ВРЮ не знайшла «корпоративної етики» в діях столичних законників
Як і планувалося, на черговому засіданні ВРЮ, що відбулося 22 листопада, члени конституційного органу ви¬рішували долю керівництва судів. У списку бажаючих зайняти вакантні посади було 14 претендентів.
Подання щодо їх призначення внесла Рада суддів господарських судів. Утім, нещодавнє засідання РСГС проходило за зачиненими дверима, тому всі подробиці відбору кандидатів на адмінпосади залишилися за кадром. Крім цього, членам ВРЮ довелось вирішувати, чи не працювали столичні судді за правилами «корпоративної етики».
Оновлення керівництва
Зокрема, на посаду голови Рівненського апеля¬ційного господарського суду було призначено Юрія Дем’янчука. На засіданні секції Ради, яка проходила того дня, в кандидата поцікавилися, чим викликане його бажання очолювати суд. Останній переконливо аргументував своє прагнення, мовляв, має досвід роботи на посаді судді і зможе організувати роботу суду належним чином.
Крісло очільника Господарського суду Миколаїв¬ської області отримав Костянтин Василяка. Останній пропрацював на посаді судді 27 років, і за свої за¬слуги отримав гарну характеристику від голови РСГС, члена ВРЮ Олександра Удовиченка. У свою чергу голова ВРЮ Володимир Колесниченко додав, що керівництво області відзначило зусилля служителя Феміди щодо підтримання «життєдіяльності суду».
Користуючись нагодою, К.Василяк поскаржився членам ВРЮ, що для кращого функціонування суду потрібне нове приміщення. Останньому порадили знаходити «розумні компроміси» з місцевою владою.
Слідом за ним «адмінперепустку» до Господарського суду Херсонської області отримав Микола Закурін, який до цього обій¬мав посаду заступника голови суду.
Вакантне місце очільника Господарського суду Хмельницької області зайняв Сергій Крамар. Члени ВРЮ поцікавилися в кандидата, як відбувалася процедура відбору на посаду керманича. За словами С.Крамара, вона була досить чіткою і прозорою: колектив одноголосно підтримав його кандидатуру на зборах суддів.
Натомість претенденту на крісло голови Господарського суду Рівненської області Віктору Марачу довелося визначити ключові цілі перебування на посаді. Насамперед він планує домогтися покращення фінансування суду та вдосконалити підбір кадрів, при цьому не забуваючи про забезпечення ефективної діяльності Феміди. У В.Марача також запитали, які в нього відносини з органами міс¬цевого самоврядування. «Хороші!» — відповів суддя. У членів Ради виникло запитання, чи не заважатимуть йому гарні взаємини під час здійснення правосуддя. Однак кандидат запевнив, що мова йде тільки про робочі відносини. Очевидно, ці слова служителя Феміди переконали членів ВРЮ, проте вони йому порадили краще бути обізнаним щодо кількості справ, які перебувають у провадженні, оскільки В.Марач, обіймаючи до цього посаду заступника голови суду, не зміг пригадати навіть приблизну цифру.
Натомість його колега, претендентка на посаду заступника голови Одеського апеляційного господарського суду Лариса Бандура, спромоглася назвати принаймні орієнтовну кількість таких справ. «Мабуть, понад 3 тис.», — невпевнено поінформувала жінка.
Отримати посаду за¬ступника голови Господарського суду Київської області вдалося Тарасу Карпечкіну. Нагадаємо, що 6 вересня цього року роз¬гляд його кандидатури Рада відклала, оскільки він на той момент не був обраний суддею безстроково. 7 жовтня парламент надав Т.Карпечкіну пожиттєву «перепустку».
Схвальний вердикт ВРЮ отримав ще один столичний служитель Феміди. Заступником голови Київ¬ського апеляційного господарського суду призначили Віталія Корсака. В.Колесниченко, зауваживши, що в цьому суді «ухвалюють доленосні рішення для економіки країни», рекомендував В.Корсаку зробити все, аби забезпечити незалежність служителів Феміди і гарантувати неупередженість вердиктів.
Позитивні відгуки і жодних зауважень — такий ви¬сновок чекав на Олександра Коваленка, якого РСГС рекомендувала на місце заступника голови Господарського суду Сумської області. У підсумку члени ВРЮ прислухалися до думки «господарників» й доручили судді керівну посаду. Водночас вони погодилися призначити заступником голови Господарського суду Запорізької області Кирила Проскурякова. В останнього запитали, скільки справ у його суді розглядають із порушенням строків. Не називаючи конкретні цифри, він запевняв, що законники намагаються не виходити за часові рамки. Водночас В.Колесниченко перевірив, чи відомо кандидату, скільки його рішень після апеляції оскаржується в касаційному порядку. Трохи завагавшись, суддя назвав 3,4%.
Крісло заступника голови Господарського суду Житомирської області віддали Олегу Костриці, а заступником очільника Господарського суду Дніпропетровської області став Володимир Татарчук. Останнім у черзі на посаду був претендент на місце заступника голови Господарського суду Харківської області Павло Хотенець, про якого, за словами О.Удовиченка, склалася гарна думка в колективі. На засіданні секції Ради його кандидатуру підтримали одноголосно. А на засіданні органу П.Хотенця привітали з призначенням на посаду.
