Президент прорубав замуроване на 8 років вікно в Піднебесну
На візит Віктора Януковича до Китайської Народної Республіки в президентському гра¬фіку було відведено 4 дні: з 2 до 5 вересня. Вдалося підписати 13 двосторонніх договорів між Україною та КНР. Чиновники обох країн говорять про новий виток в українсько-китайських відносинах.
Перезавантаження made in China
Відвідання В.Януковичем Китаю, котре скромно висвітлюють вітчизняні ЗМІ, стало однією з подій року, якщо вірити ЗМІ китайським. Так, газета China Daily називає візит глави Української держави «епохальним». Автори статті вважають, що при В.Януковичі китайсько-українські відносини переживають своєрідний ренесанс. Взаємини, які бурхливо розвивалися при Леоніді Кучмі, значно погіршали при Вікторі Ющенку, й ось тепер КНР і Україна знову розвивають співпрацю в окремих сферах. До речі: останній президентський вояж у Піднебесну здійснив Л.Кучма у 2002 році.
Для Віктора Федоровича збільшення обсягів спів¬праці з Китаєм є не тільки вигідним «рекламним приводом», який прославляє його полі¬тику, а й черговою можли¬вістю показати, наскільки його політика в кращий бік відрізняється від політики попередника. ¬В.Ющенко, попри плідне співробітництво Київа з Пекіном і до його президентства, вважав за краще особливо не рекламувати українсько-китайські зв’язки. На це були свої причини.
По-перше, в Україні в різний час двічі побували представники Тайваню, до зовнішньополітичних контактів якого в Пекіні ставляться досить чутливо. По-друге, «помаранчеву революцію» в Китаї також зу¬стріли насторожено. Тим паче що у 2004 році Китай опинився серед небага¬тьох країн, які, випередивши події, таки встигли привітати Віктора Федоровича з перемогою.
Тому не дивує, що 2010 рік — і особливо підсумок президентських виборів — зняв багато питань. Нова Україна і Китай, по суті, чимось схожі. Так, якщо вірити китайським експертам, курс нової України далеко не прозахідний. Крім того, Україна В.Януковича по¬дібно до КНР зберігає внутрішньополітичну стабіль¬ність.
«Я глибоко переконаний, що ваш нинішній візит слугуватиме сильним поштовхом до подальшого посилення взаєморозуміння, а також дружби між Китаєм та Україною і виведе наші відносини дружби і співпраці на вищий рівень», — заявив голова КНР Ху Цзіньтао під час початку візиту українського Президента до Китаю.
«Ми домовилися підготувати нову угоду між Україною та Китаєм, яка матиме стратегічний характер», — візначив В.Янукович. Підсумок — 13 укра¬їнсько-китайських договорів на загальну суму близько $4 млрд. І це ще не межа. «Не пізніше 2012 року ми матимемо товарообіг на рівні не менш ніж $10 млрд», — запевнив журналістів український гарант.
Україна — вікно в Європу, Китай — противага Росії
Деякі експерти відзначають, що особливу зацікавленість Пекіна Київ викликає як своєрідне вікно в Європу. Україна є великою країною СНД. Тому стратегічне розташування нашої країни дуже важливе. Судячи з домовленостей, Київ буде плацдармом для китайської економічної експансії на Захід. Найбільше інвестицій Китай вирішив вкласти саме в українську енергетику.
Так, у Криму планують створити парогазову електростанцію за участю китайців. Шельф Чорного й Азовського морів виявився, попри географічну віддаленість, досить привабливим для інвесторів з КНР. «Їм у нас цікаві шельф Азовського і Чорного морів, модернізація газотранспортної системи, участь у будівництві термі¬нала зрідженого газу, участь у прокладанні газо- і нафтопроводів, особливо газопроводів по дну Чорного моря», — відзначив заступник глави правління НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун.
Таким чином, хоче того Європа чи ні, проте цілком імовірно, що Китай у майбутньому зможе впливати на постачання енергоресурсів до Старого світу. Це означає, що він таки ви¬йде на ринок енергоресурсів Європи. Якщо не з парадного, то з чорного входу.
