ВС наполягає на скасуванні бар’єрів між ним і громадянами
Законодавці пропонують розширити повноваження Верховного Суду і, зокрема, надати повноваження щодо прийняття нового судового рішення. У самому ВС хоча й погоджуються з нововведеннями, однак наголошують, що чинне законодавство суттєво ускладнює можливість звернення до нього громадян. А це, на думку експертів, істотно обмежує можливості судового захисту.
Нові права
Фахівці ВС проаналізували положення проекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення роботи Верховного Суду України»(№7447), внесеного на розгляд Верховної Ради народним депутатом Дмитром Притикою.
Пропонується внести зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів», Цивільного процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Господарського процесуального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу, якими розширити процесуальні повноваження ВС.
Передбачається розширити перелік підстав для перегляду ним судових справ, уточнити порядок розгляду справ ВС на перехідний період та процедуру їх передання до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Як зазначили в правовому управлінні ВС, зміни в цілому заслуговують на підтримку, адже їх прийняття дасть можливість підвищити статус ВС, посилити його процесуальні повноваження.
Пропонується доповнити перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень підставою щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, які регулюють питання відповідної судової юрисдикції.
Також змінами передбачене відновлення процесуальних повноважень судових палат ВС щодо розгляду ними справ відповідної юрисдикції. Також пропонується надати Суду повноваження щодо ухвалення нового рішення (постанови) по суті справи, яка переглядається, якщо буде встановлено незаконність рішень, прийнятих у ній.
Водночас окремі положення законопроекту ви¬кликають зауваження, наведені нижче.
Звільненням тут не місце
Проектом пропонується внести зміни до розд.XIII «Перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо зменшення суддів ВС до 20 (по 5 служителів Феміди від кожної спеціалізованої юрисдикції) та залишення на цих посадах тільки тих, що працювали у відповідних судових палатах ВС та відповідають указаним у проекті критеріям (безперервний стаж роботи безпосередньо на посаді судді ВС, наявність наукового ступеня, вченого звання, значних за обсягом публікацій науково-практичного змісту). При цьому повноваження визначати відповідність суддів ВС цим критеріям пропонується надати Вищій кваліфікаційній комісії суддів.
Представникам ВС, які, на думку ВККС, не відповідають названим критеріям, пропонується давати згоду на добровільне переведення до інших судів протягом 30 днів з дня прийняття кваліфкомісією рішення про відмову в залишенні їх на посаді. Якщо судді відмовляться, проектом передбачається звільнити їх, надавши при цьому вихідну допомогу в розмірі, встановленому на випадок відставки, і статус судді у відставці.
Експерти ВС переконані, що ці положення суперечать нормам Конституції. Так, виключний перелік підстав для звільнення судді визначено в ч.5 ст.126 Основного Закону:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею 65 років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення ним присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею за¬яви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Повноваження судді припиняються також у разі його смерті.
Конституція не містить жодних інших підстав для звільнення судді з посади або вказівок на те, що такі підстави можуть бути визначені законами, зауважують у ВС, а тому положення проекту суперечать нормам акта найвищої юридичної сили.
Крім того, за словами експертів, не всі передбачені в проекті критерії, відповідно до яких ВККС має визначати суддів ВС, котрі залишаться працювати на своїх посадах, є обгрунтованими. Зокрема, положення проекту передбачають обов’язкову наявність у судді ВС наукового ступеня, вченого звання та значних за обсягом публікацій науково-практичного змісту. Наразі ж у складі ВС відсутня необхідна кількість суддів, які відповідали б одночасно всім вищеназваним критеріям. Отже, якщо таку вимогу буде закріплено, стане неможливо підібрати необхідну кіль¬кість служителів Феміди.
Пропозиція проекту надавати суддям ВС, які не погодилися на переведення до іншого суду загальної юрисдикції, вихідну допомогу в розмірі, встановленому на випадок відставки, і статус судді у відставці є не чим іншим, як примусовим відправленням у відставку, наголошують експерти. Хоча ст.126 Конституції прямо передбачає, що відставка судді можлива лише на підставі подання ним відповідної заяви. Тобто це є правом, а не обов’язком.
