Як програма «Схеми» заступилася за громадянина рф на чолі ВККС

Після того, як у ЗМІ з’явилися публікації щодо російського громадянства очільника ВККС, одразу ж з’явилися протилежні дослідження. Зокрема, від журналістів програми «Схеми», які заперечили цей факт. Проте, не на користь Романа Ігнатова свідчать норми законодавства рф.

Журналісти «Схем», за результатами власного дослідження вже наступного дня після публікації у ZN.ua, дійшли висновку: «очільник Вищої кваліфкомісії суддів Роман Ігнатов не має російського громадянства».

Однак, згодом, у ВРП офіційно підтвердили надходження листа від слідчого ДБР, в якому, серед іншого, зазначено, що «під час спеціального оброблення інформації з відкритих джерел отримано наступні відомості стосовно особи, чиї установчі дані співпадають з установчими даними громадянина України Ігнатова Р.М.:

«Ігнатов Роман Миколайович (рос. Игнатов Роман Николаевич), 27.10.1970 р.н. Місце проживання: м. Ворошиловград (м. Луганськ), адреса проживання/реєстрації (далі мовою оригіналу): Петрозаводск Первомайский пр-кт 58 Общ. Паспорт громадянина рф: 6140 640912 (не значиться в списках недійсних документів)».

Тепер пригадаймо факти з біографії Р.Ігнатова, які ним наводилися під час участі у конкурсі на посаду члена ВККС: він родом з Луганська, з 1.09.1991 навчався в Саратовській державній академії права, а у 1995—1996 рр. працював у Прокуратурі м.Петрозаводська (Карелія, рф).

Згідно з законодавством рф особа, яка проживала на території рсфср на момент ухвалення закону про громадянство, набувала їх громадянство автоматично. Цей закон («О гражданстве РСФСР» від 28.11.1991 №1948-I) набув чинності 06.02.1992, тобто коли студент Р.Ігнатов уже навчався в академії і не міг проживати у гуртожитку, не будучи зареєстрований там як за місцем проживання.

Для того, аби автоматично не набути громадянства рф, Р.Ігнатов, зідно із ст.13 закону №1948-I, мав упродовж року офіційно заявити про своє небажання перебувати в громадянстві рф за відповідною процедурою.

Таким чином, для доведення факту, що під час проживання в рф він офіційно заявив про небажання перебувати в громадянстві рф і як наслідок не набув такого статусу, Р.Ігнатов мав би надати відповідні документальні підтвердження. Наприклад, спеціальній робочій групі, що створена у ВККС.

Якщо таких підтверджень немає або відсутні докази його офіційного звернення про вихід з громадянства рф за відповідною процедурою вже пізніше, наприклад, після повернення до України, це, за законодавством рф, свідчить про наявність у Р.Ігнатова громадянства країни-агресора після його автоматичного набуття у 1992 році.

Чому журналісти програми «Схеми» поквапилися виправдати Р.Ігнатова, залишається питанням. Адже, як бачимо з аналізу законодавства, від нього не вимагалося якихось активних дій для набуття громадянства рф.

Більше того, згаданий закон передбачав, що «документи, які видані відповідно до раніше діючого законодавства про громадянство, зберігають свою юридичну силу, якщо вони належним чином оформлені, й вважаються чинними на день вступу в силу цього закону». Отже, здавати паспорт громадянина СРСР та отримувати інший документ не вимагалося.

Закон і Бізнес