Що допомогло Порошенку перемогти вже в першому турі в усіх регіонах та округах?
Вибори-2014 стали другими в історії незалежної України, коли для визначення переможця виявилося достатньо одного дня голосування. Перемога Петра Порошенка була прогнозованою, тому безспірною. Втім, сам процес голосування, підбиття підсумків та окремі законодавчі новації, напевне, варті того, аби вдосконалити їх до наступних, уже парламентських, перегонів. Так само, вочевидь, будуть переглянуті й виборчі технології, які застосовуватимуть партії, щоб потрапити до Верховної Ради чи просунути свого кандидата на пост №1.
Секрети успіху
За 23 роки незалежності українці шість разів обирали главу держави. У кожного з них були різні повноваження, політичні погляди та результати роботи на посаді. Так само різнилася підтримка громадян на момент голосування та в останній рік каденції. Ці дані ставали підгрунтям для політтехнологів, які аналізували різноманітні зрізи електорату, підтримку в регіонах та на кожній дільниці, аби наступного разу обрати переможну стратегію.
Цьогорічні кампанія навряд чи додасть інформації для роздумів. Адже обставини, за яких обирався п’ятий глава держави, дасть Бог, ніколи в Україні не повторяться. Проте певні показники явно варті того, аби бути врахованими політтехнологами.
Першою відмінністю цьогорічних виборів експерти вважають той факт, що, попри відсутність єдиного кандидата від колишньої опозиції, П.Порошенко спромігся отримати необхідну відносну більшість уже в першому турі. Крім того, якщо порівняти показники переможців усіх шести президентських кампаній, то вперше лідер перегонів спромігся заручитися підтримкою більшості виборців, які взяли участь у голосуванні, в усіх областях та всіх 188 виборчих округах, що відкрилися 25 травня.
У штабі переможця свій результат пояснюють ставкою на меседж до виборців про необхідність визначитися з новим Президентом уже в першому турі. Певною мірою така тактика себе виправдала. Особливо з огляду на те, що задовго до початку перегонів засоби масової інформації з посиланням на різноманітні опитування неодмінно визначали П.Порошенка як фаворита перегонів.
Утім, на думку окремих експертів, окрім суб’єктивного впливу обраних технологій, є й об’єктивні причини того, що для визначення переможця вистачило одного туру. Якщо поглянути на дані ЦВК, то участь у виборах взяло трохи більше 18 млн українців. Це — найнижчий показник за всі часи незалежності. Причому можливість проголосувати отримали 29,5 млн виборців. Адже кожен шостий ТВО в день голосування не працював. У Донецькій та Луганській областях — через проведення антитерористичної операції та фактичне ігнорування виборів, в АР Крим — через анексію півострова Росією.
Як відзначають експерти, фактично саме ці обставини не в останню чергу посприяли тому, що вибори обмежилися одним туром. Звісно, на позицію лідера цей факт навряд чи вплинув, однак імовірність повторного голосування значно зросла б.
Регіональні зрізи
Якщо подивитися на результати в попередні роки, то перемогу отримував, як правило, той кандидат, який заручався підтримкою Сходу та Півдня країни. Лише у 2004 році завдяки «помаранчевій революції» та «третьому туру» ця тенденція не спрацювала. Не змінився вказаний напрям розвитку й цього разу, адже формально П.Порошенко здобув відносну більшість голосів у всіх ТВО.
Щоправда, говорити про зміни в електоральних настроях експерти не радять. Адже в найчисельнішому регіоні країни — Донецькій області (3,29 млн виборців) — проголосувало тільки 109 тис. осіб, з яких 39 тис. (1,2% від загальної кількості) віддали перевагу П.Порошенку. Причому слід ураховувати, що внесені напередодні виборів поправки до закону «Про вибори Президента України» дозволили голосувати українцям за місцем перебування, а не реєстрації. У протоколах із дільниць такі відомості є, але для їх зведення та аналізу знадобиться певний час, оскільки загальні цифри на сайті ЦВК поки що не відображені.
У сусідній Луганській області (1,77 млн) на дільниці прийшло менш ніж 85 тис. громадян, з яких взяли участь у голосуванні 52,2 тис. (за зведеними даними сайту ЦВК). Отримані фаворитом перегонів 17,3 тис. «за» на двох ТВО, що працювали, дали показник у 33,17% підтримки в усій області.
Прикметно, що у 18 регіонах та в Україні в цілому другою фінішувала Юлія Тимошенко. На думку експертів Міжнародного центру перспективних досліджень, вона припустилася кількох стратегічних помилок, які й коштували їй першого місця. Зокрема, серед причин поразки називаються «тривала ізоляція від політичних процесів у країні і занадто великий антирейтинг». Крім того, на думку експертів, «риторика Ю.Тимошенко відзначалася цілеспрямованою агресією, тоді як у суспільстві існує більший запит на миротворців, ніж на воїнів».
