Суддя Федерального суду претензій США Богдан Футей:

«Україна йде до Європи. Очевидно, зміни потрібно проводити»

Поради міжнародної спільноти дуже важливі для України. Маючи намір внести зміни до Конституції, ми повинні знати, що із цього приводу думають не лише вітчизняні фахівці, а й знавці в галузі правових питань з інших держав. Венеціанська комісія дала свій експертний висновок стосовно проекту закону «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів». «ЗіБ» вирішив поцікавитися, що думає про цей документ суддя Федерального суду претензій США Богдан ФУТЕЙ, який народився в Україні й усе життя вболіває, аби вона була незалежною демократичною державою, а на судову гілку влади не здійснювали тиску дві інші.

«Брак імплементації, недотримання положень, записаних у Конституції, — це проблема»

— Пане Богдане, ви час від часу приїжджаєте в Україну. Скажіть, чи помітні зміни, які відбуваються в судовій системі? Чи є певні зрушення?

— Ми хотіли б бачити Україну такою ж демократичною державою, як Америка чи Канада. Проте перехід від командно-адміністративної системи до правової держави — нелегкий. Тільки незалежне судочинство забезпечує успіх цього переходу.

До речі, я був консультантом робочої групи конституційної комісії. Її очолював Леонід Юзьков (згодом він став першим Головою Конституційного Суду). Основний Закон прийняли 28 червня 1996 р. Це був великий подарунок для мене, адже це відбулося в день мого народження.

Конституція отримала позитивну оцінку міжнародних організацій, у тому числі американських інституцій та Венеціанської комісії. На мою думку, то дуже гарний документ. Однак брак імплементації, недотримання положень, записаних у Конституції, — це проблема.

У ч.1 ст.6 Основного Закону передбачено поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Але чи дійсно є такий поділ влади, при якому кожна гілка — не залежна одна від одної? Мені здається, цього немає.

Потрібно, щоб кожна гілка влади була незалежною. Як без приватної власності не може бути вільної ринкової системи, так без незалежного судочинства не може існувати правова держава. Судова влада України повин­на бути не тільки незалежною, а й мати рівні права із законодавчою та виконавчою. Розподіл повноважень між цими гілками в США є ефективним засобом охорони демократичної системи. Кожна гілка державної влади у своїх правах є рівною іншим двом.

Конституція має бути основою свободи та верховенства права.

— Українська влада визначила, що пріоритетним напрямом розвитку для неї є рух до Європи. Для цього нашій державі потрібно привести вітчизняне законодавство у відповідність до стандартів Старого світу. На вашу думку, це єдина причина необхідності внесення змін до Конституції?

— Кожен президент, коли приходить до влади, чомусь хоче провести конституційні зміни. В Америці конституцію прийняли ще в 1787 р. До сьогодні до цього документа було внесено всього 27 поправок. Це майже за 230 років! Конституції потрібно дотримуватися.

В Україні іноді ухвалюються закони, положення яких суперечать одне одному. Приймаються й закони, які не відповідають конституційним нормам. Наприклад, у ч.2 ст.125 Основ­ного Закону записано: Верховний Суд — найвищий орган у системі судів загальної юрисдикції. А от відповідно до закону «Про судоустрій і статус суддів» вищі спеціалізовані суди вирішують, чи допускати справу до провадження у ВС. Як так може бути? Не можна приймати закони, які суперечать Конституції.

Щодо питання звільнення суддів. Дехто каже: Президент має право призначати суддів, тому він повинен і звільняти їх. Ні, так не має бути. У законопроекті «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» добре опрацьоване це питання. Адже відповідно до запропонованих змін глава держави призначає суддів на посади та звільняє на підставі та згідно з поданнями Вищої ради юстиції.

— Тобто це позитивна зміна?

— Те, що більшість складу ВРЮ становитимуть судді, — позитив. Але із цього приводу в мене виникають певні побоювання. У США судді, які займаються такою справою, як члени ВРЮ, мають піти у відставку. А потім знову повертаються до виконання суддівських обов’язків. Я турбуюся, аби не було конфлікту інтересів. Можливо, краще було б, якби до складу ВРЮ входили судді у відставці. Або потрібно відкомандировувати людей до цього органу, аби вони певний час не виконували суддівських обов’язків.

«Підняття вікового цензу — це позитив»

— Відповідно до Конституції Президент утворює суди у визначеному законом порядку. У проекті пропонується, аби до повноважень Верховної Ради належало визначення мережі, утворення, реорганізація та ліквідація судів загальної юрисдикції за поданням Президента. Як ставитеся до такої пропозиції?

