Віктор Городовенко: «Обрання суддів народом призведе до повного краху судової системи»

Щоразу під час виборчої кампанії політики згадують про необхідність проведення реформи з метою «подолати корупцію в судових лавах». Згодом з’являються чергові концепції та законопроекти, але кінець кінцем замість реформи отримуємо «косметичний ремонт», на тлі якого лише яскравіше проступають головні вади та проблеми судочинства.

Щоразу під час виборчої кампанії політики згадують про необхідність проведення реформи з метою «подолати корупцію в судових лавах». Згодом з’являються чергові концепції та законопроекти, але кінець кінцем замість реформи отримуємо «косметичний ремонт», на тлі якого лише яскравіше проступають головні вади та проблеми судочинства.

Серед цьогорічних передвиборних гасел — повернення до обрання суддів народом. Як ставляться до такої ініціативи самі судді, а також що собою являє професія судді, чи є вона сьогодні престижною, як зміцнити авторитет судді в очах суспільства — в інтерв’ю з головою Апеляційного суду Запорізької області, членом Ради суддів України Віктором ГОРОДОВЕНКОМ, яким «ЗіБ» відкриває традиційну серію діалогів із чільниками судової влади.

«Необхідність боротися за незалежність судової влади — головна ознака сьогодення»

— Чи відповідає ваше уявлення про судову систему до того, як ви наділи мантію, реаліям, з якими довелося зіткнутися сьогодні?
— Суддею я став 5 листопада 1993 р. З першого ж дня вчився в досвідчених суддів правильному веденню процесів, і кожне правильне рішення чи вирок викликали в мене відчуття великого задоволення.
Ставши головою Мелітопольського районного, потім — міськрайонного суду, а згодом — головою Ради суддів Запорізької області, я помітив головну ознаку сьогодення — те, що суддям необхідно боротися за незалежність судової влади. До речі, у зв’язку з цим 26 червня поточного року відбувся VIII, позачерговий, з’їзд суддів України.
На мою думку, шляхи вдосконалення організаційно-правових гарантій діяльності судів полягають у створенні необхідних умов для належного функціонування судової влади. А це знаходить своє вираження в:
- автономності судової системи;
- особливому порядку формування суддівського корпусу, припиненні повноважень суддів і звільненні їх з посад;
- рівності правового статусу суддів;
- недоторканності суддів;
- особливому порядку фінансування судів;
- створенні необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів;
- матеріальному й соціальному забезпеченні відповідно до статусу суддів;
- системі органів суддівського самоврядування;
- непідзвітності суддів;
- гарантуванні особистої безпеки суддів та їхніх сімей.
— Сьогодні суддя — це авторитет?
— Так, я вважаю, що сьогодні суддя — це дійсно авторитет. Тому що з року в рік довіра суспільства до суду значно зростає. Це помітно з виступу на історичному VIII з’їзді суддів України Голови Верховного Суду Василя Онопенка, який підкреслив, що «у 2001 році суди країни розглянули приблизно 3 млн справ усіх категорій, а в минулому році — понад
7 млн». При цьому на роботу суддів впливають і значне перевантаження, і політична ситуація в країні.
А та невелика кількість суддів, які втратили довіру суспільства, згідно з законом позбавляється звання судді.
— Кого на ваш погляд, можна назвати авторитетним суддею?
— На мою думку, авторитетним можна назвати суддю, який дотримується етичних вимог і є висококультурною людиною. Особливість професії судді з позиції етичних вимог полягає в наявності морального права вирішувати долю інших людей. Наділення правом бути суддею означає суспільну довіру, для збереження якої суддя повинен додержуватися загальновизнаних моральних вимог. Моральний самоконтроль судді, дотримання ним етичних вимог робить суд доступним для членів суспільства, дозволяє відкинути сумніви в безсторонності суддів.
До культури суддів належать:
- професіоналізм;
- кваліфікація;
- культура почуттів;
- індивідуально-вольові, психологічні особливості особи (темперамент, характер);
- комунікативні якості тощо.
До особистих властивостей суддів належать також естетичні смаки, тобто вміння грамотно й чітко висловлювати свої думки, не вживати вульгарних виразів, уміння вдягатися відповідно до умов судового засідання, володіти собою, отримувати доступну інформацію та ін.
Суддя зобов’язаний не допускати будь-яких дій, що порочать звання судді й можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності. Відповідні положення мають бути відображені в Кодексі професійної етики судді, метою якого є допомога служителям Феміди у вирішенні етичних і професійних проблем, допомога громадськості зрозуміти, чого слід очікувати від суддів.
Судді можуть і повинні брати участь у суспільному житті, якщо це не завдає шкоди авторитету судової влади й належному виконанню ними своїх професійних обов’язків. Проте позасудова діяльність, по-перше, має бути другорядною, не заважати здійсненню функцій судді й, по-друге, не впливати на його незалежність і безсторонність.
— Чи існує суддівська етика сьогодні й чи дотримуються її судді?
— Суддівська етика, звичайно, існує, і це передбачено законом «Про статус суддів». Більшість суддів дотримуються її. Але, на жаль, ми маємо випадки недотримання етики, що призводить до відкриття дисциплінарних проваджень щодо суддів.

