Вред - наложным платежом, процесс - с отсрочкой

Поскольку вопросы о незаконности решений, действий или бездеятельности органов власти решаются лишь по результатам рассмотрения дела, исковое заявление не может быть возвращено из-за неуплаты судебного сбора

Вищий господарський суд України

Інформаційний лист

21 листопада 2011 року    №01-06/1625/2011

Про деякі питання практики застосування
Закону України «Про судовий збір»

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням закону «Про судовий збір», та на доповнення до інформаційного листа ВГС від 25.08.2011 №01-06/1175/2011 «Про Закон України «Про судовий збір» Вищий господарський суд уважає за необхідне звернути увагу на таке.

1. Згідно з пп.4 і 5 п.2 ч.2 ст.4 закону за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а в разі подання позовної заяви майнового характеру — 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми; ставки судового збору з касаційної скарги на рішення суду становлять, відповідно, 70 і 50%.

Зазначені ставки судового збору підлягають застосуванню незалежно від того, коли — до набрання законом чинності чи після цього — подано позов та прийнято рішення суду, яке оскаржується в апеляційному або в касаційному порядку.

2. Підпунктом 8 п.2 ч.2 ст.4 закону визначено розмір ставки судового збору з апеляційної та касаційної скарги на ухвалу суду, а саме — 0,5 розміру мінімальної заробітної плати. Відповідне положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на будь-які ухвали господарського суду, незалежно від того, чи передбачено законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

3. На даний час зберігає чинність Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової інспекції від 22.04.93 №15. У вирішенні питань, пов’язаних зі сплатою та поверненням сум судового збору при розгляді справ господарськими судами, останніми мають ураховуватися відповідні положення названої інструкції в частині, що не суперечить закону.

4. Згідно з ч.1 ст.7 закону сплачена сума судового збору повертається у передбачених в цій частині випадках за ухвалою суду. Зазначене питання має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов’язаної із цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

5. Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, дія­ми чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду. Питання стосовно незаконності згаданих рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи, тому пов’язані з цим обставини не підлягають з’ясуванню під час прийняття судом позовної заяви, і останню не може бути повернуто судом у зв’язку з несплатою судового збору. Розподіл судових витрат між сторонами здійснюється в подальшому згідно із судовим рішенням, прий­нятим по суті справи, з урахуванням приписів ст.49 ГПК.

6. Частиною 1 ст.8 закону передбачена можливість, зокрема, відстрочення судом сплати судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Якщо строк, на який надано таку відстрочку, закінчився, а сплату судового збору здійснено не було, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення у справі), або звільнити сторону від сплати судового збору (частина друга тієї ж статті закону), або залишити позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК.

7. Пунктом 2 ч.2 ст.4 закону не визначено окремо ставку судового збору за подання до господарського суду позовної заяви про захист ділової репутації фізичної або юридичної особи. У визначенні такої ставки господарському суду слід виходити з того, що відповідні позовні заяви (з урахуванням положень пп.6 п.1 ч.2 ст.4 закону) мають немайновий характер і повинні оплачуватися судовим збором згідно з пп.2 п.2 ст.4 закону, крім позовних заяв про відшкодування моральної шкоди, які належать до заяв майнового характеру й, отже, оплачуються названим збором відповідно до пп.1 п.2 ст.4 цього законодавчого акта. Якщо в одній позовній заяві об’єднано вимоги немайнового та майнового характеру, судовий збір підлягає оплаті за ставками, встановленими для позовів як майнового, так і немайнового характеру.

8. Як зазначалося в п.4 інформаційного листа ВГС від 26.10.2011 №01-06/1481/11 «Про Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», оскільки законом не встановлено розміру судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство та заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, то в господарських судів відсутні правові підстави застосувати приписи ч.13 ст.7 та абз.4 ч.1 ст.9 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у разі несплати кредиторами судового збору.

Голова Вищого господарського суду В.ТАТЬКОВ