Утім, з останнім висновком складно погодитися. Адже вислови й меседжі Олега Ляшка були, вочевидь, ще більш радикальними, але дозволили йому посісти третє місце з показником 8,32% та більш ніж 1,5 млн прихильників. Хоча на попередніх парламентських виборах його партія мала лише 220 тис. однодумців.
У 6 областях Півдня та Сходу другим був Сергій Тігіпко, який замкнув п’ятірку лідерів. На Харківщині «срібло» в Михайла Добкіна, що дозволило йому стати 6-м у підсумковому заліку. Очевидно, якби жителі ще двох східних областей мали можливість проголосувати, обидва претенденти могли б розраховувати на значно вищий результат. За оцінками експертів, С.Тігіпко міг навіть позмагатися за другу сходинку, адже його відставання від Ю.Тимошенко становить менш ніж 1,4 млн голосів, а потенціал Донецької та Луганської областей — понад 5 млн.
Утім, маємо те, що маємо. Й отримана П.Порошенком перемога за відносною більшістю в усіх ТВО дала підстави говорити про абсолютну довіру до новообраного Президента в усіх регіонах країни. Хоча із загальної кількості виборців, які практично могли взяти участь у цих виборах, нового Президента підтримав кожен третій, що є найнижчим показником за всі попередні вибори. Проте гра забувається, а результат залишиться в анналах історії та «Вікіпедії».
Статистика все стерпить?
Для більш глибокого аналізу нових політичних розкладів у регіонах доведеться зачекати офіційних результатів по округах та дільницях. І річ не в тім, що на момент підготовки цього матеріалу ЦВК оприлюднила попередні дані. Адже до окремих відомостей на сайті доводиться ставитися вельми критично.
Наприклад, щодо тієї ж Луганської області в розділі «Хід голосування» вказано, що отримали бюлетені 85 тис. виборців. Водночас, за даними результатів по регіонах, участь у голосуванні на Луганщині взяли 52,2 тис. осіб. Тобто виходить, що близько 33 тис. бюлетенів луганчан з тих чи інших причин потрапили не до тих урн. Якщо ж скласти дані кожної з 284 дільниць, які є на сайті ЦВК з позначкою, що оброблено 100% протоколів, отримаємо ще меншу кількість голосів виборців, які було враховано, — 39,7 тис. Відсоток підтримки лідера — майже однаковий, а абсолютні цифри — різні…
Не менш яскравою є розбіжність між відомостями щодо кількості виборців, які прийшли на дільниці (17897692, з урахуванням закордонного виборчого округу) та кількістю бюлетенів, які враховані при підбитті підсумків голосування (18019456). Очевидно, ці похибки пов’язані з некоректною роботою інформаційно-аналітичної системи «Вибори». Адже за 3 дні до виборів стався збій в її роботі. Комп’ютерний вірус начебто вдалося знешкодити й, за словами голови Центрвиборчкому Михайла Охендовського, «вжито всіх заходів для забезпечення подальшої роботи системи «Вибори» у штатному режимі». Проте, як бачимо, усі неполадки усунути не вдалося. Тож сподіватимемося, що разом з оприлюдненням остаточних результатів виборів ЦВК вдасться привести у відповідність із загальними даними й відомості з кожної дільниці.
Для результатів перегонів це значення вже не матиме. Адже відстань між першим і другим місцем настільки значна, що на такі дрібниці навряд чи варто звертати увагу. Проте, якби такі невідповідності були виявлені під час підбиття підсумків на парламентських виборах, підстав для спекуляцій було б достатньо.
Законодавцеві на замітку
Певні висновки має зробити для себе й законодавець. Наприклад, згідно зі змінами, внесеними до закону «Про вибори Президента України» вже після призначення дня голосування, кількість дільниць, які відкрились у межах виборчого округу, не має значення для визначення результату голосування. Як не впливає на визначення переможця і явка виборців. Одначе, коли ці зміни ухвалювалися, навіть можливість проведення АТО в окремих регіонах не обговорювалася.
Тепер у когось може виникнути бажання скористатися такими нормами для штучного покращення свого результату за рахунок блокування роботи дільниць у тих регіонах, де партія чи блок має найнижчу підтримку. Адже на парламентських перегонах зайві 100 тис. голосів обов’язково вплинуть як на кількість мандатів, які отримають переможці, так і на рівень прохідного бар’єра.
Зокрема, слід визначитися, чи може виборець залишатися на дільниці після її закриття, якщо він не встиг отримати бюлетень. Та й зміни щодо мінімальної кількості членів ВД, як показала практика, стали на заваді можливості проголосувати частині виборців і забезпечили найнижчу явку порівняно з попередніми виборами. Наприклад, у столиці, за підрахунками спостерігачів, близько 10% киян не змогли реалізувати своє активне виборче право.
