Назад в прошлое

Эффективность расследования повысят за счет невнесения сведений в ЕРДР и необязательности вручения подозрений

С момента принятия Уголовного процессуального кодекса в него были внесены больше 60 изменений. И процесс усовершенствования не прекращается: очередную порцию поправок подготовил профильный парламентский комитет, проигнорировав европейские рекомендации.

«Якість» попередніх змін

Внесення змін до КПК, більшість з яких є недоречними, несистемними і суперечливими, призвело до порушення принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність, та неврахування позицій Європейського суду з прав людини щодо «якості закону».

Внаслідок цього в Україні фактично існують дві чинні редакції КПК: одна поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань до 16.03.2018, а друга діє у кримінальних провадженнях, зареєстрованих після цієї дати.

Яскравим прикладом змін до КПК, які суперечать вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є запровадження безальтернативного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для осіб, яких підозрюють або обвинувачують у скоєнні злочинів проти основ національної та громадської безпеки. Ця норма зумовлювала ухвалення суддями суто формальних рішень, що не забезпечувало балансу між метою застосування запобіжного заходу та правом особи на свободу та особисту недоторканність.

Як відомо, Конституційний Суд рішенням від 25.06.2019 №7-р/2019 цю норму КПК визнав неконституційною, оскільки вона порушувала принцип верховенства права.

Отже, ситуацію із суперечливими змінами до КПК, що були внесені останніми роками, необхідно терміново долати, не чекаючи відповідних рішень ЄСПЛ. Проте замість цього планується вкотре переписати кодекс задля повернення у минуле.

Вибірковість реєстрації злочинів

Так, у Верховній Раді зареєстрований проект «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо підвищення ефективності досудового розслідування)» (№10387).

Як зазначено в пояснювальній записці, проект запроваджує сучасні інструменти боротьби зі злочинністю, підвищення оперативності та ефективності досудового розслідування, а також сприяє утвердженню гарантій прав людини й надає їй значні можливості для захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Щоб зрозуміти, чи вдасться у разі прийняття проекту досягти озвученої мети, а саме — забезпечити безумовне виконання завдань кримінального провадження, належного захисту прав і свобод людини, а також недопущення будь-яких зловживань з боку правоохоронних органів, з’ясуємо, як деякі із запропонованих змін вплинуть на захищеність осіб від необґрунтованого кримінального переслідування.

Наприклад, пропонується визначити, що відомості до ЄРДР вносяться лише за умови наявності в заяві або повідомленні «достатніх даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». За наслідками розгляду такої заяви чи повідомлення слідчий, прокурор може прийняти рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР, яке може бути оскаржене слідчому судді заявником, його представником чи законним представником.

Отже, фактично пропонується запровадити певний процесуальний фільтр при внесенні відомостей до ЄРДР. Тобто правоохоронні органи в кожному конкретному випадку будуть на власний розсуд вирішувати, чи починати досудове розслідування. І домогтися його стане набагато складніше, що неодмінно порушуватиме права заявників, не сприятиме швидкому розкриттю злочинів та призводитиме до умисного приховування злочинів з боку правоохоронців. Підозрюваному надається також право на оскарження рішення про початок досудового розслідування.

Отже, запропонований порядок вибіркового внесення до ЄРДР відомостей про вчинене кримінальне правопорушення є аналогічним процедурі порушення кримінальної справи, що була передбачена стст.95, 97 КПК 1960 р.

До речі, експерти Ради Європи у своєму висновку щодо проекту КПК, який був прийнятий у квітні 2012 р., вітали запровадження процедури обов’язкового внесення відомостей про скоєний злочин до ЄРДР та скасування порядку, за яким передбачалось ухвалення офіційного рішення про відкриття кримінальної справи або про відмову в її відкритті (п.23 висновку).

При цьому ЄСПЛ у справах проти України неодноразово підкреслював, що органи влади повинні намагатися з’ясувати, що сталося, не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та не використовувати їх для відмови в порушенні кримінальної справи.

Таким чином, у проекті фактично пропонується повернення до процедури порушення кримінальної справи, що суперечить позиції Ради Європи і є кроком назад.

Свавільне затримання особи

Під час розроблення КПК 2012 р. автори врахували світовий досвід забезпечення прав та свобод людини, в тому числі практику ЄСПЛ. Так, були встановлені випадки затримання особи: безпосередньо після скоєння злочину та за наявності обставин, які свідчать про те, що особа щойно скоїла злочин.