«Незалежність судочинства залежить від невтручання в його здійснення владних органів»

— Чи згодні ви з пропозицією обирати суддів народом? Що це дасть?
— Повністю не згоден. Такі рішення повинні приймати уповноважені органи, які мають певний досвід та компетентні в цій галузі. Як народ може обирати суддів, не знаючи їхніх професійних якостей? Це може призвести до того, що хтось вкладатиме значні фінансові ресурси у виборчу агітацію, а це, своєю чергою, може спричинити повний крах судової системи.
— Питання про незалежність суду, мусоване на різних рівнях влади, сьогодні особливо загострилося. Яка незалежність потрібна суддям і як вона на них уплине?
— Справді, на шпальтах періодичних видань можна прочитати, а з екранів телевізорів — почути різноманітні звинувачення, зокрема й від чиновників різного рівня, на адресу суддів щодо упередженості та корумпованості. Зауважу, що незалежність, неупередженість та об’єктивність судочинства в більшості випадків залежить від невтручання в його здійснення владних органів держслужбовців. Коли постає питання: залежне чи незалежне в нас правосуддя — відповідь на нього залежить від ситуації, яка (завдяки зусиллям двох інших гілок влади) складається навколо судів.
Запорукою незалежності можна вважати процес здійснення правосуддя, а також відсутність тиску з боку можновладців і високий рівень поваги до суду та судді. 13.06.2007 була прийнята доленосна для судової влади постанова Пленуму Верховного Суду №8 «Про незалежність судової влади», яка чітко визначила, що суддя при здійсненні правосуддя повинен підкорятися тільки Конституції та відповідним законам, а при спробі втручання в судову діяльність — має повідомляти про це у відповідні органи і ставити питання про порушення кримінальної справи.
Хочу підкреслити, що міжнародно-правовими стандартами незалежності судової влади є:
- нормативне закріплення незалежності судової влади в Конституції або законах країни;
- законодавче врегулювання вимог до кандидатів на посади суддів, порядку їх відбору та призначення;
- заборона дискримінації кандидатів на посади суддів за ознаками раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану та ін.;
- право суддів на створення організацій для захисту своїх інтересів, удосконалення професійної підготовки і збереження незалежності;
- гарантування законом строку повноважень суддів, їх незалежності, безпеки, умов служби й пенсійного забезпечення;
- заборона змушування суддів давати свідчення щодо своєї роботи й розголошувати конфіденційну інформацію, отриману під час виконання ними своїх обов’язків;
- установлення особливої процедури для розгляду звинувачень або скарг, що надійшли на суддю в процесі виконання ним своїх судових і професійних обов’язків.

«Недофінансування чи настрій судді жодним чином не повинні позначатися на ухваленні рішень»

— Чи може настрій людини в мантії впливати на судове рішення?
— Вважаю, що настрій не повинен впливати на процес ухвалення судового рішення ім’ям України, оскільки суддя має дотримуватися букви закону. Сьогодні, на жаль, судді не належним чином забезпечені всім необхідним для роботи та мають надмірне навантаження, але ці фактори також не повинні жодним чином впливати на правильність судового рішення.
— Тобто недофінансування є однією з причин неправосудних рішень?
— Великий шум через неправосудні рішення значно перебільшений. До речі, ніхто не зауважив, що торік судами винесено 7 млн рішень. І тільки незначна частина з них оскаржена в апеляційному чи касаційному порядку. При цьому замовчується головне — судові органи самі скасували, змінили і таким чином виправили помилкові судові рішення.
— А чи згодні ви з тим, що шляхом підвищення зарплат служителям Феміди можна уникнути корупції в судах?
— Ці два поняття не повинні бути пов’язані між собою. Зарплата суддів у 2007 році зросла більш ніж на чверть. Суддя повинен отримувати гідну зарплату і мати високий соціальний статус. Але недофінансування жодним чином не повинне впливати на винесення рішень. У той же час держава має забезпечувати судову владу всім необхідним. На жаль, суди «з року в рік фінансуються тільки на 50%». Це цитата з вашої ж газети.
— У такому разі чи задоволені ви роботою ДСАУ щодо забезпечення судів області?
— Державна судова адміністрація робить велику роботу щодо забезпечення судів області в матеріально-технічному плані. Створення цього самостійного органу виконавчої влади, але підзвітного судовій владі є надійною гарантією того, що не буде свавілля і що інтереси суддів ураховуватимуться. ДСАУ вбачає, що існує досить позитивна тенденція як у місцевих господарських судах, так і в апеляційних, де з кожним роком недофінансування судів скорочується на 10%.
Проблема браку коштів для забезпечення приміщеннями та матеріально-технічного забезпечення судів області неодноразово обговорювалося Радою суддів України та органом суддівського самоврядування області. Але це більше питання до Кабінету Міністрів та Верховної Ради.