Альберту Ейнштейну приписують вислів про те, що «все у світі відносно». У політиці це правило спрацьовує майже завжди: від результатів виборів до утворення коаліцій. Ця відносність залежить від того, хто й під яким кутом дивиться на той чи інший об’єкт. Для України сьогодні якраз найважливіше, аби відносне в дрібницях не перетворилося на правило в абсолюті.
опитування «ЗіБ»
Яких кроків ви очікуєте від нового Президента найближчим часом?
Сергій КІВАЛОВ, голова Комітету ВР з питань верховенства права та правосуддя, член фракції Партії регіонів:
— Ми обрали Президента країни практично в муках. А як інакше назвати багатогодинне стояння в чергах на виборчих дільницях? Я сам простояв півтори години в черзі. Переймався, аби люди не почали йти з виборчих дільниць через задуху та чергу.
Я голосував у Одесі, в Приморському районі. Там же, у Приморському, на Фонтанській дорозі, розташований Національний університет «Одеська юридична академія», в якій п’ятий Президент захищав кандидатську дисертацію.
Безпрецедентний розрив між переможцем і другим номером свідчить про величезний кредит довіри до Петра Порошенка. З ним сьогодні пов’язані колосальні сподівання суспільства на стабільність, на дипломатичність лідера країни та підвищення рівня життя громадян.
Наразі, вочевидь, Президент має сформувати команду і — вперед! Україна отримала шанс, і треба зробити все залежне від кожного громадянина нашої країни, щоб цим шансом грамотно скористатися. Цілком можливо, що цей шанс — останній.
Анжеліка ЛАБУНСЬКА, народний депутат України, позафракційна:
— Першочерговим завданням для глави держави, на мою думку, повинно бути збереження миру на території держави. Я маю на увазі стабілізацію ситуації в південно-східних регіонах.
Другим завданням має стати затвердження плану економічних реформ. Сьогодні майже кожна галузь, яку не візьми, потребує реформування: суди, медицина, податкова система. Однак найголовніше зараз — це відновлення миру в державі.
Леонід ЄМЕЦЬ, член фракції ВО «Батьківщина»:
— Насамперед усі ми очікуємо від новообраного Президента врегулювання ситуації на сході України, над яким зараз нависла терористична загроза. Другим його кроком має бути забезпечення економічної та соціальної рівноваги держави, її фінансової незалежності. І третім за рахунком, але не останнім за важливістю є забезпечення європейської інтеграції України.
Серйозні кроки вже зроблені. І новий Президент, користуючись своїм статусом і тим, що він абсолютно легітимно в першому турі голосування заручився підтримкою більшості населення нашої країни, повинен виправдати довіру та продовжувати курс на входження України до європейської спільноти.
Юрій ДЕРЕВ’ЯНКО, народний депутат України, позафракційний:
— Очікуємо кроків, які будуть спрямовані на стабілізацію економіки країни та відновлення її цілісності. Окуповані території повинні бути повернені. Особливу увагу необхідно приділити економічній політиці України. Малий та середній бізнес повинен отримати сигнал про те, що він може розвиватися без тиску силових структур.
Важливим для Президента має бути й питання співробітництва з міжнародними валютними інституціями, що й стане важелем для залучення іноземних інвестицій. Повинна відбутись і демонополізація економіки, що забезпечить здорове конкурентне середовище. Ми бачимо, що монополізація змушує споживачів купувати товари за астрономічними цінами, в той час як малий та середній бізнес просто не може вийти на ринок і запропонувати свій товар як альтернативу.
Необхідна також стабілізація курсу іноземної валюти та пошук зовнішніх ринків, щоб українські виробники мали стимул для подальшої роботи. Адже, як відомо, російський ринок для багатьох українських виробників віднедавна повністю закритий.
Звичайно, глава держави не повинен виходити за рамки своїх конституційних повноважень, але визначати політику країни необхідно вже зараз.
Олександр ГОЛУБ, народний депутат України, фракція Комуністичної партії:
— Я сподіваюся, що Президент перш за все припинить використання армії та зброї проти населення південно-східних регіонів та почне перемовини з тими людьми, які є лідерами громадської думки в цих областях, аби припинити кровопролиття у державі. Вважаю, потрібно негайно припинити дії армії на сході. Встановлювати мир повинні відповідні правоохоронні органи, і, безперечно, необхідно розпочати діалог зі сходом. Упевнений, що будь-яка війна, будь-яке протистояння врешті-решт закінчується перемовинами. І чим раніше розпочнуться, тим менше крові проллється в державі. Адже ми всі розуміємо, що збільшення кількості жертв лише наближує процес розпаду Української держави.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!