ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, мм.Києві та Севастополі;

спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом ПФУ здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 (дати ухвалення рішення КС №2-р/2020) з урахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;

позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу — судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді 3 роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення КС рішення №2-р/2020. 

Таким чином, можна констатувати, що позиція ПФУ, викладена у листі №2800-030101-5/11687, погоджена листом Мінсоцполітики №5519/02-20/54 суперечить висновкам ВС, викладеним у рішенні у зразковій справі №620/1116/20, які є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст.19 Конституції визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч.5 ст.13 закону «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Частиною 3 ст.291 КАС передбачено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні ВС за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки ВС, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Застосування органами ПФУ позиції, викладеної в листі №2800-030101-5/11687, без врахування правової позиції ВС, викладеної в рішенні у зразковій справі №620/1116/20, призводить до порушення соціальних прав суддів у відставці на отримання довічного грошового утримання судді у відставці, що призведе до масових звернень до суду за захистом порушених прав щодо оскарження рішень територіальних управлінь ПФУ про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці за довідками, виданими після рішення КС №2-р/2020 з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а це потягне невиправдані судові витрати, відшкодування яких будуть покладені на територіальні управління ПФУ.

Крім того, така позиція ПФУ та Мінсоцполітики всупереч правовим висновкам ВС підриває авторитет правосуддя. 

Система правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їхніх сімей встановлена законом «Про судоустрій і статус суддів», положення якого узгоджуються з вимогами міжнародних актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, які є необхідною умовою здійснення правосуддя, а також гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.

Визначені Конституцією та законами гарантії незалежності суддів є невід’ємним елементом їх статусу та поширюються на всіх суддів України. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому у зв’язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці.

Організація матеріального забезпечення суддів після досягнення ними пенсійного віку, умови і порядок його надання врегульовані загальними законами «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», а також спеціальними законами України, які встановлюють умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов’язкового державного страхування — «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу».

КС також у своїх рішеннях неодноразово висловлював свої юридичні позиції з питань матеріального забезпечення суддів як невід’ємної складової їх статусу.

Узагальнюючи ці юридичні позиції, слід відзначити, що незалежність суддів є невід’ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів; незалежність суддів полягає передусім у їхній самостійності, непов’язаності при здійсненні правосуддя будь-якими обставинами та іншою, крім закону, волею; положення Конституції стосовно незалежності суддів, яка є невід’ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов’язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу, права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової гілки влади.

Конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.

Гарантуючи незалежність суддів, держава зобов’язується її забезпечити, зокрема, через матеріальний і соціальний захист, що включає гарантію виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Довічне грошове утримання суддів є особливою формою соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання суддів, у тому числі після звільнення від виконання обов’язків судді; щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага; особливість щомісячного довічного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування.

Рішенням чергового XV з’їзду суддів від 7.03.2018 доручено Вищій раді правосуддя, Раді суддів вжити заходів щодо усунення дискримінації суддів у відставці у частині виплати та перерахунку довічного грошового утримання.

Відповідно до ст.133 закону «Про судоустрій і статус суддів» РСУ є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів, розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, правового захисту судів, соціального захисту суддів та їхніх сімей та приймає рішення з цих питань.

Заслухавши та обговоривши інформацію голови комітету РСУ з питань забезпечення незалежності суддів Жука А.В., відповідно до стст.126 — 134 закону «Про судоустрій і статус суддів», та Положення про Раду суддів України, затвердженого рішенням позачергового Х з'їзду суддів 16.09.2010 (з подальшими змінами), Рада суддів 

вирішила:

1.Визнати позицію ПФУ, викладену в листі №2800-030101-5/11687, яка погоджена листом Мінсоцполітики №5519/02-20/54 такою, що суперечить висновкам ВС, викладеним у рішенні у зразковій справі №620/1116/20.

2.Звернути увагу ПФУ та Мінсоцполітики, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, а правові висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах ВС, є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

3.Звернутись до ПФУ та Мінсоцполітики щодо відкликання листів №2800-030101-5/11687 та №5519/02-20/54.

Голова Б.С.Моніч