«Суддя має поводити себе так, щоб у сторін не було ніяких помислів про те, аби його підкупити»

— Бути суддею — це ваше покликання чи усвідомлений вибір?
— Бути суддею — це дійсно моє покликання. Все своє життя, особливо в студентські роки, я мав бажання стати тією людиною, яка знає право і може приймати рішення згідно з ідеалами справедливості, що базуються виключно на праві та законі.
Саме тому я приділив велику увагу вивченню права в Національній юридичній академії. Знаючи, що наука і практика повинні йти поруч, я продовжив навчання в аспірантурі й у 2006 році успішно захистив дисертацію. До речі, її темою були питання незалежності судової влади.
— Чим особливо ви пишаєтесь за роки своєї судової практики?
— Після мого призначення на посаду голови Апеляційного суду Запорізької області нам за короткий термін удалося значно підвищити оперативність розгляду справ судами області та суттєво скоротити кількість цивільних і кримінальних справ, які роками розглядалися судами області.
— Чи стикалися ви зі спокусами на посаді судді?
— Якщо ви маєте на увазі, чи пропонували мені хабарі, то відповім, що таких випадків у моїй професійній діяльності не було. На моє переконання, суддя має поводити себе так, щоб у сторін не було ніяких помислів про те, аби чимось його підкупити.
— Чи доводилося вам переживати внутрішню боротьбу між необхідністю дотримуватися букви закону і відчуттям справедливості? Що брало гору?
— Судочинство — складний процес, кінцевою метою якого є втілення в життя державної волі, закріпленої в законах. У процесі здійснення правосуддя ця воля має бути точно сформульована і потім уже реалізована у відповідному судовому акті. У своїй професійній діяльності я намагався, щоб усі мої рішення були справедливими й виходили з букви закону.
— Чи доводилося вам переживати почуття вини за винесене рішення?
— Ні, не доводилось.
— Чи стикалися ви з погрозами на свою адресу або на адресу своїх родичів? Чи відомі вам такі випадки в судах області?
— Протягом 2006 року за фактами скоєння протиправних дій відносно суддів загальних місцевих судів Запорізької області порушено 4 кримінальні справи. З 28 судів області 27: охороняє судова міліція, в усіх судах установлено охоронні сигналізації в приміщеннях канцелярій та архівів, деякі суди охороняються цілодобово.
— Як у таких випадках повинен діяти суддя? Чи достатньо при цьому суддів захищає закон?
— Згідно з нормами чинного законодавства кожен суддя при наявності таких випадків має заявити у відповідні органи. Законодавством передбачено державний захист суддів та їхніх сімей. У приміщеннях судів діє судова міліція та судові розпорядники.
На мою думку, законодавство із цього питання в Україні відповідає міжнародним стандартам.

«Суддя повинен бути совістю суспільства та мати Бога в серці»

— Яку пораду ви можете дати студентам юрфаків, котрі бажають згодом обійняти посаду судді?
— По-перше, уважно та відповідально опановувати все, що викладають у навчальному закладі. По- друге, це має бути власне рішення, а не данина моді чи бажання батьків. Обираючи цей шлях, молоді юристи повинні усвідомлювати специфіку обраної професії, мати почуття відповідальності перед суспільством. Найголовніше, що жага до правди повинна бути значно більшою, ніж прагнення будь-яких матеріальних благ. Вважаю, молоді кадри підвищать роль суду в суспільному й державному житті. Кар’єра судді має базуватися на заслугах, з урахуванням його кваліфікації, чесності, здібностей та результатів праці.
Суддя повинен бути совістю суспільства і мати не тільки законне, а й моральне право судити інших. Крім того, він повинен уміти працювати з людьми, а це дано не кожному.
— Які особливі риси характеру повинна мати людина, яка прагне стати суддею?
— Порядність, почуття справедливості, професіоналізм, відповідальність. Суддя, який застосовує закон, має враховувати всі доводи на користь різних точок зору і на цій основі знайти правильне рішення.
На посади суддів мають обиратися найкращі представники суспільства, оскільки суддя повинен бути його совістю. Щоб судити інших, він повинен мати не лише законне, а й моральне право це робити. Крім усього цього, суддя повинен також мати Бога в серці.
— Чи доводилося вам як судді чимось жертвувати? Якщо так, то чим?
— Я жертвував тільки особистим часом, часом, який міг би присвятити сім’ї, витрачав його на вивчення матеріалів справ та законодавства.
— Чи хотіли б ви, щоб ваші діти стали суддями?
— Так. На мою думку, це одна з найвеличніших професій у суспільстві.
— Що б ви побажали читачам «ЗіБ»?
— Здоров’я, наснаги, професійних успіхів, поваги один до одного, любові в сімейних відносинах.

Розмову вела
Ірина ЧАЛЬЯН