Когда недопуск к гостайне может быть пересмотрен судом, если он оформлен документально
Иногда политики способны на импульсные решения, которые потом делают невозможной их же защиту. Например, сначала подают в отставку, а затем обжалуют недопуск к государственной тайне, которого по факту не было.
У жовтні 2016 року Міндоуг Бастіс був переобраний членом Сейму й через місяць обраний заступником спікера. У рамках стандартної процедури спікер попросив Департамент державної безпеки (SSD) перевірити, чи можна М.Бастісу надати допуск, який дозволив би йому дістати доступ до державної таємниці.
Після заповнення анкети та двох співбесід, на які чоловік погодився, SSD надав довідку, що заперечує проти допуску, оскільки були підстави для сумнівів у його надійності. Зокрема, М.Бастіс, імовірно, підтримував стосунки з кількома особами, які мали зв’язки з Росією та діяльність яких уважалася такою, що суперечить інтересам національної безпеки.
У березні 2017 року спікер усно повідомив свого заступника, що йому не буде надано допуск, і попросив того подати у відставку з посади, що М.Бастіс і зробив. Через кілька днів він подав запит до SSD щодо відомостей, які використовувалися для обґрунтування довідки, аби мати можливість оскаржити її в суді. Департамент відмовив, зазначивши, що частина інформації є засекреченою. Також указувалося на те, що довідка як проміжний документ не може бути оскаржена в суді. Спікер теж відмовився надати копію свого рішення не видавати заявникові допуск.
Згодом М.Бастіс подав позови проти Сейму та SSD до Окружного адміністративного суду м.Вільнюса та Вищого адміністративного суду. Чоловік стверджував, що висновки в довідці були необґрунтованими й спікер не видав письмового рішення про відмову в наданні допуску. Обидва судові органи вирішили, що довідка була проміжним документом і не мала будь-яких правових наслідків, тому не могла бути оскаржена в суді.
ВАС також постановив, що рішення спікера не підпадало під сферу державного управління й не могло бути розглянуте адміністративними судами.
У 2018 році М.Бастіс склав повноваження депутата парламенту та звернувся до Європейського суду з прав людини. Посилаючись на ст.13 у поєднанні зі ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, він скаржився на те, що не міг захиститися від тверджень SSD.
Проте в рішенні від 4.02.2020 у справі «Bastys v. Lithuania» ЄСПЛ констатував відсутність порушень конвенційних гарантій. Адже згідно з практикою ВАС висновки, наведені в документах, складених у ході перевірки, можуть бути оцінені під час прийняття остаточного рішення про відмову в допуску або його скасування. Таке рішення може бути оскаржене, і суди мають право на доступ до секретної інформації, аби встановити, чи здатна вона бути достатньою підставою для відмови в допуску до держтаємниці.
Тож заявник мав змогу викласти аргументи проти висновків SSD у судовому процесі. Але поквапився піти з посади, не дочекавшись, доки спікер буде змушений прийняти рішення про недопуск його до держтаємниці. Відповідно, в адмінсудів дійсно не було підстав приймати такий позов до розгляду.
Більше того, ЄСПЛ погодився з доводами уряду, що спікер лише усно висловив побажання, аби М.Бастіс пішов з посади його заступника, хоча не було жодних підстав для примусового звільнення.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!