В умовах обмеженого простору

ВС відстоюватиме свої повноваження й приміщення

Після тривалої перерви представники Верховного Суду зібралися на засідання Пленуму, аби влаштувати закону «Про судоустрій і статус суддів» конституційну пробу.

При цьому учасники заходу продемонстрували неабияку одностайність: ані різких зауважень, ані критичних висловлювань, які останнім часом часто лунали в стінах Кловського палацу, журналісти цього разу так і не почули. Схоже, суддів ВС таки згуртували наявні проблеми. Останні, як виявилося, стосуються звуження не лише повноважень, а й робочого простору, в буквальному розумінні цього слово¬сполучення. Аби не бути зіпсованими, чи то обділеними «квартирним питання», люди в мантіях вирішили відстоювати власну територію до кінця.

Боротьба за територію

Хоча про намір урядовців забрати в найвищого судового органу дві будівлі й віддати їх Вищому спеціалі¬зованому суду з розгляду цивільних і кримінальних справ стало відомо ще кілька тижнів тому, поява відповід¬ної резолюції Кабінету Міністрів стала для членів ВС прикрою несподіванкою.
12 листопада, перш ніж відкрити засідання Пленуму, очільник ВС Василь Онопенко розповів про те, що 27 жовтня Уряд видав розпорядження стосовно розміщення новоствореного вищого спеціалізованого суду в приміщенні, в якому до цього часу розташовувалися судові палати з розгляду цивільних і кри¬мінальних справ ВС. За інформацією головуючого, розуміючи «непросту ситуацію», його колеги почали поступово звільняти свої кабінети. Однак 10 листопада Кабмін видав нове розпорядження, згідно з яким ВЦКС має розміститися в будівлях на вул. П.Орлика, 4 і 4-а. Новоствореній установі має бути передано в оперативне управління вказані будинки разом з господарськими спорудами і майном (зокрема й автомобілями).
«ВС в установленому порядку забезпечити передачу будівель разом з господарськими спорудами й іншим майном вищому спеціалізованому суду», — процитував п.2 урядової резолюції В.Онопенко. «Скажіть, будь ласка, з якого часу Кабінет Міністрів уповноважений давати розпорядження і вказівки ВС?» — обурився він. За словами головуючого, з таким же успіхом можновладці могли б передати в оперативне управління ВЦКС «суддів ВС разом з апаратом і справами».
Водночас керманич найвищої судової інстанції заявив, що 58 його колег не будуть вершити правосуддя на вулиці. «Ми працюватимемо так, як і працювали: розглядатимемо справи відповідно до Конституції», — запевнив присутніх Василь Васильович. На його переконання, «за¬брати честь, совість, справедливість і почуття гід¬ності» в представників очолюваного ним органу нікому не вдасться. Також, на думку В.Онопенка, не можна позбавляти Суд передбачених Основним Законом функцій зі здійснення правосуддя.
Голова ВС закликав присутніх діяти в передбачений законом спосіб і за¬пропонував улаштувати конституційну пробу окремому положенню реформеного закону. Мова йде про пп.1 п.14 розд.XIII закону «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким Кабмін у місячний строк з дня набрання чинності цим актом має забезпечити розміщення ВЦКС в адміністративних приміщеннях, де раніше розташовувалися судові палати в цивільних і кри¬мінальних справах ВС. На переконання В.Онопенка, прийнявши відповідне положення, парламентарі фактично здійснили управління об’єктами державної власності, що є прерогативою урядовців. Крім того, ця норма, за його словами, не відповідає ст.130 Основного Закону, згідно з якою держава забезпечує належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Крім направлення конституційного подання, Василь Васильович запропонував оскаржити зазначену резолюцію Кабміну до Окружного адміністративного суду м.Києва. «Іншого шляху я не бачу, — зауважив керманич. — А сьогодні ми повинні спокійно працювати, розглядати справи».

