Член Комиссии по вопросам правовой реформы Ирина Гловюк:

«УПК, учитывая специфику уголовного процесса, всегда является компромиссным документом»

Уголовный процессуальный кодекс во все времена критиковали с разных сторон. Правоохранительным органам не нравилось, что он определяет границы в их деятельности, адвокаты, наоборот, сетовали на недостаток возможностей для эффективной защиты. Поэтому его то и дело «совершенствовали» в пользу той или иной стороны. Пока же говорят о необходимости принять новый кодифицированный акт, чтобы согласовать то, что напринимал парламент в последние годы. Чего же ждать от нового УПК? Об этом «ЗиБ» узнал у члена рабочей группы по вопросам реформирования криминальной юстиции Комиссии по вопросам правовой реформы, профессора, д.ю.н. Ирины ГЛОВЮК.

«Внесок науковців дозволяє забезпечити доречне співвідношення між конкуруючими інтересами»

— Ірино Василівно, ви входите до складу робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції Комісії з питань правової реформи. Наскільки гострою є потреба у реформуванні кримінального процесуального законодавства?

— Можу впевнено сказати, що потреба у реформуванні кримінального процесуального законодавства назріла давно. Вона зумовлена кількома чинниками.

По-перше, коли приймався Кримінальний процесуальний кодекс, доречні зауваження науковців стосовно його норм майже не були враховані.

По-друге, деякі норми, інститути та процедури, які були закладені у текст КПК у 2012 році, «спрацювали» зовсім не так, як передбачалось у моделі кримінального провадження. Наприклад, «автоматичний» порядок початку досудового розслідування, застосування заходів забезпечення кримінального провадження та деякі інші.

По-третє, ті виклики, які стоять перед нашою державою, також зумовили внесення змін та доповнень до КПК, які не завжди були синхронізовані з уже чинними положеннями.

По-четверте, більш ніж 80-ма законами вносилися зміни та доповнення до КПК, які не завжди вкладалися в модель кримінального провадження.

По-п’яте, ряд положень кодексу визнано неконституційними.

Насправді цей перелік можна продовжувати. Проте, думаю, і цих факторів достатньо для ілюстрації потреб у реформуванні кримінального процесуального законодавства.

— Чи правильно, що до складу таких груп включаються науковці? Чи працюватиме на практиці те, що гарно в теорії?

— Зараз з невідомих мені причин і юридична наука, і науковці загалом піддаються критиці, і нерідко — вельми далекій від толерантної та конструктивної. Зокрема, у ситуаціях, коли висловлюються науково обґрунтовані позиції. Утім, я переконана, що участь науковців у робочих групах з реформування законодавства є необхідною. Адже саме внесок науковців дозволяє забезпечити доречне співвідношення між конкуруючими інтересами і досягти балансу у кримінальному провадженні.

Що стосується теорії і практики, то я особисто не вважаю, що сучасна кримінальна процесуальна теорія відірвана від практики кримінального провадження. Адже такі поверхові твердження виходять, як правило, від тих, хто не має глибинних знань доктрини кримінального процесу.

Без сумніву, теоретичні пропозиції мають бути апробовані практикою. Проте гарантій, що вони будуть реалізовані так, як прогнозувалося при їхньому моделюванні, немає. Адже є також інші фактори, які впливають на ефективність кримінальної процесуальної діяльності, крім якості законодавства. Зокрема, кадрова складова, організація діяльності органів охорони правопорядку, корупційні загрози, державне фінансування тощо.

— Чи легко працювати у форматі робочої групи? Чи ви вже мали такий досвід раніше? Чи збігаються думки у науковців та практиків?

— У форматі робочої групи працювати надзвичайно корисно та цікаво. Є можливість побачити і почути різні точки зору досвідчених колег з однієї проблеми, сумісно та конструктивно змоделювати та запропонувати можливі шляхи вирішення тих чи інших проблем, які можуть мати місце на практиці, при формулюванні норм кримінального процесуального законодавства.