«Перепустки» на керівні посади отримали всі претенденти, зазначені в порядку денному, крім Петра Слободяна, який хотів отримати посаду заступника голови Господарського суду Волинської області. Згідно з офіційною версією на заваді стала відпустка судді. Прикметно, що відколи ВРЮ отримала повноваження призначати суддів на адмінпосади, вона жодного кандидата, рекомендованого відповідною радою суддів, не «забракувала».
Правовий бар’єр
Натомість не всім бажаючим приєднатися до суддівського корпусу пощастило пройти «випробування» у ВРЮ. Для претендента на посаду в Луганському окружному адміністративному суді Сергія Коршикова нездоланним бар’єром стало нечітке розкриття поняття права. Це вже не вперше, коли кандидату на мантію на заваді стає термінологія. На засіданні секції його кандидатуру підтримали не одноголосно, а вже під час зібрання Ради йому остаточно відмовили у внесенні подання щодо призначення.
У свою чергу кандидату на посаду в Полтавському окружному адмінсуді Роману Молодецькому довелося пояснювати, як йому вдавалося одночасно працювати і навчатися на денній формі. Останній запевняв, що міг це поєднувати завдяки «сприятливому графі¬ку роботи», і його підробіток не впливав на навчальний процес. Все ж таки він зміг переконати більшість членів ВРЮ в тому, що не пропускав лекції.
У підсумку Рада прийняла рішення про внесення подання главі держави про призначення 21 кандидата на посади суддів. Зокрема, 6 — на посади суддів місцевих адміністративних судів, 14 — місцевих загальних, одного — до місцевого господарського. Таким чином, крім С.Коршикова, всім вдалося отримати «перепустки».
Труднощі відправлення
Дискусії у стінах ВРЮ розпочалися під час роз¬гляду пропозиції В.Колесниченка від 10 вересня цього року щодо внесення подання про звільнення Сергія Жельне з посади судді Господарського суду Харківської області за порушення присяги. За словами В.Колесниченка, суддя позбавив сторону у справі права на інформацію про час розгляду справи.
У зв’язку з цим відповідач не зміг з’явитися до суду, але надіслав клопотання, в якому зазначалося, що сторону неналежним чином повідомили і представник не мав змоги підготуватися. У скарзі від представників ТОВ «Ельдорадо-Лізинг» ідеться, що таке ставлення Господарського суду Харківської області фактично вже стало для них традицією.
Утім, суддя заперечував свою провину, мовляв, причина непорозуміння — фінансові труднощі, які «гальмували» потік кореспонденції, але про це йому стало відомо згодом.
За суддю вступився О.Удовиченко, який під¬твердив, що внаслідок браку коштів траплялися випадки неналежного від¬правлення поштової кореспонденції. А наявність клопотання відповідача свід¬чить, що сторона все ж була повідомлена.
Очевидно, члени ВРЮ не змогли звести до спільного знаменника, тому залишили законника в «підвішеному стані», відклавши розгляд його питання.
Залишитися в мантії пощастило судді Совєт¬ського райсуду м.Макіївки Донецької області Юрію Нікішину. Від звільнення його врятував член ВРЮ Валерій Бондик, який відкликав своє подання. Таке рішення він мотивував тим, що суддю вже притягнуто до дисциплінарної відповідальності і що йому дзвонили відносно згаданого законника. «Під тиском я відкликаю пропозицію», — заявив В.Бондик.
Натомість представник Ленінського райсуду м.Миколаєва Микола Олефір опинився в списку претендентів на звільнення через свого сина, який працював у тому ж суді. Законник ви¬знав, що дійсно його син у зв’язку з тим, що троє людей пішло в декретну відпустку і нікому було працювати, стажувався в суді. Але невдовзі він виправив ситуацію. На запитання В.Бондика, навіщо йому був потрібний такий «дрібний корупційний штрих», суддя відповів, що його син підпорядковувався не йому, а «керівнику апарату суддів». У підсумку Рада не знайшла підстав для звільнення М.Олефіра.
Прощання з Фемідою вдалося уникнути й четвірці столичних суддів: представниці Печерського райсуду Олені Кафідовій та її колегам з Апеляційного суду м.Києва Сергію Слиньку, Станіславу Кравченку та В’ячеславу Наставному.
Їхня суддівська доля вирішувалася на засіданні Ради вже не вперше. Утім, щоразу на заваді була відсутність або О.Кафідової, або ініціатора пропозиції про звільнення четвірки суддів, члена ВРЮ Рената Кузьміна. Як повідомляв наш тижневик, останній заявляв, що служителі Феміди своїми рішеннями засвідчили наявність «корпоративної суддівської етики». 22 листопада на засіданні були присутні всі четверо суддів і Р.Кузьмін. Проте, очевидно, законникам вдалося переконати членів ВРЮ у відсутності корпоратив¬ної етики, і пропозицію Р.Кузьміна не підтримали.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!