— В ст.ІІІ конституції США зазначається, що судова влада Сполучених Штатів надається Верховному суду і тим нижчим судам, що їх час від часу може засновувати Конгрес. Я не бачу нічого поганого в тому, щоб ВР займалася цим питанням.

— Сьогодні суддею можна стати, досягнувши 25-річного віку. А залишають посаду судді в 65. Проектом закону пропонується: на посаду судді може бути рекомендований громадянин України, не молодший 30 років. Служити Феміді будуть до 70-ти. Як ви вважаєте, це вдала ідея?

— Думаю, що підняття вікового цензу — це позитив. У різних державах по-різному визначається, який вік для перебування на посаді судді є граничним. Деякі країни взагалі не визначають межі. Наприклад, федеральні судді США повинні гарно себе поводити. Якщо вони добре поводяться й до них немає претензій, то можуть працювати до 80—85 років. Адже призначаються пожиттєво. Після досягнення певного віку, стажу роботи федеральний суддя може піти на полегшену роботу.

У нас немає граничного віку, адже в конституції записано: «Судді як Верховного, так і нижчих судів залишаються на своїх посадах протягом усього часу, доки вони поводяться бездоганно, й у визначений час отримують за свою працю винагороду, яка не може бути зменшена протягом усього часу перебування їх на посаді».

— «Добір кандидатів на посаду судді здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому законом», — пропонують записати в Конституції. Як ви думаєте, ця норма — для Основного Закону?

— Розповім, як це відбувається в США. У нас є судді штатів і федеральні судді. Судді штатів, яких обирають, повинні мати 5 років юридичного стажу. Коли мене президент Роналд Рейган номінував на посаду федерального судді, я мав подати до Білого дому документи, які б доводили, що маю не менш ніж 10 років адвокатського стажу. Я мав подати відомості про 15 судових процесів, у яких брав участь. Потрібно було вказати, на чиєму боці я виступав, хто був суддею, назвати відповідачів і позивачів, адвокатів. З усіма ними говорили, тобто так перевіряли, чи гідний я посади. Кандидати на посади федеральних суддів перевіряються ФБР на предмет їхньої минулої діяльності. Перевіряли не лише мої знання, хист, а й оцінювали темперамент, психічний стан, чи я психологічно готовий вирішувати справи, чи моя поведінка є адекватною. Тільки після цього президент надсилає номінацію до Сенату, який починає свою перевірку. Також професійну оцінку кандидатові дає Американська асоціація адвокатів. Потім висновок робить комісія Сенату. Останній етап — схвалення кандидатури Сенатом.

Посада федерального судді — це професійне завершення правничої кар’єри. Суддя — це одна з найповажніших посад в американському суспільстві. Суди мають довіру населення саме через повагу, якою користуються судді. Кожен суддя дбає про себе, суд і судову систему. В Америці суддя не має недоторканності, він відповідальний за свої дії та поведінку. Має лише імунітет щодо рішень у справах. Навіть немає імунітету щодо поведінки з працівниками суду. Якщо суддя зробить щось незаконне, він може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Наприклад, їде на авто, щось порушив, пішов до крамниці й не заплатив — відповідає за ці дії. Не потрібно, щоб хтось дозволив, аби його судили.

Я проти недоторканності суддів, але розумію, що вона в Україні є. Мабуть, ці побоювання залишилися ще з радянських часів, коли із системи прибирали невгодних суддів, навіть якщо вони ні в чому не провинилися. Сподіваюся, Україна вже пройшла етап, коли відбувалися такі речі.

«Незалежний суд не означає, що це — безвідповідальний суд»

— Згідно із законопроектом ВР усувається від процедури обрання суддів. А останні призначатимуться на посади відразу безстроково. Як ставитесь до такої ідеї?

— У США гарантії перебування на посаді судді протягом усього життя та забезпечення винагороди встановлені конституцією, аби федеральні судді не боялися, що можуть втратити посади та отримувати зменшену платню, якщо ухвалять рішення, несумісне з бажанням президента чи Конгресу. Таке забезпечення свободи виносити рішення, які можуть бути політично або соціально непопулярними, є одним із постулатів нашої демократії.