Думки науковців та практиків збігаються не завжди, і до цього слід ставитися із розумінням. Саме поєднання підходів здатне забезпечити корисні зміни та доповнення до КПК.

Легкою праця щодо реформування кримінального процесуального законодавства не може бути ніколи. Адже КПК завжди був і буде певним компромісним документом. Бо, з одного боку, він має забезпечити охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а з іншого — швидке, повне та неупереджене розслідування і судовий розгляд, які пов’язані із втручанням у права людини. Відповідно, формулювати його норми надзвичайно складно.

Разом з тим у робочої групи є необхідний досвід: я, наприклад, вже брала участь у таких групах раніше.

«Мені як адвокату хотілося б бачити ще більш розширені можливості захисту»

— Які глави КПК зазнають змін? Чи розглядаються зміни до інших законів?

— Наразі проектом пропонуються зміни та доповнення стосовно загальних положень кримінального процесуального законодавства, учасників кримінального провадження, доказів і доказування, фіксування кримінального провадження, процесуальних рішень, повідомлень, процесуальних витрат, відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, досудового розслідування, у тому числі дізнання, судового провадження, кримінального провадження на підставі угод, кримінального провадження щодо окремих категорій осіб, кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, особливого режиму досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції.

Зміни до інших законів поки що не розглядалися.

— Чи будуть розширені права сторони захисту? Адже захисники нерідко скаржаться на неправильне застосування норм КПК.

— Як адвокат, який практикує у кримінальних провадженнях, можу підтвердити, що тлумачення норм КПК у професійних учасників кримінального провадження дійсно відрізняється. Це викликає різні ситуації на практиці, у тому числі конфліктного характеру.

У проекті пропонується розширити можливості сторони захисту стосовно з’ясування достовірності показань потерпілого, загальних обов’язків слідчого судді, суду щодо захисту прав людини, ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення, розгляду слідчим суддею клопотання сторони захисту про проведення експертизи, у процедурі закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів, у кримінальному провадженні на підставі угод, також передбачається уточнити умови обов’язкової участі захисника у кримінальному провадженні тощо.

Звісно, мені як адвокату хотілося б бачити ще більш розширені можливості захисту.

— Чи з’являються у КПК інститути, які були раніше невідомі нашому законодавству?

— Такі інститути, які були б зовсім новими для кримінального процесуального законодавства України, не передбачаються. Проте істотно трансформуються чинні інститути та процедури.

— Як ви ставитеся до ідеї електронних доказів у КПК? Чи розглядала ваша група такі зміни?

— Я вважаю за потрібне деталізувати використання «електронних» доказів, зважаючи на їхню важливість для встановлення обставин кримінального провадження. Проте відповідна нормативна регламентація має бути надзвичайно деталізованою, зважаючи на ризики обмеження права особи на приватність та технічні можливості зміни електронної інформації.

Ми ці питання не розглядали, адже зараз у парламенті зареєстрований окремий проект із цих питань.

«Пропонується уточнити повноваження всіх органів досудового розслідування»

— Чи передбачається розширення або звуження переліку органів досудового розслідування? Чи залишиться дізнання?

— Розширення або звуження переліку органів досудового розслідування не передбачається, зміни до ст.38 КПК не пропонуються.

Звісно, дізнання залишається. Ця процедура тільки почала працювати. Хоча до норм КПК щодо дізнання є зауваження, і деякі з них пропонується уточнити.

Принагідно зазначу, що слідство та дізнання — це складна юридична діяльність. Тому в мене викликають подив деякі ідеї, що лунають зараз щодо реформування юридичної освіти, про те, що слідчий (відповідно, і детектив) та дізнавач не повинні бути юристами. Такі ідеї свідчать про нерозуміння специфіки кримінальної процесуальної діяльності і можуть призвести до неможливості реалізації завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 КПК, та позитивних зобов’язань держави щодо протидії злочинності.

