С математической перспективой

Убедить сообщество в необходимости адвокатской монополии попытаются зарубежные экономисты

Нестандартный подход к решению проблемы установления адвокатской монополии продемонстрировали иностранные специалисты, пригласив экономистов, которые с математической точностью доказали преимущества закрепления исключительного права на представительство интересов клиентов в судах за защитниками.

Беззаперечна логіка

Намагаючись подолати нерішучість правничої спільноти щодо встановлення адвокатської монополії на представництво інтересів клієнтів у судах, керманичі органів професійного самоврядування застосували важку артилерію. На міжнародну конференцію «Ремісник чи професіонал? Представництво адвокатами в судових провадженнях», присвячену саме цьому питанню, керівництво Національної асоціації адвокатів України запросило представників Міжнародної асоціації адвокатів (ІВА), Ради адвокатських та правових товариств Європи та Європейської фундації адвокатів. За задумом НААУ, іноземці мали пояснити українським колегам перспективи, а головне — неминучість установлення монополії в Україні.

Переконувати присутніх на заході почав віце-президент ІВА Мартін Шольц. Він зауважив, що правова система має слугувати основою функціонування будь-якого суспільства і саме на правників покладається реалізація найважливішого елемента цього процесу — верховенства закону. Це пояснюється тим, що правник має працювати на два фронти: з одного боку представляти інтереси свого клієнта, а з другого —
інтереси правосуддя. Аби уникнути конфлікту між двома групами інтересів, високий фах юриста має бути поза сумнівом. Досягти ж цього можна, лише встановивши однакові правила гри для всіх, хто представлятиме своїх клієнтів у суді.

Під однаковими правилами гість запропонував розуміти доступ до професії, контроль за належним виконанням обов’язків, дисциплінарну відповідальність тощо. Виконання ж цих умов усіма представниками професії має гарантуватися шляхом установлення відповідного нагляду, який можливий лише у певній системі, тобто монополії. Отже, альтернативи адвокатській виключності, на думку експерта, для України немає.

Тим же, кого бентежить саме слово «монополія», фахівець додатково пояснив, що виключне право не передбачає ні обмеження доступу до професії, ні зменшення конкуренції, ні підвищення цін на правничі послуги. Прозорі та зрозумілі умови долучення до професійної спільноти забезпечать неабияку змагальність усередині системи і, відповідно, здешевлення юридичних послуг. Зокрема, саме це підтверджує досвід Чеської Республіки, з якої родом спікер.

Математична якість

Аби доводи, озвучені М.Шольцом, не були голослівними, економіст Генрік Баллебай-Окхольм спробував математично довести користь монополії. За його словами, основним аспектом, який виправдовує нагляд за окремими представниками професійної спільноти в межах цілісної системи (один з елементів монополії), є об’єктивна неможливість оцінити якість надання правових послуг. Якщо справа програна, клієнт не має змоги визначити: чи то адвокати виконали свою роботу неналежно, чи то справу взагалі неможливо було виграти в судовому порядку. Така дилема в економіці називається асиметричною.

Якщо відкинути другу причину, перед охочим отримати правову допомогу постають два ризики: моральний, тобто вірогідність того, що адвокати не виконають усіх необхідних дій для захисту, та загроза недобросовісності. Другий ризик знову ж таки, наявний в економіці. Його суть полягає в такому: якщо клієнт не спроможний оцінити якість послуг, навіщо надавати якісні послуги, коли за ту ж плату можна надати послуги нижчої якості?

Убезпечити клієнта від цих ризиків мають репутація компанії, вибіркове тестування окремих адвокатів, а також гарантії, котрі, на жаль, так само як і якість, є оціночною категорією. Отже, єдиним виходом є нагляд у рамках монополії.

Беручи за приклад свою батьківщину — Данію та підтверджуючи думку, висловлену М.Шольцом, спікер зауважив, що монополія дозволяє підвищити якість при збереженні конкуренції. Якісна ж правова допомога є запорукою належного функціонування правової системи в цілому.

Цю думку пізніше розвинув колега Г.Баллебай-Окхольма з Оксфордського університету Крістофер Деккер. Він зауважив, що ефективна правова система є запорукою ефективної економіки країни. Тому шукати відповідь на запитання: «Чому одні країни багатші за інші?» необхідно не в економічній, а в юридичній царині.

Запитання та відповіді

Питань в українській юридичній царині, як стало зрозуміло згодом, накопичилося чимало. І вітчизняні адвокати розпочали з найболючішого: патологічного несприйняття українцями юридичних послуг як товару й небажання платити за них належну ціну. У запрошених фахівців місцеві правники шукали поради щодо «рецепту» лікування такої хвороби.

Гості були єдині в думці: «вилікувати» українців може лише час. Вони відзначили, що, беручи до уваги європейський напрям розвитку країни і подальшу її співпрацю з державами —
членами ЄС, судові справи ставатимуть дедалі складнішими, а вимоги до справедливого судочинства — дедалі вищими. Отже, фізичні та юридичні особи просто будуть змушені відмовлятися від ведення своїх справ самостійно й звертатися по допомогу до фахівців.

Інший варіант «рецепту» запропонував гість з Угорщини. Він зауважив, що час, звісно, важливий, але важливішими є гроші, тобто належне фінансування правничої системи. Він порадив співпрацювати з молодими прогресивними політиками та розтлумачувати їм необхідність прийняття законодавчих актів, спрямованих на підтримку правової сфери.

Інше питання стосувалося центрів надання безоплатної правової допомоги. Адвокати поскаржились, що в органів професійного самоврядування практично немає можливості конт­ролювати колег, які працюють у цій системі. Самі ж центри адмініструються не представниками адвокатської спільноти, а чиновниками, призначеними Міністерством юстиції. Більше того, дані окремих адвокатів із центрів навіть не відображені в реєстрі.

Відповідь гостей була однозначною: незважаючи на те що держава оплачує правову допомогу, керувати сферою надання юридичних послуг вона не повинна.

А ось іще одна цікавинка. Відповідаючи на запитання із залу щодо того, яка модель регулювання адвокатської діяльності, що реалізована в країнах ЄС, могла б стати оптимальною для України, іноземні гості вразили присутніх. Виявляється, що використання чужого досвіду може бути не тільки некорисним, а й навіть небезпечним. Адже не факт, що те, що підходить, наприклад, для Австрії, працюватиме деінде.

Можливо, українським реформаторам варто прислухатись до цієї поради й врешті-решт розпочати набувати власний досвід.