ЄСПЛ: від світанку до заходу?

Невдоволення рішеннями Євросуду може поставити під сумнів сам факт його існування

Останнє рішення Європейського суду з прав людини про право засуджених до довічного ув’язнення на перегляд справи здалося Великій Британії надмірно гуманним. Більш того, британці сприйняли його як втручання в національне законодавство. На тлі євроскептицизму, що зростає в країні, позиція ЄСПЛ змусила жителів Туманного альбіону ще раз задуматися, чи по дорозі їм з рештою Європи.

Сторонній В.

Голова Норвезького інституту міжнародних відносин Ульф Свердруп колись назвав Велику Британію найбільш стороннім з членів ЄС. А колишній голова Єврокомісії і один з ініціаторів створення європейського спільного ринку й введення євро Жак Делор кілька місяців тому навіть запропонував цій країні вийти зі складу ЄС. «Британців цікавлять тільки їхні економічні інтереси й нічого більше. Ми могли б запропонувати їм іншу форму партнерства», — заявив він.

Проте майбутнє Великої Британії для багатьох жителів острова залишається туманним. Антиєвропейські настрої у Великій Британії, звичайно ж, сильні. Підігрівають їх консерватори, котрі навіть підготували документ, який визначає дату голосування з приводу подальшого членства в ЄС і питання, яке буде задане підданим її величності. Більш того, згідно з останніми тенденціями як серед політиків, так і серед громадян євроскептиків стає дедалі більше.

Опитування доводять, що прості британці все більше схиляються до виходу країни зі складу ЄС. Організацію вони розглядають як інститут, що втручається у внутрішні справи й витрачає кошти в умовах політики жорсткої економії, що проводиться британською владою.

І ось днями з’являється привід ще й не довіряти структурам ЄС. Цього разу хвилю обурення викликало втручання в судову сферу країни. 9 липня Європейський суд з прав людини ухвалив рішення за позовом 3 засуджених до довічного ув’язнення британців. Європейські судді постановили, що, відмовляючись від перегляду покарання через певний період часу, місцева влада порушує права людини.

Убивці проти Британії

До реформи 2003 р. засуджені до довічного ув’язнення мали право після 25 років, проведених за гратами, вимагати перегляду вироку. Реформа позбавила їх такої можливості. У першій інстанції страсбурзський суд не побачив у цій практиці нічого ганебного. Проте судді Великої палати ЄСПЛ 16 голосами проти одного проголосували за задоволення скарги 3 убивць з Великої Британії — Джеремі Бамбера, Пітера Мура й Дугласа Вінтера.

Як повідомляє «РБК-Україна», Д.Вінтер відбуває вже другий довічний строк. Вперше його було засуджено за вбивство колеги в 1996 році, але незабаром його достроково звільнили. У 2008-му Д.Вінтер убив дружину, після чого його засудили до довічного позбавлення волі без права на дострокове звільнення. Д.Бамбер був довічно засуджений за вбивство 5 членів своєї сім’ї (зокрема двох маленьких дітей) в 1985 році, а П.Мур — за вбивство 4 гомосексуалістів у 1995 році.

Після остаточного скасування страти в Англії й Уельсі вищою мірою покарання є довічне ув’язнення. Згідно з законом суддя при оголошенні відповідного вироку зобов’язаний також визначити мінімальний строк, який повинен відбути засуджений. Після закінчення цього строку ув’язнені можуть клопотати про дострокове звільнення. Проте закон дозволяє суддям у виняткових випадках позбавляти злочинців такого права й гарантовано відправляти в тюрму до кінця їхніх днів. Саме цим правом і скористалися британські служителі Феміди, розглядаючи справи 3 убивць.

У результаті Європейський суд запропонував не тільки переглядати справи таких ув’язнених (їх зараз у Британії 49) раз на 25 років, а й по можливості відпускати їх на волю. Британцям таке рішення категорично не сподобалося тому, що на їхню думку, ЄСПЛ не мав права втручатися в національне законодавство.

Обурлива гуманність

У Великій Британії знову заговорили про те, що Європа дуже багато собі дозволяє. Газета Daily Telegraph повідомляє: «Один депутат парламенту від консерваторів, висловлюючи досить популярні серед торі погляди, сказав, що рішення ЄСПЛ з його «збоченими» підходами підштовхує Британію до виходу з системи ЄСПЛ».

За повідомленням газети The Times, цим рішенням Європейського суду також «дуже, дуже, дуже розчарований» прем’єр-міністр країни. Як, заявив журналістам його представник, Девід Кемерон не виключає, що в разі перемоги консерваторів на наступних виборах Британія вийде з системи ЄСПЛ.

