Як законодавство й суди вирішують питання спадкування корпоративних прав у товариствах з обмеженою відповідальністю
Незважаючи на те що товариства з обмеженою відповідальністю функціонують в Україні вже довгий час, невирішеними залишаються питання, пов’язані з набуттям корпоративних прав. Зокрема — з їх спадкуванням.
Частка чи право?
У нашій державі, яка на шляху економічного розвитку робить ставку на залучення суб’єктів іноземного бізнесу, з кожним роком дедалі більш актуальним є питання чіткого законодавчого регулювання господарських відносин. І хоча з моменту здобуття незалежності корпоративне право в нашій країні постійно розвивається, на сьогодні доводиться констатувати — в цій сфері наявна значна кількість прогалин і колізій.
Найбільш болючим для товариств є їх наявність у законодавстві, що стосується найпоширенішої в Україні форми існування господарських товариств і юридичних осіб у цілому, — товариств з обмеженою відповідальністю.
Особливий інтерес викликає сфера спадкування корпоративних прав учасників ТОВ. Якщо проаналізувати положення законодавства, які покликані регулювати ці відносини, стає очевидним, наскільки вони є специфічними, якої уваги потребують.
У проблематиці спадкування корпоративних прав ТОВ центральне місце займає питання обсягу спадкових прав (що саме переходить спадкоємцю, які права й обов’язки). Суть питання полягає в тому, чи переходить до спадкоємця право участі в ТОВ, чи його спадщина обмежується лише часткою в статутному капіталі. Така ситуація пов’язана перш за все з існуванням певної колізії Цивільного кодексу і закону «Про господарські товариства».
Так, ст.100 ЦК встановлює, що «право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі». Згідно зі ст.1219 ЦК «не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема <…> 2) право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами…». Відповідно до ч.5 ст.147 ЦК «частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи — учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства».
У свою чергу в ст.55 закону «Про господарські товариства» вказано, що «при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, що належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню».
На перший погляд вказані положення діють «у зв’язці». Саме цим шляхом ідуть багато правознавців, відзначаючи, що спадкоємцю померлого учасника ТОВ право участі в товаристві не переходить у жодному випадку. У разі відсутності перешкод у статутних документах спадкоємцю переходять майнові права померлого (частка в статутному капіталі), він отримує можливість вступити в ТОВ (з відома загальних зборів) і таким чином набути корпоративні права в повному розумінні цього поняття.
Проте вказаний підхід — не бездоганний. Поширеною є також позиція, що в разі відсутності в статуті положення про необхідність згоди решти учасників ТОВ на перехід частки спадкоємцю цей перехід спричиняє набуття спадкоємцем усіх прав, що належали спадкодавцю, у тому числі й права на участь у товаристві. Таким чином, констатується: норми ЦК мають перевагу над законом «Про господарські товариства», що зумовлено пізнішою датою прийняття кодексу. Що стосується норм закону, то згідно з цією позицією вони застосовуються в разі відкриття спадщини до ухвалення чинного ЦК. Такий підхід до вирішення цього питання є найбільш обгрунтованим з позиції захисту прав спадкоємця.
Різне застосування
Здавалося б, крапку в цьому питанні повинна поставити судова практика, покликана, крім того, забезпечити однакове застосування одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах. Але й тут доводиться констатувати відсутність однаковості. Навіть у практиці судів касаційної інстанції на сьогодні трапляються рішення щодо схожих правовідносин, в яких суд займає діаметрально протилежні позиції, тому результат спору часто залежить від того, до якого конкретного судді, колегії суддів він потрапив на розгляд.
Ще одна законодавча прогалина стосується ситуації, коли статутом товариства закріплена необхідність отримання спадкоємцем згоди інших учасників товариства на перехід частки. Як бути, якщо помирає учасник, частка якого перевищує 40%, і за відсутності кворуму загальні збори не можуть вирішити питання про перехід частки померлого? Вирішення цього питання передбачають деякі акти рекомендаційного й роз’яснювального характеру, в яких йдеться про те, що в такому випадку кворум необхідно визначати без урахування частки, на яку відкрилася спадщина. Проте законодавчо ця ситуація не врегульована, що в умовах вітчизняної мінливої судової практики може призвести до неоднакового вирішення подібних спорів вищими судовими інстанціями.
Така сама ситуація й щодо вирішення питання про конкретну процедуру реалізації спадкових прав. Які строки оголошення товариству про прийняття спадщини, подання заяви на вступ до ТОВ, розгляду цієї заяви і ухвалення рішення загальними зборами? Як повинен бути організований процес управління товариством до вступу спадкоємця в спадщину, які рішення можуть ухвалюватися всередині товариства, а які — ні?
Підбиваючи підсумки, необхідно відзначити, що зазначений перелік питань, що виникають на практиці у сфері спадкування корпоративних прав ТОВ, не є вичерпним. Можна зробити однозначний висновок, що, незважаючи на достатньо тривалий період існування конструкції ТОВ не тільки на міжнародній арені, а й безпосередньо в Україні, для учасників цих товариств відкритими залишаються безліч питань, пов’язаних із набуттям, користуванням й розпорядженням своїми корпоративними правами. Очевидно, що для створення нормальних умов розвитку бізнесу ці питання необхідно вирішити в найстисліші строки, але чи візьме на себе цю роль судова або законодавча влада — поки що залишається загадкою.
Неоднозначність норм законодавства дозволяє по-різному оцінювати права спадкоємців.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!