Заборона, що не скасовується

ГПК передбачає накладання на боржників обмежень на виїзд за кордон, але про їх зняття мовчить

При спробі перетину державного кордону фізична особа може раптом дізнатися про наявність заборони на виїзд, установленої як забезпечення виконання судового рішення. Та, виявляється, сплата боргу цю перешкоду не усуне.

Стаття 337 Господарського процесуального кодексу встановлює правила тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України. Його передбачено як винятковий захід забезпечення виконання судового рішення. Стаття складається з 5 частин, кожна з яких визначає процедуру застосування судом такого заходу.

Зокрема, у ч.4 ст. 337 ГПК встановлено, що суд негайно розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З 21.10.2019 набрала чинності норма, яка врегульовує застосування судом тимчасового обмеження фізичної особи — боржника в праві виїзду за кордон у межах справи про неплатоспроможність такої особи в порядку, визначеному в Кодексі з процедур банкрутства.

Прогалиною законодавства є відсутність урегулювання питання щодо скасування цього виключного заходу забезпечення. Відсутність норми, яка передбачала би порядок та підстави скасування такої заборони, є прямим шляхом до порушення прав людини. Це неприпустимо в умовах утвердження України як правової держави.

Адже, зважаючи на установлену в кодексі секретність призначення та розгляду, застосування такого заходу може стати несподіванкою для багатьох боржників і за наявності потреби виїзду за кордон спонукати до негайного погашення боргу. Отже, аналогічним має бути й порядок скасування заборони.

У зв’язку із цим ст.337 ГПК необхідно доповнити ч.6 такого змісту: «Заява про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України розглядається судом невідкладно без повідомлення сторін. Ухвала про скасування тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України набирає чинності з моменту її постановлення, направляється державному (приватному) виконавцю та підлягає негайному виконанню».

Крім того, у ГПК передбачена терміновість розгляду як зазначенї, так і ряду інших заяв зі строками «негайно», «1 день», «невідкладно», «не пізніше наступного дня». Таке навантаження та інтенсивність праці суддів першої інстанції необхідно врахувати в показниках роботи суддів та на законодавчому рівні врегулювати можливість негайного розгляду такої заяви іншим суддею в разі відпустки чи хвороби судді, який розглядає справу по суті.

У процесі доопрацювання процесуальних кодексів, написаних нашвидкуруч, украй важливим є досягнення балансу дотримання прав людини та виконання судом покладеної на нього функції контролю виконання судового рішення. Європейський суд з прав людини майже в кожному рішенні звертає увагу на вжиття державою як індивідуальних заходів, спрямованих на виконання конкретного рішення, так і заходів загального характеру, спрямованих на усунення підстав для надходження до ЄСПЛ заяв проти України в майбутньому.