КС не знайшов неконституційних норм у новій процедурі оскарження
Ще до проведення судової реформи парламент переглянув деякі процедурні моменти діяльності Вищої ради юстиції, аби унеможливити блокування її роботи. Невдовзі після набуття змінами чинності Верховний Суд направив до «конституційників» подання, в якому ставив під сумнів відповідність окремих новел Основному Закону. Проте обгрунтування найвищого органу в судовій системі не переконали членів КС.
Необгрунтовані сумніви
З огляду на практичне застосування одним з найпринциповіших для суддівського корпусу нововведенням з тих, що оскаржувалися в КС, стала норма п.1 ч.5 ст.117 Кодексу адміністративного судочинства. Вона унеможливила винесення ухвал про забезпечення адмінпозову шляхом зупинення дії актів Вищої ради юстиції або заборони їй учиняти певні дії. Аналогічні правила було запроваджено і щодо актів Президента та Верховної Ради. Однак у рішенні КС від 16.06.2011 №5-рп/2011 (суддя-доповідач у справі — Сергій Винокуров), яке оприлюднили 21 червня, Суд лише частково відповів на питання ВС щодо конституційності нових правил.
Аналізуючи нововведення, КС констатував, що «право на забезпечення адміністративного позову може бути обмежене з урахуванням особливостей публічно-правових відносин, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів». Як відзначено в рішенні Суду, на акти глави держави і парламенту поширюється презумпція їх конституційності, тому «використання таких засобів забезпечення в інтересах позивача може призвести до порушення прав невизначеного кола осіб». З огляду на це Суд дійшов висновку, що «неможливість застосування заходів забезпечення позову у виключних випадках не може вважатися обмеженням конституційного права громадян на судовий захист». Та й з практичного погляду ця норма — тільки на користь суддям, оскільки захищає їх від утягування в політичні протистояння.
Натомість головне питання, яке цікавило служителів Феміди, залишилося без відповіді. КС не знайшов у поданні обгрунтування неконституційності п.1 ч.5 ст.117 КАС у частині недопущення забезпечення позову шляхом зупинення дії актів ВРЮ, припинивши провадження з цього питання. Тобто і не підтвердив, і не заперечив недоторканності актів ВРЮ при забезпеченні адмінпозовів.
Якщо послуговуватися логікою КС, зупинення дії рішення Ради не повинне позначитися на «невизначеному колі осіб», оскільки воно завжди має індивідуальний характер. Але допоки з цього приводу не висловиться КС, новий механізм оскарження подань про призначення чи звільнення суддів залишається чинним. Утім, у Верховного Суду є можливість ще раз унести подання із цього приводу, підкріпивши його більш вагомими аргументами.
Невтішні висновки
Не порадували в КС і керівників судів, визнавши конституційною ч.3 ст.32 закону «Про Вищу раду юстиції» від 15.01.98 №22/98-ВР, яка прирівнює до порушення присяги невиконання ними посадових обов’язків, пов’язаних із процесуальними діями. На думку Суду, виконання цих «обов’язків безпосередньо пов’язане зі здійсненням судочинства та є його невід’ємною складовою».
Отже, складаючи присягу й одягаючи мантію, суддя має пам’ятати, що колись він обіцяв серед іншого й сумлінно виконувати керівні функції. Точніше, ті з них, які мають процесуальний характер. Саме за них можуть притягти до дисциплінарної відповідальності, аж до звільнення з посади.
Не погодилися судді КС і з тим, що зниження кворуму для правомочності засідання Ради, а також розгляд питання за відсутності судді в разі його повторної неявки звужують гарантії самостійності та незалежності суддів, на чому наполягав ВС. На думку єдиного органу конституційної юрисдикції, такі процедурні вимоги спрямовані насамперед на здійснення ВРЮ своїх повноважень, а їх встановлення є прерогативою законодавця.
У КС зауважили, що не заперечують «заочного» розгляду справи про дисциплінарне порушення й міжнародні документи, зокрема Основні принципи ООН щодо незалежності правосуддя, затверджені резолюціями №№40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29.11 та 13.12.1985. Згідно ж із п.5.1 Європейської хартії про закон про статус суддів від 10.07.98 судді має бути гарантоване тільки представництво під час заслуховування його питання. Тобто, якщо судді з якихось причин не вдається особисто з’явитися на засідання органу, який розглядає його справу, то служитель Феміди може уповноважити представляти свої інтереси іншу особу.
Також у ВС звертали увагу колег на те, що акт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 13.05.2010 №2181-VI прибрав із закону №22/98-ВР ч.2 ст.30, яка передбачала усунення члена ВРЮ, який вніс подання про звільнення судді з посади, від участі в голосуванні із цього питання. Проте судді КС пояснили, що автоматичне позбавлення права голосу одного з членів конституційного органу, за винятком випадків його обгрунтованого відводу, призводить до обмеження прав члена ВРЮ і «порушення балансу квотного формування Вищої ради юстиції та принципів її діяльності». Адже кожен з представників цього органу складав присягу і «повинен виконувати свої повноваження сумлінно, чесно і неупереджено». Тобто, навпаки, попередня редакція ст.30 закону про ВРЮ була неконституційною, оскільки звужувала конституційні права члена ВРЮ брати участь у голосуванні.
Отже, Конституційний Суд озвучив відповіді на один блок питань щодо нових повноважень Вищої ради юстиції. Проте в КС розглядаються й інші подання щодо окремих положень як закону про ВРЮ, так і змін до КАС. Якими будуть нові рішення залежить від переконливості нових аргументів.
P.S. 23 червня КС оприлюднив ще одне рішення, яке стосується судової влади. Знову — без сенсацій. За Президентом залишено право як створювати, так і ліквідовувати суди, а також переводити суддів з одного суду до іншого. За Державною судовою адміністрацією збереглося право визначати кількість людей у мантіях у храмах Феміди. Устояли й нові повноваження ВРЮ щодо перегляду рішень Вищої кваліфкомісії суддів. Щоправда, стосовно права Ради проводити призначення на адмінпосади КС не висловився, припинивши провадження в цій частині. Докладніше — в наступному числі «ЗіБ».
Весь номер в форматі PDF
(pdf, 8.48 МБ)
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!