Право на звернення
Експерти зауважили, що зміни, внесені законом «Про судоустрій і статус суддів» до всіх процесуальних кодексів, унеможливили реалізацію ВС контрольної функції щодо перегляду рішень судів нижчого рівня. Хоча положеннями проекту пропонується змінити порядок подання безпосередньо до ВС за¬яви про перегляд рішення з підстав установлення міжнародною судовою ¬установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення нашою державою міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом, однак порядок подання заяви про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної ін¬станції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах, або норм процесуального права, які регулюють питання відповідної юрисдикції, пропонується залишити той самий — через відповідний вищий спеціалізований суд.
Згідно з чинним порядком заява про перегляд судового рішення подається до відповідного вищого спеціалізованого суду, який у свою чергу перевірятиме таку заяву стосовно дотримання процесуальних вимог щодо її оформлення, а також прийматиме рішення про допуск справи до провадження у ВС.
Крім того, як наголошують експерти, положення процесуальних законів сформульовані таким чином, що суд нижчого рівня (в даному випадку відпо¬відний вищий спеціалізований суд) своєю ухвалою зобов’язує ВС переглянути рішення суду касаційної інстанції.
Статтею 55 Конституції гарантовано кожному право на судовий захист порушених прав і свобод. Частиною 4 цієї статті передбачено можливість звертатися по захист своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, після використання всіх національних засобів правового захисту. Така вимога повною мірою узгоджується з приписами ч.1 ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, звертають увагу у ВС.
Відповідно до основоположних засад судочинства, закріплених в ч.3 ст.129 Конституції, учасникам судового процесу забезпечується право апеляційного та касаційного оскарження рішення суду першої інстанції до судів апеляційної та касаційної інстанцій, а також перегляд відповідних рішень ВС. Тобто ¬останньою національною судовою інстанцією, до якої особа може звернутися по захист своїх прав і свобод, є ВС.
Проте ст.360 ЦПК, ст.240 КАС, ст.11121 ГПК та ст.40018 КПК встановлено обмеження щодо використання всіх національних засобів юридичного захисту. Зокрема, право особи звернутися до ВС як найвищого судового органу залежить від рішення колегії суддів відповідного вищого спеціалізованого суду, що безпосередньо виніс рішення у справі в порядку касації, з яким особа не погоджується. У свою чергу без розгляду цієї справи ВС особа втрачає право на звернення до відповідної міжнародної судової інституції.
Європейські цінності
Такий порядок суперечить міжнародному принципу безсторонності суду, закріпленому ч.1 ст.6 конвенції, порушує взяті Україною міжнародні зобов’язання не перешкоджати жодним чином ефективному здійсненню права на звернення будь-якої особи до Європейського суду з прав людини (ст.34 конвенції), а також не відповідає положенням ч.4 ст.55 Конституції.
На помилковість підходу у визначенні статусу ВС, передбаченому в законі «Про судоустрій і статус суддів», неодноразово вказувала і Європейська комі¬сія «За демократію через право» (Венеціанська комісія), котра рекомендує посилити процесуальну роль ВС, зазначають експерти. Так, у жовтні 2010 року Венеціанська комісія ухвалила спільний висновок щодо закону «Про судоустрій і статус суддів» та внесені ним зміни до процесуального законодавства. Згідно із цим ви¬сновком запропоновано відновити процесуальні повноваження ВС.
Закріплення в положеннях усіх процесуальних кодексів різного порядку розгляду справ ВС лише внесе плутанину в процесуальну діяльність як ВС, так і вищих спеціалізованих судів, переконані фахівці.
На думку експертів, слід запровадити єдиний порядок подання заяви про перегляд рішення — виключно до ВС і з підстав, установлених пп.1, 2 ч.1 ст.355 ЦПК, пп.1, 2 ч.1 ст.237 КАС, пп.1, 2 ч.1 ст.11116 ГПК, п.1 і 2 ч.1 ст.40012 КПК. Такий порядок дасть можливість комплексно врегулювати питання щодо процесуальних повноважень ВС, сприятиме оперативності та ефективності розгляду справ, підвищить рівень захищеності прав і свобод людини та суттєво розвантажить роботу вищих спе¬ціалізованих судів у частині вирішення питання про допуск справ до провадження, кажуть у ВС.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!