Крім енергетики, Китай візьме участь — правда, опосередковано — навіть у Євро-2012. КНР братиме участь у будівництві залізниці з Києва в Бориспіль — такому потрібному напередодні європейського футбольного чемпіонату проекті. Крім того, китайські бізнесмени зацікавлені в гірничо-металургійній галузі — одній з небагатьох експортотвірних галузей в Україні, котрі дають величезні прибутки, а також впливають на європейську економіку.
Всіма вищезазначеними об’єктами китайського інтересу вже давно цікавиться Росія. І навряд чи китайці, та й українці цього не знають. Таким чином, напрошується висновок: не зумівши знайти противаги росіянам у Європі, Україна спрямувала свій погляд на Китай.
Ще одним цікавим фактом є те, що наша країна запропонувала КНР спільні проекти літакобудування, зокрема проект Ан-70, що має досить довгу і непросту історію. Ан-70 планувався спочатку як українсько-ро¬сійський проект, однак його неодноразово припиняли, здебільшого з полі¬тичних причин — через ¬ускладнення між Росією та Україною. У Москві експерти не перший рік говорять про охолодження російсько-китайських відносин і про можливі територіальні претензії Китаю до Росії. Навряд чи конкуренція на українських ринках енергоресурсів, металургії та високотехнологічних галузей сприятиме потеплінню російсько-китайських взаємин.
Те ж, що потепління українсько-китайських від¬носин — це серйозно, очевидно. Візит В.Януковича до Китаю відбувся без конфузів, якими зазвичай супроводжуються візити Президента до Європи. Більше того, візит української делегації був дуже добре продуманий. Крім Х.Цзіньтао, Віктор Федорович зустрівся з головою шанхайського міськкому Комуністичної партії Китаю Юй Чженшенем. Шанхайський клан — один з найвпливовіших у КПК. Він перебував «біля керма» Китаю при Цзян Цзенміні. Нині шанхайців потіснили пекінці, на чолі яких стоїть Х.Цзіньтао. Проте хто знає, що буде на наступному з’їзді центрального комітету КПК?
Крім того, український гарант відвідав спеціальний адміністративний ра¬йон КНР Сянган (Гонконг), де уклав угоду про безвізовий режим між Україною та САР. Це дозволить україн¬ським бізнесменам вільно вести справи в Гонконзі, адже, як звернув увагу український Президент, на гонконзькій біржі — одній з 10 найбільших у світі — акції українських компаній поки не представлені. Крім того, Київ уже створив екс¬пертну групу для вивчення китайських економічних реформ.
Україна не тільки хоче отримати китайські інвестиції, а й сама готова розвивати Китай. «Ми готові, наші фахівці з нашими технологіями та нашими можливостями, розвивати інфраструктуру деяких регіонів, міст Китаю. Не тому, що нам в Україні тісно, а тому, що ми повинні пропагувати Україну», — заявив В.Янукович у Шанхаї.
Та й самі китайці налаштовані відносно України серйозно. «Ваша країна багата на ресурси і фа¬хівців. Тому я бачу в ній величезний потенціал для розвитку», — зазначив Ю.Чженшен. А це означає, що на ринки України виходить ще один могутній гравець, а в зов¬нішній політиці з’являється ще один орієн¬тир — Китай.
Борис РУДЬ,
«Подробиці»
Думка політолога
Чи вдасться Києву «втримати» китайські інвестиції?
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ:
— Капіталовкладення ми отримаємо на досить жорстких умовах. Адже всі технології та матеріальні активи теж повинні бути з Китаю. Це неприйнятна умова. Пекін намагався «просунути» цю ідею в США, Євросоюзі, проте ніде її не реалізував. Одначе щодо України він намагатиметься діяти саме таким чином. Наші бізнесмени залишилися незадоволені візитом Президента в Китай, адже він не реалізував той потенціал, який є в Києва, зокрема в авіаційній та військово-технічній сферах, і який цікавить Пекін. Китайські інвестиції, звичайно ж, потрібні Україні, однак нам доведеться зіткнутися з жорсткою конкуренцією з боку інших країн. Тобто ми станемо перед питанням: чи зможе Україна надати Китаю пільгові й цікаві умови, оскільки в Пекіна є багато країн-партнерів, де він міг би реалізувати свої інвестиції.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!