Номінальний статус

Утім, спокійно працювати в нових реаліях представникам ВС, схоже, не вдасться. І тому вони вирі¬шили направити подання до Конституційного Суду стосовно відповідності Основному Закону й інших положень реформеного продукту.
Зокрема, суддів найвищої інстанцій бентежить те, що законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено суттєве звуження повноважень ВС, що впливає на його конституційний статус як найвищого органу в системі судів загальної юрисдикції та практично виключає можливість діяльності ВС як судового органу, прийняття ним остаточних судових рішень, а також реалізацію громадянами та юридичними особами права звертатися по захист своїх прав і законних інтересів безпосередньо до цієї установи.
«Ні в кого немає сумнівів стосовно того, що окремі положення закону «Про судоустрій і статус суддів», а також норми процесуального законодавства, якими визначено повноваження ВС, не відповідають місцю та ролі цього органу в судовій системі України, визначених Конституцією», — заявив у своєму виступі В.Онопенко. Зокрема, на його переконання, це стосується положень процесуальних кодексів, якими за¬проваджено процедури перевірки та допуску до розгляду у ВС скарг учасників процесу на рішення суду касаційної інстанції відповідним вищим спеціалізованим судом із закріпленням права останнього приймати рішення про відмову в допуску до такого прова¬дження.
Крім того, за словами доповідача, нові законодавчі положення фактично надають вищим спеціалізованим судам «більш значимого, вивершеного над найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції статусу», що не узгоджується з приписами ст.125 Основного Закону.
Непокоїть В.Онопенка і той факт, що відтепер очолюваний ним орган не зможе ухвалювати рішень по суті справи. ВС може тільки скасовувати відповідні судові рішення й направляти справи на новий розгляд до касаційного суду. «Очевидно, що ці законодавчі положення також є неконституційними. Крім того, вони фактично зводять нанівець позитив інших положень процесуальних кодексів, якими запрова¬джується прецедентний характер рішень ВС», — за¬уважив очільник Суду.
Неконституційними, на переконання В.Онопенка, є і зміни до процесуального законодавства, що відкидають можливість оскарження рішень касаційних судів з підстави неоднакового застосування норм процесуального права. «Крім того, що в такий спосіб суттєво звужується конституційне право кожної особи на судовий захист, це неминуче призведе до виникнення численних конфліктів стосовно розмежування юрисдикції. У кінцевому результаті таких змін окремі правовідносини можуть взагалі опинитися поза межами судового захисту, оскільки виявиться, що вони не підсудні жодному суду», — спрогнозував він.
Також Василь Васильович висловив свої зауваження щодо положень, згідно з якими Пленум ВС не наділений правом надавати судам роз’яснення з питань застосування законодавства.
До речі, озвучені В.Онопенком зауваження до закону «Про судоустрій і статус суддів» збігаються з позицією Венеціанської комісії щодо нового статусу і повноважень ВС. Окрім цього, представники останнього не будуть першопрохідцями і на шляху до КС, оскільки кілька місяців тому 54 народні обранці вже звернулися до хранителів Конституції зі схожим поданням, яке ще досі роз¬глядається.

Втрачені гарантії для всіх

За словами керманича ВС, другий важливий блок конституційного подання стосується всіх суддів України. Це питання матеріального забезпечення та со¬ціального захисту. «Мова не йде про якісь меркантильні інтереси, питання стосується гарантій незалежності суддів», — пояснив доповідач. За його інформацією, КС неодноразово наголошував на тому, що незалежність суддів реалізується, зокрема, забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і со¬ціального захисту.
На думку голови ВС, новим законом було суттєво знижено гарантії належного фінансового та мате¬ріального забезпечення, со¬ціального захисту, а також безпеки суддів. Зокрема, за інформацією В.Онопенка, законодавець скасував право судді на відставку за станом здоров’я, зменшив розмір вихідної допомоги судді, який виходить у відставку, звузив перелік посад, час роботи на яких зараховується до суддівського стажу тощо.
«У своїй сукупності ці законодавчі положення призвели до суттєвого зниження рівня соціального захисту та належного забезпечення діяльності суддів», — переконаний очільник ВС. Негативні результати такого законодавчого підходу, на його переконання, є очевидними, оскільки в останні місяці суспільство стало свідком постійного відтоку із судової системи найбільш досвідчених та кваліфікованих кадрів.

Колективна підтримка

Солідарним з Головою ВС був і Іван Шицький, який раніше не скупився на критичні зауваження на адресу свого начальника. «Ні в кого не залишається сумнівів щодо неконституційності положень, про які йдеться в поданні», — констатував суддя ВС. Він за¬пропонував виключити з тексту конституційного подання словосполучення«на думку ВС». Останній, за його словами, орган судової влади держави, який має з’ясовувати в КС питання щодо відповідності Конституції інших законів.
А ось Олександр Терлецький порадив спершу направити подання щодо офіційного тлумачення поняття «найвищий судовий орган», а вже потім звертатися стосовно неконституційності положень закону «Про судоустрій і статус суддів». Утім, за прогнозом В.Онопенка, такий алгоритм дій може забрати багато часу, близько півроку. Тому учасники засідання дійшли висновку, що той, хто представлятиме подання, має «озброїтися документами», які містять визначення поняття «найвищий судовий орган».
У свою чергу Віктор Маринченко «реанімував» питання щодо оплати праці людей у мантіях. За його словами, доцільно було б поставити питання про офі¬ційне тлумачення таких понять, як «суддівська винагорода», «місячна заробітна плата судді», що містяться в положеннях нового закону. Також він звернув увагу на те, що лише суд¬дів позбавили доплати за звання «заслужений юрист». В.Маринченко ви¬словив зауваження і стосовного того, що законодавець відмінив кваліфікаційні класи. Останні, на переконання представника ВС, були стимулом для підвищення кваліфікації суддів.
Урешті-решт усі присутні на засіданні підтримали конституційне подання.

***

Схоже, розмови про скасування найвищого судового органу країни були дещо передчасними, його представники вирішили ще повоювати. Ставку на КС судді ВС зробили невипадково. Очевидно, вони втратили віру в законодавців. Останні в процесі розробки й ухвалення закону «Про судоустрій і статус суддів» обіцяли виконати рекомендації Венеціанської комісії. Та з моменту оприлюднення висновків європейських експертів минуло вже більше місяця, однак ініціатори судової реформи не квапляться повертати найвищому судовому органу його колишні повноваження і статус. Чи зможуть це зробити хранителі Конституції — прогнозувати складно, однак уже зрозуміло, що ВС просто так зброю не складе. І тим паче не самоліквідується, навіть в умовах обмеженого правового й робочого простору, які йому створили можно¬владці.

Ольга КИРИЄНКО