— У Інтернеті з’явилася інформація, що Офіс Президента розробляє зміни до КПК, направлені на спрощення гарантій незалежності Національного антикорупційного бюро України, підрив конституційності Вищого антикорупційного суду, розширення повноважень Генерального прокурора передавати кримінальні провадження, підслідні НАБУ. Розміщено навіть порівняльну таблицю відповідних змін. Чи розробляла ваша робоча група такі зміни до КПК?

— Мені відомо, що в Інтернеті розміщено таблицю, яку названо порівняльною до проекту. І що начебто він позбавить НАБУ повноважень переслідувати посадовця через зміни в антикорупційному законодавстві. Почувши ці новини, я була щиро здивована. Адже, по-перше, у робочому варіанті проекту, який є у робочої групи станом на сьогодні, змін, які наведені у порівняльній таблиці, немає.

По-друге, ми розглядали тільки зміни до КПК. До інших законів зміни та доповнення не розглядалися і не обговорювалися. Таких змін у тому погодженому сьогодні варіанті проекту, який ми обговорювали, — а я не пропустила жодного засідання робочої групи — немає. Звідки та таблиця з’явилася, хто її та з якою метою готував, чому її пов’язують із нашою групою — мені зрозуміти складно.

Я ті ідеї, що закладені у цій порівняльній таблиці невідомого походження, не підтримую. Вони не сумісні із міжнародними зобов’язанням нашої держави щодо протидії корупції.

— Чи передбачені зміни повноважень НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури?

— У тому проекті, який є у робочої групи, повноваження НАБУ і САП звужені не були, як, до речі, і підсудність Вищого антикорупційного суду.

У деяких аспектах повноваження НАБУ передбачено розширити. Адже планується розширити й повноваження всіх органів досудового розслідування.

Пропонуються зміни до ст.216 КПК, але не в аспекті звуження повноважень НАБУ стосовно розслідування корупційних правопорушень. Доповнення та зміни мають техніко-юридичний характер і пов’язані із синхронізацією нормативного матеріалу з іншими статтями КПК. Пропозицій щодо внесення змін до ст.545 КПК взагалі не було.

«Без сумніву, ми сподіваємося на його прийняття»

— Чому б не розмістити текст проекту в Інтернеті і не зняти всі запитання стосовно його змісту в цій частині?

— Робоча група ще працює над цим документом. Я вважаю доречним оприлюднити узгоджений текст тоді, коли остаточно усі пропозиції та зауваження будуть розглянуті та обговорені. У мене немає сумнівів, що як тільки цей етап роботи буде завершено, текст проекту буде оприлюднений. Адже мети щось приховувати у робочої групи немає.

— Можливо, хтось вам дає поради стосовно того, які пропозиції висувати або яку думку висловлювати стосовно пропозицій інших учасників групи?

— Як фахівець я маю власне бачення, яким має бути КПК, оскільки завдяки ознайомленню з фаховою літературою та матеріалами практики проблеми застосування законодавства мені добре відомі. Крім того, я не маю звички перекладати свої обов’язки на інших. Тому ніяких порад чи прохань особисто мені стосовно змісту проекту КПК не надходить.

— Чи очікуєте ви критики проекту? Чи розраховуєте на його прийняття Верховною Радою?

— КПК, зважаючи на специфіку кримінального процесу, завжди є компромісним документом, і його текст усім одночасно ніколи не сподобається. Звісно, ми очікуємо на критику, оскільки тільки конструктивне обговорення може покращити пропозиції.

Без сумніву, ми сподіваємося на його прийняття, адже робоча група доклала величезних зусиль для розробки проекту. Всі ідеї ретельно обговорювалися, рішення приймалися і консенсусно, і голосуванням. Деякі пропозиції дискутувалися не одну годину і не один день. Тому ми сподіваємося на підтримку парламенту і професійної правничої спільноти. Адже уся ця праця — це передумова правильного тлумачення та застосування норм кримінального процесуального законодавства, що є надважливим у правовій державі.