Не менш жорстко висловився й міністр юстиції Кріс Крейлінг. На його думку, автори міжнародних конвенцій, написаних в 1950-і роки для того, щоб більше не повторилися жахи Другої світової війни, перекинулися в могилах. «Британське суспільство вважатиме це рішення ЄСПЛ складним для розуміння», — підкреслив він.

«Абсурдною» назвала інтерпретацію британського законодавства страс­бурзським судом голова МВС Тереза Мей. Причому саме вона першою заговорила про можливий вихід Великої Британії з європейської конвенції. Правда, привід тоді був іншим. Т.Мей обурило рішення ЄСПЛ у справі проповідника-ісламіста Абу Катада.

Понад 10 років Лондон безуспішно намагався депортувати А.Катада до Йорданії, де його обвинувачували в організації терористичних актів. ЄСПЛ заборонив екстрадицію злочинця, мотивуючи це тим, що в Йорданії проти нього нібито могли бути використані показання, отримані під тортурами. А.Катада якийсь час перебував під домашнім арештом, забезпечення якого обходилося британському уряду в ₤100 тис. на тиждень.

Після того, як терорист потрапив у тюрму через порушення правил домашнього арешту, Т.Мей розповіла, як вона бачить відносини з ЄСПЛ. «До 2015 року ми повинні мати план, згідно з яким взаємодіятимемо з Європейським судом з прав людини, — відзначила обурена міністр і підкреслила: — Розглядатимуться всі варіанти, включаючи повний вихід з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

На межі розриву

У цьому випадку Британії вдалося домогтися свого. Можливість депортації злочинця отримала юридичне обгрунтування близько місяця тому, коли Лондон й Амман уклали міжурядову угоду. Т.Мей не приховувала своєї радості від того факту, що «така небезпечна людина», як А.Катада, нарешті був екстрадований. Вона також озвучила в парламенті свої плани з приводу подальших дій Великої Британії.

Зокрема, міністр дала зрозуміти, що, переглядаючи низку норм, прописаних у «Лісабонському договорі про внесення змін до Договору про Європейський союз і Договору фінустанов Європейського співтовариства» від 13.12.2007, її країна домагатиметься умов більш відповідних національним інтересам. Проте в список 133 загальноєвропейських норм, з яких має намір вийти Британія, потрапив європейський ордер на арешт, доцільність якого підтримують опозиційні лейбористи й ліберал-демократи, які входять до правлячої коаліції.

Багато експертів оцінюють перспективи виходу Великої Британії з-під юрисдикції ЄСПЛ як цілком реальні. Проте вони вказують, що будь-які конкретні дії Лондона можливі тільки після 2015 року. На думку керівника центру Британських досліджень інституту Європи РАН Олексія Громико, Д.Кемерон перебуває під дуже великим тиском своєї партії, зокрема радикально налаштованих євроскептиків. Також на нього чинять великий тиск ззовні — з боку Партії незалежності Сполученого Королівства.

«Якщо у 2015 році торі знову прийдуть до влади, то цілком можливо вони виведуть країну з-під юрисдикції ЄСПЛ. Але для цього треба буде розробляти законопроект, проводити його через парламент. Реалізація вимагатиме кількох років і багатьох кроків», — вважає експерт.

Складні відносини з Євросудом склалися не тільки у Великої Британії. Дедалі частіше рішення ЄСПЛ, які грунтуються на Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суперечать чинним нормам національного права провідних країн Ради Європи, враховуючи положення їх конституцій. Одного разу Велика Британія вже порушувала питання про реформування Євросуду. Під час головування в Раді Європи у 2012 р. вона запропонувала, крім іншого, надати більше прав національним судам ЄС для інтерпретації конвенції. Проте це положення так і не було схвалене.

Як зазначають деякі експерти, існуюча система ЄСПЛ, яка створювалася зовсім в іншу історичну епоху, потребує подальшої модернізації. На думку радника апарату уповноваженого РФ при ЄСПЛ Максима Токарева, рішення, що обурило британців, стане приводом активізувати як у національних парламентах і судах, так і в форматі інститутів Ради Європи дискусію, як належить тлумачити і, головне, застосовувати в сьогоднішніх реаліях положення підписаної ще в 1950 р. конвенції.

Якщо модернізація так і не відбудеться, і Лондону дійсно вдасться вийти з-під юрисдикції ЄСПЛ, можливо, таке бажання з’явиться і в інших країн. Тоді вже стане актуальним питання про необхідність існування Європейського суду.