Експерти Ради Європи вітали такі правові норми та зазначили, що проект КПК 2012 р. враховує попередні рекомендації та передбачає досконаліші положення для забезпечення права на свободу і недоторканність особи.

Натомість у проекті №10387 пропонується змінити підстави для затримання особи. Так, особа, підозрювана у скоєнні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, може бути затримана без ухвали слідчого судді, суду, якщо сукупність установлених об’єктивних даних указує на те, що саме ця особа скоїла злочин.

Ця «новела» є аналогічною положенням КПК 1960 р., які дозволяли правоохоронним органам свавільно затримати особу незалежно від того, скільки часу після скоєння злочину минуло.

При цьому ЄСПЛ у рішенні у справі «Корнійчук проти України» зазначив: коли постає питання про «законність» взяття під варту, зокрема про те, чи було дотримано «порядку, встановленого законом», конвенція, по суті, посилається на національне законодавство і встановлює зобов’язання забезпечувати дотримання його матеріальних та процесуальних норм. Конвенція головним чином вимагає, щоб будь-який арешт або затримання ґрунтувалися на положеннях національного законодавства, але вона також стосується якості закону, вимагаючи від нього відповідності принципу верховенства права, притаманному всім статтям конвенції.

Також ЄСПЛ звернув увагу на те, що відповідно до українського законодавства позбавлення волі без умотивованого рішення суду є можливим лише в обмежених випадках, які достатньо чітко визначені. Так, ст.29 Конституції дозволяє застосування такого заходу на максимальний строк до 3-х днів, але лише як реакцію на нагальну необхідність попередити чи припинити злочин.

Поняття «сукупність установлених об’єктивних даних вказує на те, що саме ця особа скоїла злочин» є оціночним, а можливість затримати особу в будь-який час не узгоджується з вимогами ст.5 конвенції та практикою Євросуду. Тому такі норми є дуже небезпечними з погляду сторони захисту, оскільки неодмінно призведуть до зловживань з боку правоохоронців.

Підозрюваний за… протоколом

Нововведенням, яке також викликає велике занепокоєння, є зміна процедури набуття особою статусу підозрюваного.

Так, підозрюваним буде вважатися особа, щодо якої в порядку, передбаченому цим кодексом, складено підозру у вчиненні кримінального правопорушення або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено підозру, однак не вручено внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, відмови від її отримання чи у зв’язку зі смертю.

Також пропонується, що підозра буде вручатися в день її складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення — у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень, про що складається протокол.

Отже, набуття статусу підозрюваного буде пов’язано не з моментом вручення особі повідомлення про підозру, а лише з моментом її складання та оформлення протоколу у випадку неможливості вручення такого повідомлення.

Також спірною новелою є те, що підозру може бути вручено за дорученням слідчого або прокурора іншими уповноваженими особами (у тому числі працівниками оперативних підрозділів). Тим самим будуть нівельовані певні гарантії діяльності окремих категорій осіб, зокрема суддів, адвокатів, депутатів. Адже згідно із законами «Про судоустрій і статус суддів», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особи зі спеціальним статусом можуть бути повідомлені про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, складовою частиною якого є безпосереднє вручення такого повідомлення, лише певними суб’єктами, зокрема Генеральним прокурором або його заступником.

Крім того, викликає подив, що статус підозрюваного може набути особа, яка… померла.

При цьому ст.6 конвенції встановлює, що кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право «бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього».

ЄСПЛ вважає, що обов’язок повідомити особу, якій висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, про його характер і причину повністю покладається на сторону обвинувачення. І ця вимога  не може бути виконана у пасивний спосіб, тобто коли стороні захисту не повідомляють певну інформацію (п.65 рішення від 25.07.2000 у справі «Mattoccia v. Italy», п.71 звіту комісії у справі «Chichlian і Ekindjian v. France»). Обвинувачений має отримати таку інформацію; правова презумпція отримання не є достатньою (рішення комісії у справі «C. проти Італії»).

Таким чином, запропонована процедура повідомлення особі про підозру не відповідає конвенції, сталій практиці ЄСПЛ та порушує встановлені гарантії діяльності певних осіб, зокрема суддів, адвокатів.

Отже, деякі положення проекту №10387 є свідомим кроком назад, до КПК 1960 р., оскільки вони не відповідають вимогам міжнародних договорів, практиці Євросуду. Тобто замість унесення змін, які є вкрай необхідними, пропонується переписати положення, запровадження яких вітали експерти Ради Європи, аналізуючи проект КПК 2012 р.