Згідно з ст.ІІІ конституції федеральні судді можуть будуть усунуті з посад усупереч їхній волі шляхом імпічменту за державну зраду, підкуп або інші серйозні злочини та провини. Імпічмент — це конституційний процес, під час якого Палата представників (нижня палата Конгресу) може висунути обвинувачення в зловживанні посадою проти високопоставлених осіб, запідозрених у невідповідній поведінці, та передати їхню справу на розгляд Сенату. Останній повинен підтримати обвинувачення двома третинами голосів, аби усунути федерального суддю з посади. Ця практика є ілюстрацією дії принципу влади закону в США — країні, в якій жодна людина незалежно від того, яке становище вона займає, не стоїть вище від закону.

— Тобто призначення суддів на посади безстроково може стати гарантією їхньої незалежності й в Україні?

— У нас це гарантія. Все залежатиме від суддів — діятимуть вони відповідно до закону чи ні. Незалежність суддів не означає, що вони вільні виносити рішення у справах відповідно до особистих переконань чи так, як їм хтось скаже. Незалежний суд не означає, що це — безвідповідальний суд. Суддя зобов’язаний вирішувати справи відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Звичайно, американські судді можуть приймати рішення, які не подобаються людям, але вони сприймають ці рішення, адже знають: суди діють відповідно до закону та конституції. Так повинно бути й в Україні. І тоді суди будуть незалежною гілкою влади.

Трапляються судді, які вважають, що їхня незалежність може бути скомпрометована, якщо вони будуть зобов’язані дотримуватися рішень вищого суду, але така претензія не повин­на розглядатись як серйозна. Судова незалежність потребує системи, в якій нижчі суди не повинні нехтувати рішеннями вищих судів.

Суддя, рішення якого можна купити за гроші, подарунки або привілеї, навряд чи є незалежним, як і суддя, рішення якого мотивовані страхом за власну безпеку або безпеку сім’ї. Незалежність може бути визначена як теорія, згідно з якою судді вирішують справи відповідно до власної оцінки доказів, права та справедливості, згідно з якою судді вільні від примусу, лестощів, утручання, погроз влади або приватних громадян.

Без незалежної судової системи не може бути верховенства права в державі. Незалежна судова система забезпечує контроль за законодавчою та виконавчою гілками влади та є обов’язковою умовою справедливого й неупередженого здійснення правосуддя.

Судді повинні створювати культуру судочинства, яка утримуватиме їх не тільки від неналежної поведінки, а й від такої, що викликає сумніви в правильності судового рішення.

Сьогодні Україна йде до Європи. Очевидно, зміни в судовій системі потрібно проводити.

Для незалежності потрібен ще й фінансовий фундамент. Судова влада не має відчувати брак коштів. У США суддям уже 6 років не підвищують платні. А ціни на все зростають. Виходить, наша платня зменшується. А відповідно до конституції такого бути не повинно. Нині в нас відбувається судовий процес проти уряду з приводу підвищення суддям винагороди.

— Які зміни ви б хотіли бачити в Україні?

— Хотілося б, аби судова система була незалежною. І був поділ влади. Розповім таку історію. Я часто зустрічаюся з українськими суддями, головами судів. Іноді вони казали мені: «Мушу йти, бо нас кличе до себе Президент». У США якби кликав президент, то ніхто не пішов би. Можливо, ми могли б піти лише на якесь свято, на вертеп. Але у нас немає розмов із президентом про те, яким має бути правосуддя. Це нечувано! Мене запитують: «Що робили б, якби вам подзвонили з Білого дому?» Кажу: «По-перше, нікуди не пішов би. Дав би знати судовій владі, ФБР, бо це може бути провокація проти мене. Якби нікому не повідомив, то невідомо, які б наслідки для мене це мало в майбутньому».

Мене дуже турбує доля ВС. Я шаную вищі спеціалізовані суди. Проте не можна, щоб ВС перетворювався в якийсь координаційний центр, який дивитиметься тільки за дотриманням однакового застосування закону. Кожен громадянин має право звернутися до найвищого суду. А це право забирається.

Ще раз наголошу: не можна прий­мати закони, які суперечать Конституції. Повинна бути комісія, яка має сказати народним депутатам: «Зачекайте, закон не можна приймати, бо Конституція каже по-іншому».

— Тобто головне — виконання положень Основного Закону.

— Так. Якби його норм дотримувалися, то все було б гаразд. Звичайно, певні зміни в Конституції потрібні. Не кажу, що їх не має бути. Ми з нетерпінням чекаємо на підписання Україною угоди про асоціацію з Євросоюзом. Вірю, що після підписання цього документа багато чого зміниться на краще.